Рішення № 99895787, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/11138/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 02 квітня 2019 року по 01 лютого 2021 року, з врахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в ГСК «Салют» з 12 лютого 1990 року по 14 жовтня 1996 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 02 квітня 2019 року по 01 лютого 2021 року, з врахуванням до загального трудового стажу періоду в ГСК «Салют» з 12 лютого 1990 року по 14 жовтня 1996 року та з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати заборгованості за період з 02.04.2019 року по 02.02.2021 року, яка виникла з вини відповідача, оскільки останній не зарахував до загального трудового стажу період роботи в ГСК «Салют» з 12.02.1990 року по 14.10.1996 року.

Однак, листом від 13.05.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням періоду роботи з 15.07.1990 року по 14.10.1996 року в ГСК «Салют» здійснено лише з 01.02.2021 року в порядку виконання приписів частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що за результатами перевірки довідки про період роботи ОСОБА_1 , виданої ГК «Салют», було виявлено порушення означеним підприємством порядку прийому на роботу позивача та порядку нарахування заробітної плати. ГК «Салют» порушення були усунуті та надана оновлена довідка, відповідно.

З огляду на те, що перевірка була проведена у лютому 2021 року, тому перерахунок пенсії позивачу проведено за період з 15.07.1990 року по 14.10.1996 року саме з 01.02.2021 року.

За вказаних обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є пенсіонером, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 02.04.2019 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 160/11257/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення № 1 від 25.07.2019 року комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження стажу роботи та про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити з 02.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, - 19 років 10 місяців 01 день, при загальному стажі роботи - 31 рік 3 місяці 26 днів; присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1 536,8 грн.

Означене рішення суду набрало законної сили 23.01.2020 року.

Однак, відповідачем при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 не було зараховано до загального трудового стажу період роботи з 12.02.1990 року по 14.10.1996 року в ГБК "Салют", а тому, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 160/7029/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, але за наслідками апеляційного розгляду означене рішення скасовано; прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволені частково; зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути документи ОСОБА_1 , які дають підстави для призначення/перерахунку пенсії (для визначення загального трудового стажу ОСОБА_1 та можливості здійснити перерахунок його пенсії) з урахуванням висновків даного судового рішення; в задоволенні інших вимог відмовлено.

На виконання рішення у справі № 160/7029/20 пенсійним органом була проведена перевірка, за наслідками якої здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії позивача.

14.05.2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо виплати пенсії за період з 02.04.2019 року по 01.02.2021 року.

Своїм листом від 13.05.2021 року № 15660-11683/А-01/8-0400/21 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що до загального трудового стажу позивача зараховано період роботи з 15.07.1990 року по 14.10.1996 року в ГБК "Салют" та здійснено перерахунок з 01.02.2021 року.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявністю страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993р. №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 160/11257/19, зокрема, зобов`язано пенсійний орган призначити пенсію ОСОБА_1 з 02.04.2019 року.

Крім того, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі № 160/7029/20 викладено висновок про те, що не є підставою для позбавлення особи права на пенсію за період роботи, а саме, з 12.02.1990 року по 14.10.1996 року, який ОСОБА_1 дійсно працював в ГБК "Салют" з огляду на недоліки щодо заповнення трудової книжки.

Згідно статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період саме з 02 квітня 2019 року по 01 лютого 2021 року, з врахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в ГСК «Салют» з 12 лютого 1990 року по 14 жовтня 1996 року.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 908,00 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № МР_АВ210779GJL_20078720 від 07.07.2021 року, оригінал якої, міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 02 квітня 2019 року по 01 лютого 2021 року, з врахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в ГСК «Салют» з 12 лютого 1990 року по 14 жовтня 1996 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 02 квітня 2019 року по 01 лютого 2021 року, з врахуванням до загального трудового стажу періоду в ГСК «Салют» з 12 лютого 1990 року по 14 жовтня 1996 року та з врахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27.09.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька