Рішення № 99894629, 20.09.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29377/20

Провадження № 2/947/317/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Якубовській О.В.

За участю представників сторін - ОСОБА_1 , Боднар М.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самосійних вимог : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, витребування майна з незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про визнання добросовісним набувачем,-

Встановив,

Одеська міська рада в жовтні 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 , що складається з квартири148 у будинку АДРЕСА_1 - відумерлою, визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12.06.2017 року на ім`я ОСОБА_2 недійсним та скасувати свідоцтво, визнати право власності на квартиру за територіальною громадою в особі Одеської міської ради і витребувати квартиру з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

У відповідності до положень ст.33 ЦПК України справу розподілено судді Калашніковій О.І. Ухвалою суду від 28.10.2020 року справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На стадії підготовчого судового засідання суд розглянув клопотання сторони позивача про вжиття заходів забезпечення позову, про витребування доказів, отримав відзиви відповідачів на позов Одеської міськради, отримав зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 і об`єднав з первісним позовом, розглянув клопотання відповідача про виклик свідків і про приєднання доказів до матеріалів справи, отримав зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 і об`єднав його з первісним позовом. Підготовче судове засідання закрите ухвалою суду від 11.02.2021 року. Спір судом не вирішено в установлені законом строки з підстав неявки сторін (або їх представників) до судових засідань з поважних причин.

В судовому засіданні представник позивача, підтримуючи позов, доводила, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - власника квартири АДРЕСА_2 спадкоємці за законом і за заповітом були відсутні, тому ця спадщина є відумерлою. Оскільки рішення Київського райсуду м. Одеси від 27.04.2017 року про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 і ОСОБА_2 скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 02.09.2020 року, підлягає скасуванню і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12.06.2017 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Київського райсуду м. Одеса, а право власності на спадкову квартиру належить визнати за територіальною громадою в особі Одеської міської ради. Посилаючись на положення ст.ст.388,392 ЦПК України позивач вимагає витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 спірну квартиру, яка перейшла до неї на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13.06.2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

ОСОБА_2 позов не визнав і заявив зустрічні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2010 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання його ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги до майна ОСОБА_4

ОСОБА_3 позов Одеської міської ради не визнала, позов ОСОБА_2 підтримала. Окрім того, ОСОБА_3 заявила зустрічні вимоги про визнання її - ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 .

Треті особи - приватні нотаріуси Коваль Н.В. і Василенко О.В. до суду не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вислухав сторони (їх представників), вивчив матеріали даної справи, ознайомився з матеріалами справи Київського райсуду м. Одеси №520/3229/17 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення і встановив наступне.

Квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер - актовий запис про смерть №10853, вчинений Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. ОСОБА_2 14 листопада 2016 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , стверджуючи, що він є спадкоємцем 4 черги, тому як з кінця 2010 року по день смерті проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, що інші спадкоємці відсутні.

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_4 . Рішенням Київського райсуду м.Одеси від 27.04.2017 року вимоги ОСОБА_2 задоволені, рішення суду набрало законної сили і 12.06.2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, за умовами якого успадковану квартиру АДРЕСА_2 продав ОСОБА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 02.09.2020 року рішення Київського райсуду м.Одеса від 27.04.2017 року скасоване і заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду з тих підстав, що існує спір про право.

Посилаючись на положення ст.1277 ЦК України представник Одеської міської ради вимагає ухвалити рішення, яким визнати спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 відумерлою. Представник міськради доводить, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 є недійсним у відповідності до вимог 1301 ЦК України, а квартира підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_3 з підстав, визначених ст.ст.387 і 388 ЦК України.

Представник ОСОБА_2 , не визнаючи позов міської ради, доводить, що ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з кінця 2010 року по липень місяць 2016 року у квартирі АДРЕСА_3 , а з липня місяця 2016 року по день смерті ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 і у відповідності до положень ст.1264 ЦК України набув права на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . У минулих судових засіданнях ОСОБА_2 пояснював, що з зими 2010 року він проживав у квартирі ОСОБА_4 - своїх дальніх родичів, тому як на той час він - ОСОБА_2 не мав де проживати, а Караченцеви потребували як матеріальної допомоги так і фізичної: ОСОБА_6 за віком і станом здоров`я не виходила з квартири, мала мінімальну пенсію, а син - ОСОБА_4 не працював, мав хворі ноги. Він - ОСОБА_2 на той час займався підприємницькою діяльністю і мав матеріальну можливість утримувати себе і ОСОБА_4 . Оскільки у ОСОБА_4 були відсутні інші родичі, вони усі разом і прийняли рішення проживати разом, піклуватися та підтримувати один одного. У 2011 році в квартирі АДРЕСА_3 він замінив унітаз, крани у ванній кімнаті, придбав шафу, диван, бойлер, вікна. Коли ОСОБА_6 за станом здоров`я не змогла готувати їжу, він найняв ОСОБА_9 , яка поралась на кухні спочатку в квартирі на АДРЕСА_4 , а потім і в квартирі на АДРЕСА_1 . Дружина його знайомого - ОСОБА_10 надавала Караченцевим медичну допомогу (приносила ліки, робила уколи), її роботу він - ОСОБА_2 також оплачував. Весною 2014 року ОСОБА_4 переніс операцію. Витрати по лікуванню ОСОБА_4 оплатив він - ОСОБА_2 . Після смерті матері у грудні 2014 року ОСОБА_4 заявив, що не може і не бажає надалі проживати у квартирі АДРЕСА_3 і вони прийняли рішення про продаж цієї квартири і купівлю іншої. Він - ОСОБА_2 разом з ОСОБА_2 звертався до агенції нерухомості, вони разом обирали квартиру АДРЕСА_2 .

На обґрунтування своїх доводів представник ОСОБА_2 посилався на такі докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , копію спадкової справи до майна ОСОБА_4 , відкриту нотаріусом за його - ОСОБА_2 заявою про прийняття спадщини, квитанції, які підтверджують витрати, понесені ОСОБА_2 на поховання ОСОБА_4 , копію амбулаторної карти ОСОБА_4 і копії чеків та квитанцій на придбання ліків ( ОСОБА_4 страждав на трофічні язви правої гомілки, з 18.08.2014 року був визнаний інвалідом 2-ї групи), копії товарних чеків, рахунків-фактур на придбання будівельних матеріалів, договір на виконання робіт з заміни вікон (як стверджує представник - ОСОБА_2 виконував ремонтні роботи як в квартирі по АДРЕСА_4 , так і в спірній квартирі), акт, складений 20.06.2016 року працівниками дільниці №7 КП «ЖКС «Чорноморський» про виклик ОСОБА_2 сантехніка до спірної квартири у зв`язку з протіканням унітазу, довідку з УПФ про розмір пенсії, що отримував ОСОБА_4 (1130 грн), договір про надання банківських послуг і квитанцію про внесення 08.06.2016 року на рахунок ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3400 дол.США , пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , які стверджували в судовому засіданні, що ОСОБА_13 проживав разом з Караченцевими однією сім`єю з 2010 року по день смерті ОСОБА_4 . В судових засіданнях представник ОСОБА_2 - адвокат Боднар М.О. просив суд прийняти до уваги, що у зв`язку з переїздом у 2016 році з квартири АДРЕСА_3 до квартири АДРЕСА_2 та виконанням ремонтних робіт у новій квартирі були втрачені ряд письмових доказів щодо проживання ОСОБА_13 і Караченцевими однією сім`єю.

Відповідач ОСОБА_3 , не визнаючи позов міської ради, стверджувала, що вона - ОСОБА_3 в установленому законом порядку набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , тому як на момент укладання договору купівлі-продажу рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю більше 5 років ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було дійсним. Відповідач також доводить, що вимоги міськради про витребування квартири з її - ОСОБА_3 володіння з підстав, визначених ст..ст.387 і 388 ЦК України не є правомірним. ОСОБА_3 звернула увагу суду також на наступне: в квартирі вона проживає з 2017 року разом з дідом - особою похилого віку (87 років), інвалідом 1-ї групи і іншого житла вони не мають.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов Одеської міськради та зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а зустрічні вимоги ОСОБА_2 суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.256 ч.2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та ( або ) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Як вбачається з пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Надані ОСОБА_2 докази свідчать, що він - ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_4 не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання його спадкоємцем 4 черги до майна ОСОБА_4 не містяться на положеннях ст.1264 ЦК України, яка визначає спадкоємців 4 черги, тому в цій частині вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

У даному випадку, спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийнята спадкоємцем 4 черги, тому правові підстави визнавати спадщину після смерті ОСОБА_4 відумерлою відсутні. Окрім того, судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкривалась нотаріусом тільки за заявою ОСОБА_2 .

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 був правомірним власником квартири АДРЕСА_2 , що на момент прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4 і на момент відчуження ОСОБА_2 цієї квартири територіальна громада в особі Одеської міської ради не була її власником , тому як перехід права на спадщину до територіальної громади у порядку відумерлості здійснюється лише на підставі рішення суду. Оскільки заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини до 25.10.2017 року міськрада не мала правових підстав для отримання судового рішення про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою.

Відмова первісному позивачу у задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою та задоволення вимог позивача за зустрічним позовом про встановлення факту спільного проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менше 5 років до дня відкриття спадщини є підставою для відмови Одеській міській раді у задоволенні інших вимог, які є похідними від вимоги про визнання спадщини відумерлою та для відмови позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_3 у задоволенні вимог про визнання її добросовісним набувачем.

Керуючись ст.213,214,215, 256,259 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самосійних вимог : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, витребування майна з незаконного володіння - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 з кінця 2010 року по липень 2016 року за адресою АДРЕСА_5 , з липня місяця 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_4 ) за адресою АДРЕСА_6 .

В іншій частині позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про визнання добросовісним набувачем залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2021 року.

Суддя Калашнікова О. І.