ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7692/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кінозахід” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
ВСТАНОВИВ:
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кінозахід” (далі – ТОВ “Кінозахід”, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 41 926,67 грн. та пеню в сумі 1 295,74 грн., разом до сплати 43 222,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2020 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №875-ХІІ).
Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 чоловік, в той час як норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році для відповідача повинен становити 1 особу. Проте, такий норматив не був виконаний, що є згідно із статтею 20 Закону №875-ХІІ підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 41 926,67 грн. та пеню в сумі 1 295,74 грн. за невиконання у 2020 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а всього стягнути 43 222,41 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач невірно розрахував розмір адміністративно-господарських санкцій, обрахувавши його в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Однак з врахуванням того, що у 2020 році на ТОВ “Кінозахід” середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично становила 15 осіб, тобто не більше 15 осіб, тому з урахуванням статті 20 Закону №875-ХІІ розмір адміністративно-господарських санкцій повинен становити половину середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача про невірний розрахунок адміністративно-господарських санкцій, оскільки стаття 20 Закону №875-ХІІ не передбачає чисельність до 15 осіб включно, тому суму адміністративно-господарських санкцій визначено в розмірі середньої річної заробітної плати.
Суд, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті спору, встановив такі обставини.
21.07.2021 ТОВ “Кінозахід” подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році становила 15 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб (рядок 02 звіту). При цьому, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особу (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 628,9 тис. грн.. (рядок 04 звіту), середньорічна заробітна плата штатного працівника – 41,9 тис. грн. (рядок 05 звіту), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємством не визначена (рядок 06 звіту).
У зв`язку із невиконанням вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 41 926,67 грн. та пеню в сумі 1 295,74 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок).
Пунктами 3-5 Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Суд зауважує, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, разом з тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року по справі №804/4097/18, від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875 фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).
Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, 20 травня 2019 року по справі № 820/1889/17) та висловлював правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.
Доказів інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач суду не надав. Відтак, на думку суду, відповідач порушив свій обов`язок передбачений Порядком не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії за наявності попиту подавати до центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, відповідач у звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ) вказав, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб (рядок 02 звіту).
Відповідач фактично не погоджується з розміром адміністративно-господарських санкцій, який, на його думку, повинен становити половину середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році на підприємстві становила 15 осіб (рядок 01 звіту).
З такими доводами відповідача суд погоджується.
Як зазначалося вище, за правилами, визначеними статтею 20 Закону №875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
З даного приводу щодо визначення розміру адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 20 Закону №875, які застосовуються до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб Верховним Судом відображено правову позицію у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №П/811/698/17.
Так, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що прийменник "до" в поєднанні з числівниково-іменниковою формою в українській мові виражає, зокрема, крайню кількісну межу чого-небудь. Словосполучення "на яких працює від 8 до 15 осіб" у частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ означає, що крайня верхня межа, за якої діє відповідна норма (правило поведінки) становить 15 осіб включно, а норма не діє вже при кількісному показнику 16 осіб та більше.
Отже, розміром адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте такою особою є половина середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, та на яких працює від 8 до 15 осіб.
Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році на ТОВ “Кінозахід” становила 15 осіб, тому розмір адміністративно-господарських санкцій за 1 незайняте місце особою з інвалідністю, застосованих до відповідача у відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ має становити половину середньої річної заробітної плати на такому підприємстві у 2020 році.
Оскільки середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2020 році на ТОВ “Кінозахід” становила 41 926,67 грн., тому розмір адміністративно-господарських санкцій за вищенаведене порушення Закону № 875-ХІІ має становити 20 963,34 грн. (половина середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві).
З урахуванням цього позивачем також невірно розраховано розмір пені. Відтак,
Розрахунковий розмір пені: 8% (ставка Національного банку України станом на 27.07.2021 (день подання позову до суду) х 120% (відсотки від ставки Національного банку України) : 100 : 365 днів = 0,03%. Розрахункова сума пені за один день прострочення: 20 963,34 грн. х 0,03% = 6,29 грн.
З урахуванням кількості днів існування боргу у період з 16.04.2021 по 27.07.2021 включно (103 дні) розмір пені має становити 647,87 грн.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті в їх сукупності суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення із ТОВ “Кінозахід” на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 20 963,34 грн. та пені в сумі 647,87 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
У силу приписів статті 139 КАС України суд не вирішує питання про розподіл судових витрат у даній справі.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кінозахід” (43024, Волинська область, місто Луцьк, вул. Сухомлинського, буд. 1, код ЄДРПОУ 40270564) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, м. Луцьк, вул. Писаревського, буд. 3А, код ЄДРПОУ 13369882) в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України (ГУК у Волинській області/місто Луцьк/50070000, код ЄДРПОУ 38009371, р/р UA528999980313151230000003550, Казначейство України (ЕАП)) адміністративно-господарські санкції в сумі 20 963,34 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 34 коп.) та пеню в сумі 647,87 грн. (шістсот сорок сім гривень 87 коп.), а всього 21 611,21 грн. (двадцять одна тисяча шістсот одинадцять гривень 21 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.Д. Ковальчук
Судове рішення № 99894326, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 27.09.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 140/7692/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: