Рішення № 99895132, 27.09.2021, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1446/20

Провадження по справі № 2/514/56/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.

при секретарі - Чолак Я.П.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за дорученням Кіріченко В.М. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 липня 2013 року в розмірі 27353 гривні 35 копійок та судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 22 липня 2013 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті (www.privatbank.ua), АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання банком послуг його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі , що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5900 гривень. На підставі п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його заміну за рішенням та ініціативою банку. Дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, що вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначено операції щодо використання кредитного ліміту, повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Однак, відповідач не виконувала умови договору, тобто не сплачувала кожного місяця обов`язковий мінімальний платіж, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27353 гривні 35 копійок. Що й стало підставою для звернення представника позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона заперечує проти позовних вимог, вважає позов безпідставним і не обґрунтованим нормами діючого законодавства України виходячи зокрема з наступного.

Дійсно, вона звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 22 липня 2013 року. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять між сторонами договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними на сайті. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець, в даному випадку позивач. Оскільки, умови договорів приєднання розробляється банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови , а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Однак, матеріали справи не містять доказів, що саме з надані банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема і щодо сплати процентів за прострочений кредит. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо вони прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. На підставі викладеного, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Позивача скористався своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якої зокрема зазначив, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника; Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього кредитного договору. Позивачем було надано суду копію анкети-заяви від 22 липня 2013 року, з якої чітко вбачається, що відповідачка висловила свою згоду на укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредитку «Універсальна», та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між банком та нею Договір про надання банківських послуг. Також, до матеріалів справи було надано «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2.5% (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, зазначені умови та правила надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Банком було надано суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалась грошима, а отже отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів, які є допустимими доказами, чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. До теперішнього часу, відповідач активно користується кредитною карткою, що свідчить про прийняття нею діючих умов банківського обслуговування. На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачкою ОСОБА_1 було надано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що у наданій позивачем анкеті-заяві містяться лише її анкетні дані, контактна інформація. Зазначена заява не містить даних про умови кредитування, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача. За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з нею, позивач дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими. Сам по собі факт користування нею грошовими коштами не дає підстав вважати, що з нею погоджені розмір відсотків, пені та штрафів, порядок та підстави їх нарахування. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо вони прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови правила споживчого кредитування. Також, в даному випадку не можливо застосувати до вказаних відносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались самим позивачем з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За цих обставин, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 49 ЦПК України, позивач скориставшись своїм правом, надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 липня 2013 року у розмірі 21028 гривень 81 копійка, яка складається з : заборгованості за простроченим тілом кредиту - 19703 гривні 25 копійок; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 1325 гривень 56 копійок.

Відповідач ОСОБА_1 скористалась процесуальним правом подачі відзиву на заяву про зменшення позовних вимог у встановлений строк, відповідно до якого уточнені позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона заперечує проти уточнених позовних вимог, вважає позов безпідставним і не обґрунтованим нормами діючого законодавства України виходячи зокрема з наступного.

Дійсно, вона звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 22 липня 2013 року. У анкеті-заяві не містяться дані про умови кредитування, а витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача. За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з нею, позивач дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими. Сам по собі факт користування нею грошовими коштами не дає підстав вважати, що з нею погоджені розмір відсотків, пені та штрафів, порядок та підстави їх нарахування. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо вони прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови правила споживчого кредитування. На підставі викладеного, просила у задоволенні уточненого позову відмовити.

Представник Позивача скористався своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якої зокрема зазначив, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника; Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього кредитного договору. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Позивачем надані докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними умовами та правилами надання банківських послуг. Більш того, згідно заяви, відповідач зобов`язалась самостійно ознайомлюватись із всіма змінами умов та правил надання банківських послуг та тарифів на сайті банку. Тож, твердження відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення її з умовами та правилами надання банківських послуг вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивачем було надано суду копію анкети-заяви від 22 липня 2013 року, з якої чітко вбачається, що відповідачка висловила свою згоду на укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредитку «Універсальна», та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між банком та нею Договір про надання банківських послуг. Також, до матеріалів справи було надано «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2.5% (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, зазначені умови та правила надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Банком було надано суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалась грошима, а отже отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів, які є допустимими доказами, чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Також, вважає необхідним зауважити, що згідно виписки по картковому рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що остання знала по умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором. На підставі викладеного, просив уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачкою ОСОБА_1 було надано заперечення на відповідь на відзив, у яких вона зазначила, що не була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується відсутністю її підпису на долучених до матеріалів справи умовах та правилах надання банківських послуг. А відтак твердження позивача стосовно обізнаності відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг вважає не обгрутованими та безпідставними. Окрім анкети заяви, вона не ставила свій підпис на жодному банківському документі, а тому немає жодних доказів того, що вона була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг. В той же час, як вабачається, з виписки за договором б/н станом на 22 вересня 2020 року по рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , списування відсотків за використовування кредитного ліміту, погашення простроченої заборгованості, пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 гривень виконувалось автоматично. Однак, автоматичне списання коштів з рахунку позичальника без ініціювання цієї дії самим позичальником та поза його волею, не може вважатись добровільним погашенням боргу. Також, в даному випадку не можливо застосувати до вказаних відносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались самим позивачем з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З огляду на викладене, просила у задоволенні уточнених позовних вимог відмовити.

Крім того, представником позивача було надано суду пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що ОСОБА_1 підписала заяву №б/н від 22 липня 2013 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника; Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Позивачем надані докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними умовами та правилами надання банківських послуг. Більш того, згідно заяви, відповідач зобов`язалась самостійно ознайомлюватись із всіма змінами умов та правил надання банківських послуг та тарифів на сайті банку. Тож, твердження відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення її з умовами та правилами надання банківських послуг вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивачем було надано суду копію анкети-заяви від 22 липня 2013 року, з якої чітко вбачається, що відповідачка висловила свою згоду на укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредитку «Універсальна», та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між банком та нею Договір про надання банківських послуг. Також, до матеріалів справи було надано «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2.5% (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, зазначені умови та правила надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Банком було надано суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалась грошима, а отже отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів, які є допустимими доказами, чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, вважає, що правовідносини між сторонами тривають і належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Також, вважає необхідним зауважити, що згідно виписки по картковому рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що остання знала по умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором. На підставі викладеного, просив уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Надав суду заяву в якій зазначив, що підтримує уточнені позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника банку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій зазначила, що з позовом не згодна на підставі доводів, викладених у відзивах, просить у задоволенні уточненого позову відмовити, розглянути справи у її відсутність.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 22 липня 2013 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

До позовної заяви представник позивача також додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Крім того, до позовної заяви додано довідку про видані картки, з якої вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 22 липня 2013 року № НОМЕР_1 термін дії 06/17; 15 лютого 2015 року № НОМЕР_2 термін дії 02/19; 23 червня 2015 року № НОМЕР_2 термін дії 02/19; 01 березня 2019 року № НОМЕР_3 термін дії 05/22.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що по картці № НОМЕР_1 : 22 липня 2011 року зафіксовано страт карткового рахунку; 22 липня 2013 року встановлено кредитний ліміт 300 гривень; 21 листопада 2013 року збільшено кредитний ліміт до 4000 гривень; 03 листопада 2015 року збільшено кредитний ліміт до 5000 гривень; 31 січня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 5900 гривень; 20 вересня 2019 року зменшено кредитний ліміт до 0.00 гривень.

Однак відповідач не виконувала умови договору, тобто не сплачувала кожного місяця обов`язковий мінімальний платіж, у зв`язку з чим виникла заборгованість за наданим кредитом.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 29 квітня 2021 року складає 21028 гривень 81 копійка (а.с. 192-201) яка складається з :

заборгованість за тілом кредита - 19703 гривні 25 копійок, в тому числі:

заборгованість за поточним тілом кредита - 0.00 гривень;

заборгованість за простроченим тілом кредита - 19703 гривні 25 копійок;

заборгованість за нарахованими відсотками - 0.00 гривень;

заборгованість за простроченими відсотками - 0.00 гривень;

заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 1325 гривень 56 копійок;

нарахована пеня - 0.00 гривень;

нараховано комісії - 0.00 гривень.

Згідно з п.п. 1, 2 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст.1,3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, у анкеті-заяві позичальника від 22 липня 2013 року, відсутні умови договору про встановлення порядку нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 липня 2013 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/,як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився відповідачка ОСОБА_1 і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку та могла їх розуміти, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (21.03.2022 липня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст.. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 29 квітня 2021 року складає 21028 гривень 81 копійка (а.с. 192-201) яка складається з :

заборгованість за тілом кредита - 19703 гривні 25 копійок, в тому числі:

заборгованість за поточним тілом кредита - 0.00 гривень;

заборгованість за простроченим тілом кредита - 19703 гривні 25 копійок;

заборгованість за нарахованими відсотками - 0.00 гривень;

заборгованість за простроченими відсотками - 0.00 гривень;

заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 1325 гривень 56 копійок;

нарахована пеня - 0.00 гривень;

нараховано комісії - 0.00 гривень.

В той же час банком не надано відомостей, на яку саме суму заборгованості (в тому числі щомісячно) за кредитом нараховані проценти за його користування, тобто не зазначено тіло кредитної заборгованості.

Тож, оскільки позивач не ставить вимоги про стягнення поточної заборгованості, що у свою чергу не дає можливості стверджувати про правильність наданого до суду розрахунку, не зрозуміло як тіло кредиту може бути погашене, а всі інші платежі залишилися заборгованими. У разі погашення тіла кредиту, банк має право стягнути всі інші нарахування, але надати при цьому обґрунтовані докази нарахування заборгованості. Доказів погашення суми заборгованості (тіла) по кредиту, банком також не надано.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні за пропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з ненадання останнім належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева