Рішення № 99895689, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/9429/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача не з`явився Грінченко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача по призначенню наукової пенсії за віком ОСОБА_1 у постійному розмірі довічно, із зазначенням в графі «Особливості»: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 29.06.2015 р. без проведення поточних перерахунків і осучаснення пенсії;

- зобов`язати відповідача перерахувати розмір відновленої пенсії за віком, починаючи з 29.06.2015г., як непрацюючому пенсіонерові і дитині війни, з урахуванням підвищень, надбавок і доплат до пенсії і компенсацією втрати доходів за затримку виплати пенсії за період з 29.06.2015г. по день фактичної виплати затриманої пенсії в належному розмірі і довічно, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", провести осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, на загальних підставах, виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 29.06.2015г. одним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум, і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, з надбавкою 500 грн. з 01.04.2020 р., як особі, якій виповнилося 80 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччина, відповідачем було припинено виплату їм пенсій. Втім, на підставі рішення суду пенсії позивачу поновлено виплату пенсії однак без врахування всіх підвищень, індексацій, надбавок і доплат, передбачених чинним законодавством. Такі дії відповідача, позивачі вважають незаконними та протиправними, оскілки ці дії порушують їх гарантоване право на соціальний захист.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться; вимога позивача про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не підлягає задоволенню, оскільки позивач не звертався з заявою відповідача про перерахунок пенсі.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, з 30.03.1998 перебував на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

З жовтня 2002 року позивач постійно проживає в Федеративної Республіки Німеччина.

До виїзду за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплата наукової пенсії за віком припинена з 10.10.2002 р внаслідок виїзду на Федеративної Республіки Німеччина.

В подальшому позивач звертався до пенсійного органу із заявами про поновлення виплати пенсій, втім пенсійним фондом у поновленні пенсій було відмовлено.

Вважаючи відмову у поновленні виплати пенсій за віком протиправною, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Так, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2016 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 р., постановлено призначити та виплачувати наукову пенсію за віком, згідно поданої заяви з 29.06.2015 р.

На виконання вищезазначеної постанови Головним управлінням Позивачу призначено наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність" № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року з 29.06.2015 року.

Однак, при розрахунку пенсії в 2016 році по заробітній платі для нарахування пенсії (2012+2013+2014 р.) за 2014 рік ПФУ зробив позначку «не подлежат МП призначено за рішенням суду в твердому розмірі». Що таке МП не зрозуміло, та і в рішенні суду не було визначено «призначити пенсію в твердому розмірі».

Розмір пенсії з 2015 року по теперішній час нараховується без індексації за всі ці роки.

26.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з 01.05.2013 року з урахуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат і нарахуванням компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії

Утім, за результатами указаного звернення отримав лист «про розгляд звернення» від 25.05.2021 року, в якому було відмовлено у даному перерахунку.

Крім того, з 01.12.2020 р. пенсію позивача перевели на поштове відділення.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Передбачене Конституцією право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування таЗаконі України Про пенсійне забезпечення, якими встановлено порядок та виплата пенсії.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 цього Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Таким чином, зазначеним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави, у тому числі, для призначення і виплати пенсії позивачу у розмірі, передбаченому Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проживаючи в ФРН, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

При цьому, відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання за межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлене Конституцією України.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачі трудовою діяльністю отримали право на призначення пенсії за віком в Україні, а тому мають право на пенсію, виплату якої було припинено.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2016 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 р. постановлено призначити та виплачувати наукову пенсію за віком, згідно поданої заяви з 29.06.2015 р. починаючи з 22.10.2018 року.

При цьому, відповідач не заперечує таке право позивача та здійснив поновлення виплати пенсії з 29.06.2015 року.

Однак, на виконання наведеного судового рішення, пенсійним органом було прийнято було здійснено поновлення пенсії позивача, при цьому, у графі «Особливості» якого зазначено: «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. з 29.06.2015 без проведення поточних перерахунків і осучаснення пенсії», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.

Разом з тим, зі змісту копії постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2016 р. по справі 201/1177/16-а вбачається, що вона не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.

З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів у їх сукупності, можна дійти висновку, що, при поновленні позивачу пенсії за віком з 29.06.2015р., відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. з 29.06.2015 без проведення поточних перерахунків і осучаснення пенсії», що призвело до порушення права позивача на підвищення розміру його пенсії відповідно до абз.2 ч.3 ст.42 Закону №1058.

Водночас, позивач вважає, що поновлена пенсія є значно меншою у зв`язку з чим і звернувся до відповідача із заяваю про здійснення перерахунку, однак отримав лист «про розгляд заяв» від 25.05.2021 року, про у відмові у перерахунку пенсії.

Надаючи оцінку таким мотивам відповідача суд зазначає, що за змістом ст. 49 Закону №1058 та п.2.8 Порядку №22-1 обов`язковою умовою для поновлення виплати пенсії є наявність у пенсійного органу пенсійної справи особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 4.2, 4.3 цього ж Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи слідує, що за результатами подання позивача заяви від 26.04.2021 року відповідачем жодного рішення не приймалось.

На адресу позивача надіслано лише листи «про розгляд заяв» від 25.05.2021 року зі змісту яких слідує, що відповідачем не досліджувалось питання достатності інших поданих позивачем документів, необхідних для перерахунку пенсії та їх відповідність законодавству та ці обставини не були підставою для відмови у перерахунку.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії, суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2021 року про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо права позивача на осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, на загальних підставах, виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 29.06.2015г. одним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року внесено зміни до статті 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у відповідності до яких пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року доповнено пункт 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пунктом 4-7 згідно якого особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність", розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

З 01 жовтня 2017 року, згідно з пенсійною реформою в Україні, почато осучаснення (підвищення) пенсій в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.

На майбутнє передбачено автоматичний перерахунок пенсій з урахуванням зростання середньої зарплати та показника інфляції.

Таким чином, позивач з жовтня 2017 року набув права на осучаснення пенсії.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 29.06.2015р. одним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум, і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, то наразі вони є передчасними, оскільки безпосередньо залежать від вирішення питання про перерахунок пенсії позивача за результатами повторного розгляду заяв від 25.04.2021 року.

Суд вказує, що оскільки позивач є громадянином України, до виїзду за кордон перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років, громадянство не втратив, а тому проживаючи в ФРН як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.08.2020 року у справі № 487/5650/16-а.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 849 " Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому" з 1 квітня 2020 року по 28.02.2021 року та з 01.03.2021 року пенсіонерам, які досягли віку 80 років і старше, до пенсій встановлено щомісячну компенсаційну виплату у розмірі до 500 гривень. Компенсаційну виплату отримуватимуть пенсіонери, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 та 2020 роки. Водночас, після встановлення такої виплати пенсія не може бути більше зазначеного розміру.

Відповідач не здійснює доплату позивачу у розмірі 500 грн., хоча розмір пенсії позивача не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 та 2020 роки, позивач станом на 01.04.2020 року досяг віку 80 років.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача починаючи з 01.04.2020 року нарахувати та виплатити позивачу щомісячну компенсаційну виплату у розмірі до 500 гривень, як особі, якій виповнилося 80 років.

Щодо негайного виконання, відповідно до ч.1 п.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

За вказаних обставин негайному виконанню підлягає виплата позивачу щомісячної компенсаційної виплати у розмірі 500 гривень у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили надати суду звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2154527074.1 від 09.06.2021р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 454,00грн. виходячи із розрахунку: (908,00 грн.)/2 .

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по призначенню наукової пенсії за віком ОСОБА_1 у постійному розмірі довічно, із зазначенням в графі «Особливості»: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі з 29.06.2015 р. без проведення поточних перерахунків і осучаснення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2021 року про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та прийняти рішення відповідно до пункту 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 01.04.2020 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну компенсаційну виплату у розмірі до 500 гривень як особі, якій виповнилося 80 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 щомісячної компенсаційної виплати у розмірі до 500 гривень як особі, якій виповнилося 80 років, у межах суми стягнення за один місяць.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили надати суду звіт про виконання даного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 вересня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 27.09.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.