Рішення № 99897156, 27.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року справа №320/8583/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів позивача з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено, з`ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС Держмитслужби України.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість викликала сумніви в дійсності ціни оцінюваних товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифі та торгівлі та в достовірності відомостей, поданих для підтвердження митної вартості товарів.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та зазначив про неправильність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі №320/8583/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 замінено відповідача у даній справі - Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, за місцезнаходженням: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» (місцезнаходження: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, 122, прим. 57/6, ідентифікаційний код 41706829) зареєстроване в якості юридичної особи 03.11.2017, номер запису 1 074 102 0000 070814 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 01.02.2019 між Gundes Cicekcilik Ihr. Ith. Tur. San. Ve Tic. Ltd. Sti., компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Голденфлора» був укладений контракт №01/19/1 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність позивача продукцію - рослини, зрізні квіти, надалі «товар», на підставі інвойса та згідно з замовленням, а позивач зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його вартість за умовами даного контракту.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.3-3.5, 5.1, 6.3 та 11.2 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість товару визначається в інвойсі до кожної партії товару.

Сторонами приймаються умови поставки DAP (Київ, Україна) згідно з правилами Incoterms 2010.

Продавець повинен за свій рахунок доставити товар до пункту: Київ, Україна.

Продавець повинен здійснити всі митні процедури для експорту товару у визначене місце доставки та його транзит через треті країни.

Позивач оплачує товар шляхом передплати або оплати з відстроченням терміну оплати, що узгоджується сторонами додатково по кожному інвойсу.

Продавець зобов`язується здійснювати завантаження товару своїми силами та за свій рахунок.

Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.

01.02.2021 продавець на виконання пункту 2.2 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №GCT2021000000009 на загальну суму 9 212,20 доларів США, в якому зазначені умови поставки - DAP.

05.02.2021 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573270, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №GCT2021000000009 від 01.02.2021 (далі - товар), а саме: товар №1 - зрізані квіти свіжі з 01.11 по 31.05 - гвоздика / dianthus: гвоздика стандартна 65-70 см / dianthus caryophyllus, в кількості 298 440 шт., код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 0603120090, загальною вартістю 7 461,00 долар США; товар №2 - зрізані квіти свіжі з 01.11 по 31.05 - хризантема / chrysantemum: хризантема 65-70 см / chrysantemum L., в кількості 900 шт., код товару згідно з УКТ ЗЕД 0603140090, загальною вартістю 36,00 доларів США; товар №3 - зрізані квіти свіжі з 01.11 по 31.05 - зріз інших квітів: гербера 45-50 см / gerbera (barberton) в кількості 11 880 шт., гербера міні 45-50 см / gerbera mini (barberton) в кількості 5 400 шт., гіпсофіла 60-80 см / gypsophila L. в кількості 7 000 шт., лізіантус 50-75 см / lisianthus в кількості 1 000 шт., барбатус діанзус 50-75 см / dianthus barbatus в кількості 5 700 шт., барбатус діанзус 50-75 см / dianthus barbatus verde в кількості 4 500 шт., код товару згідно з УКТ ЗЕД 0603197090, загальною вартістю 1 419,20 доларів США; товар №4 - листя, гілки та інші частини рослин, без квіток або пуп`янків, придатні для складання букетів, свіжі - орнаментна зелень: пітоспорум 50-60 см / pittosporum в кількості 1 600 уп., аспарагус віргатус 70-80 см / asparagus virgatus в кількості 2 500 уп., аспарагус міракуладус 50-70 см / asparagus miraculadus в кількості 2 300 уп., аспідістра / aspedistra в кількості 1 000 уп., код товару згідно з УКТ ЗЕД 0604209000, загальною вартістю 296,00 доларів США.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573720 від 05.02.2021 загальна митна вартість товару складає 9 212,20 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах DAP м. Київ, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 01.02.2021;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №GCT2021000000009 від 01.02.2021;

- (0730) автотранспортна накладна серії CR №0371607 від 01.02.2021;

- (0851) фітосанітарний сертифікат №EC/TR A 4286028 від 01.02.2021;

- (0865) сертифікати про походження товару форми A №№D 0253045, D 0253046 від 01.02.2021;

- (4103) додаткова угода №1 від 01.10.2019 до контракту;

- (4104) контракт;

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару ним здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких уже здійснено. При здійсненні такого порівняння з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Відповідач також зазначив, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: бухгалтерську документацію (видаткові накладні та інші); виписку з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість (за бажанням декларанта).

05.02.2021 позивач в особі свого представника (декларанта) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на вказаний запит надав відповідачу лист №1 від 05.02.2021 разом із наступними документами: експортною митною декларацією №21070200ЕХ000715 від 01.02.2021 та прайс-листом продавця на період з 02.01.2021 по 30.04.2021.

05.02.2021 Київською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021 скоригував з 7 461,00 долару США до рівня 19 488,13 доларів США, товару №2 - з 36,00 доларів США до рівня 492,30 доларів США, а товару №3 - з 1 419,20 доларів США до рівня 7 368,74 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що ним при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за основну одиницю згідно з УКТ ЗЕД - кг з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС Держмитслужби України.

Рівень митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів за митними деклараціями становить: товар №1 - 2,41 долари США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2020/002315 від 10.04.2020); 2,93 долари США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2020/023722 від 27.04.2020); 3,00 долари США за 1 кг (митна декларація №UA100410/2021/681347 від 31.01.2021); товар №2 - 5,61 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2021/312407 від 04.02.2021); 6,07 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2020/056334 від 21.12.2020); товар №3 - 5,61 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2021/312407 від 04.02.2021); 6,49 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2021/716853 від 04.02.2021).

Таким чином, заявлена митна вартість викликала сумніви відповідача у дійсності ціни оцінюваних товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі та у достовірності відомостей, поданих для підтвердження митної вартості товару.

Митниця також вказала, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, згідно з умовами пункту 6 контракту кожна поставка повинна бути підтверджена експортною митною декларацією. До митного оформлення така не надавалась.

Ураховуючи вищевикладене, відповідно до статті 53 МК України декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

На вимогу митного органу декларантом надано копію митної декларації країни відправлення, однак без перекладу. Прайс-лист надано без перекладу та з посиланням на отримувача, а не для широкого кола споживачів. Листом б/н від 05.02.2021 декларант відмовився від подання інших додаткових документів.

Таким чином, митний орган, відповідно до пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 МК України по факту неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, відмовив в оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а та 2б. Ураховуючи положення статті 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів неможливо застосувати методи 2а та 2б згідно зі статтями 59 і 60 МК України. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 МК України, їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 МК України на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування статті 62 та статті 63 МК України може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та в декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість товару визначена митницею за резервним методом, згідно з положеннями статті 64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 2,41 долари США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2020/002315 від 10.04.2020); товар №2 - 5,61 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2021/312407 від 04.02.2021); товар №3 - 5,61 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA100020/2021/312407 від 04.02.2021).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00054 від 05.02.2021.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573363 від 05.02.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 133 657,62 грн.

20.04.2021 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2004/21-01 від 20.04.2021 (далі - лист), який був отриманий відповідачем 20.04.2021 та зареєстрований за вх. №15579/11/ЕЗ. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію наступного документа, який підтверджує здійснення оплати позивачем за спірний Товар, який постачався за інвойсом №GCT2021000000009 від 01.02.2021, виставленим продавцем відповідно до контракту, а саме: платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT - повідомлення №(FIN) 103 reference №210419/000112293 від 19.04.2021, виданого позивачем на суму 9 212,20 доларів США (далі - платіжне доручення);

2) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування товару, оскільки відповідно до пункту 3.3 контракту поставка товару відбувалась на умовах DAP м. Київ, Україна (Incoterms 2010), які, зокрема, передбачають те, що ані позивач, ані продавець не мали жодних зобов`язань щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача були відсутні будь-які зобов`язання щодо підтвердження вартості страхування товару;

3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію прайс-листа продавця на період з 02.01.2021 по 30.04.2021 та його перекладу з англійської мови на українську.

Водночас, позивач звернув увагу відповідача на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Турецької Республіки та своєї комерційної політики, а тому невідповідність наданого позивачем до митного оформлення прайс-листа певним вимогам відповідача, на думку позивача, не могло бути підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 7 аркушах фотокопію експортної митної декларації №21070200ЕХ000715 від 01.02.2021 та її перекладу з турецької мови на українську;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що в нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини лише за умови їх наявності в позивача.

Водночас, позивач своїм листом повідомив відповідачу про відсутність у нього будь-яких інших документів, що підтверджують митну вартість товару в розмірі 9 212,20 доларів США, крім тих, що вже були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення спірного товару, та тих, що додавалися до листа.

26.04.2020 відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №7.8-5/15/11/8132 від 23.04.2021, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021 встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товарів №№1-3 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021, при цьому визнавши митну вартість товару №4 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару документів.

Судом також встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021.

Як наслідок, суд, ураховуючи те, що позивачем до митного оформлення товару були надані одні й ті ж документи для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості як товарів №№1-3, так і товару №4, критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, інвойс №GCT2021000000009 від 01.02.2021, платіжне доручення, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах DAP м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 9 212,20 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100020/2021/573270 від 05.02.2021.

Аналогічний розмір вартості спірного товару в 9 212,20 доларів США на умовах поставки DAP Україна міститься і в митній декларації країни відправлення №21070200ЕХ000715 від 01.02.2021, переклад якої хоча позивач і не забезпечив при митному оформленні товару, проте зі змісту якої можна однозначно ідентифікувати сторони угоди (продавця та позивача), інвойс №GCT2021000000009 від 01.02.2021 і вартість та умови поставки товару.

Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача бухгалтерської документації (видаткових накладних тощо) та виписки з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження спірного товару на території України, було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об`єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.

При цьому витребування відповідачем у позивача виписки з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України не відповідає приписам частин другої та третьої статті 53 МК України, адже такі документи в силу частини четвертої статті 53 МК України відповідач може витребовувати виключно якщо він має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність взаємозв`язку між продавцем і позивачем, який вплинув на заявлену митну вартість спірного товару.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача надав адресований йому прайс-лист та не надав висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

При цьому суд зазначає, що законодавець не містить жодних вимог до змісту та форми прайс-листа, а сам прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже цей документ не зазначений у вичерпному переліку документів, які підтверджують митну вартість товару (в частині другій статті 53 МК України).

Суд також зазначає, що в листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, інвойсом №GCT2021000000009 від 01.02.2021, платіжним дорученням та експортною митною декларацією №21070200ЕХ000715 від 01.02.2021 та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA305120/2020/002315 від 10.04.2020 та №UA100070/2021/312407, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом встановлено, що відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UА305120/2020/002315 від 10.04.2020, яка слугувала підставою для коригування митної вартості спірного товару №1 та яка міститься в матеріалах справи, товар постачався на умовах EXW м. Алсмер, Королівство Нідерландів, які передбачають те, що в ціну товару не включено його доставку до місця призначення на митній території України, у той час коли спірний товар №1 позивача постачався на умовах DAP м. Київ, Україна, які передбачають те, що поставка виконується за рахунок продавця, тобто включають в себе витрати на доставку до місця призначення на митній території України.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару №1 без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх поставки.

Судом також встановлено, що відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UА100070/2021/312407 від 04.02.2021, яка слугувала підставою для коригування митної вартості спірного товару №2 і спірного товару №3 та яка міститься в матеріалах справи, товар постачався з Королівства Нідерландів на умовах CPT м. Київ, Україна, тобто відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару №2 і спірного товару №3 без урахування відмінностей у маршрутах їх поставки.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій ІМ40ДЕ №UA305120/2020/002315 від 10.04.2020 та №UA100070/2021/312407 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.07.2021.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 270,00 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №25/18022021 від 18.02.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я Божка Андрія Володимировича , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1107154 від 24.05.2021, рахунку №1/25/18022021 від 18.02.2021, платіжного доручення №339 від 05.04.2021 та акту про надання адвокатських послуг №1 від 06.09.2021 до договору про надання правової допомоги №25/18022021 від 18.02.2021.

Судом встановлено, що 18.02.2021 між ТОВ «Голденфлора» (Клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №25/18022021, відповідно до пункту 1.1.1 якого адвокат зобов`язався надавати Клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта при оскарженні ним до суду рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021 та в ході розгляду відповідної адміністративної справи судом (судами) України.

Судом також встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №1 від 06.09.2021 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку - 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021, та їх збір - 1 000 грн.; в) підготовка позовної заяви Клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021 - 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України №7.8-10-01/588 від 10.08.2021 в адміністративній справі №320/8583/21 та підготовка відповіді Клієнта на відзив в адміністративній справі №320/8583/21 - 2 000,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7 000,00 грн. Клієнт сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 договору.

Відповідачем було подано до суду клопотання, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій; справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; всі послуги, зазначені в акті про надання адвокатських послуг, не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви та відповіді на відзив); в наданому акті про надання адвокатських послуг не визначено тривалості витраченого адвокатом Божком Андрієм Володимировичем часу під час надання вказаних послуг.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, суд звертає увагу відповідача, що законодавець передбачає можливість встановлення гонорару адвоката як в погодинному розрахунку, так і в фіксованому розмірі в незалежності від витраченого часу на надання правничої (правової) допомоги.

У спірному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Тому суд відхиляє твердження відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, так як позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що форма адміністративного судочинства, за правилами якого розглядається справа (загальне або спрощене), не є визначальним критерієм при вирішенні питання щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обсяг виконаних представником позивача робіт із надання професійної правничої допомоги детально описаний в акті про надання адвокатських послуг.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що всі послуги, зазначені акті про надання адвокатських послуг, не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви та відповіді на відзив), оскільки неможливою є підготовка позовної заяви без попереднього ознайомлення адвоката з предметом оскарження (рішенням про коригування митної вартості товарів), без формування переліку доказів та їх збору.

Суд зауважує, що лише сам факт незгоди відповідача з заявленим позивачем до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу сам по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру таких витрат, оскільки клопотання про неспівмірність витрат має бути належним чином обґрунтоване та підтверджено доказами.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатським бюро роботами (послугами).

Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 7 000,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 9270,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000005/2 від 05.02.2021.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» (ідентифікаційний код 41706829, місцезнаходження: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, 122, прим. 57/6) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А) судові витрати у розмірі 9270,00 грн. (дев`ять тисяч двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.