Рішення № 99896840, 21.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2975/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Кустрьо В.М.

за участю:

представника позивача – Андрейчик А.М.

представник відповідача – не з`явився

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Томенчук Д.Є ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Ужгородської окружної прокуратури до Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 27 вересня 2021 року.

Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, якою просить: Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" та зобов`язати відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового заказника місцевого значення "Урочище "Анталовська поляна" та Анталовських скель загальною площею 193,1 га ,який знаходиться на території державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" та закріплення його в натурі (на місцевості).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок виявлено факт порушення природоохоронного законодавства на території Ужгородського району. Державним управлінням навколишнього природного середовища в Закарпатській області, згідно з охоронним зобов`язанням від 27.06.2006 року лісовий заказник місцевого значення "Урочище Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" передано під охорону землекористувачу Державному підприємству "Ужгородське військове лісництво" загальною площею 193,1 га в межах території Ужгородського району. Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання Державне підприємство "Ужгородське військове лісництво" бере на себе зобов`язання винести об`єкт в натуру та на планово-картографічний матеріал із збереженням меж територій, встановленням інформаційних щитів і знаків. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 19 квітня 2021 року № 10-7-0.5-3142/2-21 відомості про розроблення документації з землеустрою та встановлення в натурі меж об`єктів природно-заповідного фонду, в тому числі лісовий заказник місцевого значення "Урочище Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" в управлінні відсутні. Бездіяльність щодо невжиття заходів по винесенню меж лісового заказника місцевого значення "Урочище Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" та не закріплення її меж в натурі (на місцевості) є протиправною, у зв`язку з чим необхідно зобов`язати Державне підприємство " Ужгородське військове лісництво" вжити заходи по винесенню меж та закріпити його межі в натурі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

21 вересня 2021 року до суду надійшла заява відповідача про визнання позову. Крім того, у вказаній заяві відповідач просив розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок виявлено факт порушення природоохоронного законодавства на території Ужгородського району.

Зокрема, органом прокуратури з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради від 25 липня 1972 року № 243 "Про віднесення пам`яток природи місцевого значення за категоріями згідно класифікації та затвердження нових заповідних ділянок і природних парків області" урочище "Державний заказник "Анталівська поляна" додано до об`єктів природно-заповідного фонду та взято під охорону як державний заказник державного значення.

Державним управлінням навколишнього природного середовища в Закарпатській області, згідно з охоронним зобов`язанням лісовий заказник місцевого значення "Урочище" Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" передано під охорону Державному підприємство "Ужгородське військове лісництво" загальною площею 193,1 га в межах території Ужгородського району, Ужгородського військового лісництва, кВ. 43, вид. 1-2, кв. 44, вид. 1, кв. 8, вид. 6, кв.9, вид. 8-11, кв. 14, вид. 3, кв. 39 вид. 1,8, кв. 43, вид. 1-2, кв. 1-2, кв. 8, вид. 3-4.

Ужгородська окружна прокуратура звернулася із запитом від 23 березня 2021 року до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просила надати інформацію щодо того, чи розроблялась землевпорядна документація на об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема щодо об`єкту природно-заповідного фонду "Анталівська поляна".

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 19 квітня 2021 року № 10-7-0.5-3142/2-21 повідомило, що відомості про розроблення документації з землеустрою та встановлення в натурі меж об`єктів природно-заповідного фонду, в тому числі лісовий заказник місцевого значення "Урочище"Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" в управлінні відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України).

Вищезазначене кореспондується з положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-XII (далі Закон).

Згідно ст. 7 Закону межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Ч. 5 ст. 53 Закону визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження (ч. 3 ст. 26 Закону).

Окрім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 60 Закону, охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Ст. 20 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі, в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно зі ст. 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Ч. 1 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються з метою:

а)збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б)створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в)створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г)проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних см\г:

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, в тому числі, природно-заповідного фонду визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Таким чином, законодавчими нормами на землекористувачів земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження територій таких. Разом з тим, в спірних правовідносинах ДП "Ужгородське військове лісництво", взятих на себе зобов`язань не виконало, заходів для оформлення землевпорядної документації заказника місцевого значення "Урочище "Анталовська поляна" та "Анталовські скелі" та визначення меж такого в натурі (на місцевості) не вчинено, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Державне підприємство "Ужгородське військове лісництво"забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового заказника місцевого значення "Урочище "Анталовська поляна" та Анталовських скель, загальною площею 193,1 га, який знаходиться на території державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", та закріплення його в натурі (на місцевості).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Враховуючи визнання позову відповідачем, а також те що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, суд приходить висновку, що позовні вимоги керівника Ужгородської окружної прокуратури підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Керівником Ужгородської окружної прокуратури доведено правомірність звернення до суду з позовом та наявність підстав для задоволення позовних вимог, визнання позову відповідачем не порушує права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, оскільки позовні вимоги підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними і допустимими доказами, в зв`язку з чим визнання позову приймається судом та позов підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем свідки у справі не залучались, експертизи не проводились, судові витрати з відповідача на стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. небесної Сотні, буд. 6) до Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" (Закарпатська область, м. Перечин, пров. Ужанський, буд. 5, код ЄДРПОУ 42212221), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" щодо не проведення робіт із винесення меж лісового заказника місцевого значення "Урочище "Анталовська поляна" та Анталовських скель, загальною площею 193,1 га,який знаходиться на території державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" та закріплення його в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Державне підприємство "Ужгородське військове лісництво"забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового заказника місцевого значення "Урочище "Анталовська поляна" та Анталовських скель, загальною площею 193,1 га, який знаходиться на території державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", та закріплення його в натурі (на місцевості).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька