Рішення № 99897122, 24.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року справа №320/7695/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 № Ф-8797-17/2984.

В обґрунтування вказаного позову позивач зазначила, що з 28.07.2008 їй призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому у період з 01.10.2012 по 22.07.2014 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Вказує, що 21.08.2020 отримала рекомендованим поштовим відправленням вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 № Ф-8797-17/2984 у розмірі 3159,45 грн.

Вважає, що оскільки вона є пенсіонером за віком, у період здійснення господарської діяльності як фізична особа-підприємець була пенсіонером та отримувала пенсію за віком, а тому від сплати єдиного внеску є звільненою на підставі положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази у відповідача.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що як слідує з обставин справи та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.10.2012, номер запису про проведення державної реєстрації 23530000000026675.

22.07.2014 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , номер запису 23530060002026675. Вказує, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 31.12.2012 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість по ЄСВ в сумі 3159,45 грн., борг сплачено не було. Відтак станом на 31.07.2020 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 3159,45 грн. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст.25 Закону №2464 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 №Ф-8797-17/2984 на суму 3159,45 грн.

Вказує, що з доданих позивачем до справи документів вбачається, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком вона отримує з 28.07.2008, тобто у віці 50 рік, але до досягнення 60-річного віку. Отже, позивач не є пенсіонером за віком в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, оскільки не відповідає критеріям, визначеним спеціальним законодавством і є платником ЄСВ та законом не звільнена від його сплати.

Не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила про те, що позивач у період здійснення господарської діяльності як фізична особа-підприємець була пенсіонером та отримувала пенсію за віком, добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не приймала, а отже не мала обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 здійснено заміну відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 31 травня 1996 року. Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_3 , видане Пенсійним фондом України 14.07.2015 (а.с. 10).

Позивачка є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1993 р.р., що підтверджується посвідченням (Категорія 4), серія НОМЕР_4 , виданим 01.11.1993 (а.с. 9).

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр)) б/н б/д ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 26.02.2007 та з 28.07.2008 отримує пенсію за віком (а.с.11).

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 01.10.2012, номер взяття на облік 1340/62602, та 22.07.2014 підприємницька діяльність була припинена, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8797-17/2984, відповідно до якої позивача повідомлено, що станом на 31.01.2016 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складає 3159,45 грн. (а.с. 14).

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №2464-VI).

Як зазначено у пункті 2 частини 1 статті 1 згаданого Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями статті 2 Закону України №2464-VI закріплено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Частина четверта цієї правової норми містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов`язкових умов: 1 - є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, позивач отримує пенсію за віком з 28.07.2008.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача по єдиному соціальному внеску станом на 31.01.2016 і по теперішній час у позивача обліковується сума боргу з єдиного внеску у розмірі 3159,45 грн., яка виникла у період 2012 - 2016 років.

Отже, сума заборгованості виникла за період, коли позивач вже отримувала пенсію за віком.

Твердження відповідача про те, що пільга, передбачена положеннями частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, не поширюється на осіб, яким пенсія за віком призначена зі зниженням пенсійного віку, суд вважає помилковим.

У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (справа № 1-11/2018(3830/15) Конституційний Суд України зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (п. 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України звернув увагу, що в ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб (п. 6 мотивувальної частини).

З огляду на підходи, висловлені Конституційним Судом України у загаданому вище рішенні, обмежувальне тлумачення прав, пільг, гарантій громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, не допускається.

Також суд зазначає, що як було зазначено вище, обов`язковою передумовою для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску є перебування особи на пенсії за віком, незалежно від того, чи призначена вказана пенсія із зниженням пенсійного віку чи у зв`язку з досягненням пенсійного віку, що передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують наявність у позивача статусу особи, яка отримує пенсію за віком, суд вважає, що ОСОБА_1 має право користуватись встановленими законодавством пільгами в частині сплати єдиного внеску.

Отже, посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки пенсія призначена із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 січня 2019 року у справі № 810/6679/13-а.

До того ж, відповідач вказує, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка виникла станом на 31.12.2012 та була передана від органів Пенсійного фонду України, однак при цьому відповідачем взагалі не надано доказів, які б підтверджували підстави виникнення такої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає про те, що відповідачем протиправно нараховано в інтегрованій картці платника позивачу недоїмку з єдиного соціального внеску станом на 31 січня 2016 року у сумі 3159,45 грн., що виключає наявність підстав для формування та направлення контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування боргу, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску та правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 № Ф-8797-17/2984 у сумі 3159,45 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., на підтвердження чого надано квитанцію № 161 від 28.08.2020 (а.с.16).

Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 № Ф-8797-17/2984.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 24.09.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.