Рішення № 99895700, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/16363/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною там скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 26.08.2021 про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру у виконавчому провадженні ВП № 65643221 протиправною та скасувати.

В мотивування означених позовних вимог Дніпропетровською обласною прокуратурою зазначено, що спірна постанова про накладення штрафу у сумі 5100 грн. від 26.08.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 фактично виконана позивачем у повному обсязі.

На думку позивача, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, а наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. За приписами пункту 7 розділу II Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягали безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами. Як вбачається з приписів вказаного Закону процедуру атестації прокурорів, у тому числі регіональних прокуратур, запроваджено як одну з умов для їх переведення в обласні прокуратури та пов`язане із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та має відбуватись у спосіб та з дотриманням порядку, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію з метою подальшої трудової діяльності в органах прокуратури. Іншої процедури переведення прокурорів чи призначення в обласну прокуратуру, окрім проходження прокурорами атестації або ж добору особами, які не займають посаду прокурора на день набрання чинності Законом, чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин поновлення ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі, означали б порушення посадовими особами прокуратури вимог статей 6, 19, 24, 38, 43 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру". Окрім того, це поставило б його у порівнянні з іншими прокурорами, які дотрималися вимог закону та Порядку №221, у привілейоване становище, порушувало б принципи запобігання дискримінації, забезпечення державою рівних можливостей. Крім того, згідно зі ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі, у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовій спір. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Тож, чинним трудовим законодавством не передбачено поновлення працівника на іншу посаду, ніж він займав до звільнення.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог ст. 162 КАС України у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву наданий не був.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від ОСОБА_1 щодо позову або відзиву до суду не надходило.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

15.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви про забезпечення позову Дніпропетровської обласної прокуратури відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) подати до суду у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію виконавчого провадження копію виконавчого провадження №65643221 з примусового виконання виконавчого листа №160/6065/20 виданого 19.05.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 23 вересня 2021 року. Судом попереджено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року у справі №160/6065/20 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції у справі №160/6065/20, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/6065/20 скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №422-к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року.

Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року включно по 21 квітня 2021 року включно у розмірі 242230,40 грн. з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.05.2021 року №1203к керуючись ч. 2 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», ст. 235 Кодексу законів про працю України скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 422к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року.

27.05.2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26, п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/6065/20 виданого 19.05.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про його поновлення на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року.

Означена заява зареєстрована Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.06.2021 року за вх. №13010.

Як убачається із матеріалів справи, та відповідно до інформації, яка міститься на сайті Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua), 03.06.2021 року у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем розглянута заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа №169/6065/20 виданого 19.05.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, 03.06.2021 року головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Означеною постановою вирішено стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури витрати виконавчого провадження у розмірі 111,18 грн.

17.06.2021 року за вих. №07-1132 вих-21Дніпропетровською обласною прокуратурою на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скеровано копію дублікату трудової книжки ОСОБА_1 та копію наказу №1203к від 12.05.2021 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року. Означені документи надійшли на адресу Відділу 18.06.2021 року.

18.06.2021 року наказом №1492к керуючись п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру, п.п. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.06.2021 року.

20.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про невиконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/6065/20 від 21.04.2021 року. Означена заява зареєстрована Відділом 10.08.2021 року за вх. №18249. В даній заяві йшлася мова про те, що всупереч виконанню постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 Дніпропетровською обласною прокуратурою наказом від 12.05.2021 року №1203к поновлено ОСОБА_1 не в Дніпропетровській обласній прокуратурі а в прокуратурі Дніпропетровської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року. Тобто, постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/6065/20 від 21.04.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою не виконана.

06.08.2021 року ухвалою Верховного Суду у справі №160/6065/20 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в адміністративній справі № 160/6065/20 і поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/6065/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Об`єднано касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури (К/9901/19865/21), Офісу Генерального прокурора (К/9901/20465/21) та ОСОБА_1 (К/9901/25955/21) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в одне провадження під номером К/9901/19865/21.

26.08.2021 року керуючись ст. ст. 63, 65, 75 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру у розмірі 5100 грн.

Як убачається із тексту згаданої постанови, підставою для накладення штрафу головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. слугувало те, що до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист начальника відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури О. Крапивної від 17.06.2021 № 07-1132вих-21. До вказаного листа додано копію наказу Дніпропетровської обласної прокуратури від Реєстраційний номер виконавчого провадження: 65643221 12.05.2021 №1203к, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.05.2020 року. Однак, зазначені документи та інформація, надані Дніпропетровською обласною прокуратурою, не може вважатися повним та фактичним виконанням судового рішення, оскільки згідно резолютивної частини виконавчого документа необхідно поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою Безпеки України та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року. На цей час рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938), залишається невиконаним. Аналогічна правова позиція щодо поновлення позивача на посаді, аналогічній із посадою, з якої його звільнено, викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №817/860/16, згідно з висновком якого, встановивши неможливість поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, і яка на даний час не існує, належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути поновлення на посаді аналогічній із посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент. Тому, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/6065/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою Безпеки України та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року, на цей час залишається невиконаним з вини боржника. Дніпропетровською обласною прокуратурою не видано відповідно до законодавства про працю наказ про поновлення стягувача в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою Безпеки України та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року. До відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача від 20.07.2021 щодо невиконання Дніпропетровською обласною прокуратурою зазначеного судового рішення та невжиття заходів щодо його поновлення на рівнозначній посаді.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною та безпідставною, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України

Згідно пункту 1 частин першої, п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.( ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»)

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії передбачена приписами ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 26.08.2021 року у ВП №65643221 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про невиконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору слід встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №160/6065/20, виданого 19.05.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, та як вже було зазначено вище, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/6065/20 скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №422-к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року.

Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року включно по 21 квітня 2021 року включно у розмірі 242230,40 грн. з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.05.2021 року №1203к керуючись ч. 2 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», ст. 235 Кодексу законів про працю України скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 422к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року.

З вище наведеного слідує, що ОСОБА_1 наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.05.2021 року №1203 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року не в Дніпропетровській обласній прокуратурі, а в прокуратурі Дніпропетровської області.

Отже, суд вважає, що Дніпропетровською обласною прокуратурою постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 щодо поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938) з 15.05.2020 року не виконана.

Відтак, постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 26.08.2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. у ВП №65643221 на Дніпропетровську обласну прокуратуру є правомірною та відповідає приписам ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, суд зазначає, що доводи позивача стосовно того, що іншої процедури переведення прокурорів чи призначення в обласну прокуратуру, окрім проходження прокурорами атестації або ж добору особами, які не займають посаду прокурора на день набрання чинності Законом, чинним законодавством не передбачено, суд оцінює критично, оскільки вказані доводи є незгодою з судовим рішенням та підлягають реалізації шляхом подання апеляційної та касаційної скарг.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення статті 129-1 Конституції України, якими визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 2, частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, Конституційний Суд у рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Суд наголошує, що судове рішення підлягає виконанню у спосіб та у порядку визначеними таким рішенням. Якщо судове рішення є незрозумілим сторонам у справі або державному виконавцю останні наділені правом на звернення до суду з відповідною заявою в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення можлива виключно в порядку визначеному статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

З системного аналізу викладеного вбачається, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року у справі №160/6065/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано інакше, ніж визначено у такому рішенні.

При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що Дніпропетровська обласна прокуратура (боржник у виконавчому провадженні) зверталася у межах адміністративної справи №160/6065/20 із заявою про роз`яснення судового рішення та/або заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення і за результатом розгляду відповідної заяви встановлено протилежне.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях державного виконавця ознак протиправності та, як наслідок, відсутності підстав для скасування спірної постанови.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною там скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу- відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.

Суддя С. В. Прудник