Рішення № 99894128, 21.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 вересня 2021 р. Справа № 120/5060/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Карпінскьої Т.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Скржешевського М.С.

відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116)

про: визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «С» від 19.11.2020 року № 0050120708 про застосування штрафної санкції у сумі 123 900 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем прийнято спірне рішення за результатом проведеної фактичної перевірки. Наказ на проведення перевірки оформлений з порушенням вимог п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України (далі ПК України); під час проведення перевірки виявлено порушення, яке фактично не мало місця. З акту перевірки не вбачається правомірність з`ясування перевіряючими ціни та ваги тютюну, позивач не здійснює реалізацію тютюну, а надає послуги з куріння кальяну, вартість послуги складається не лише з вартості тютюну. Позивач зазначає, що на законних підставах придбавав тютюн.

Ухвалою від 26.05.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16.06.2021 року.

У судове засідання 16.06.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив, позовну заяву, згідно поштового повідомлення, отримав 31.05.2021 року. Позивач висловив думку щодо необхідності перенесення судового засідання, судове засідання відкладено на 06.07.2021 року.

02.07.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 06.07.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив, ухвалою суду вказане клопотання залишено без задоволення, з огляду на відсутність поважних причин, судове засідання відкладено на 15.07.2021 року.

08.07.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року у задоволенні клопотання відмовлено з огляду на відсутність вільних майданчиків в Окружному адміністративному суді м. Києва.

У судове засідання 15.07.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив. Судом розпочато розгляд справи по суті, позивач надавав пояснення по суті спірних правовідносин, судове засідання відкладено на 12.08.2021 року.

16.07.2021 року до суду від відповідач надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. По суті спірних правовідносин повідомив, що саме на етапі допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу може вестися мова про необґрунтованість її призначення, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанова від 17.04.2018 року та від 07.11.2018 року). Відповідач також посилається на вимоги діючого законодавства стосовно проведення фактичних перевірок, вказує, що була проведена фактична перевірка, виявлено порушення, зокрема, вимог ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон), а саме - виявлено тютюн для кальяну без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 61 950 грн. та на підставі п. 54.3.3. ст. 54 ПК України та ч. 2 ст. 17 Закону застосовані штрафні санкції спірним рішенням.

23.07.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ним зазначено, що судова практика Верховного Суду стосовно правомірності призначення перевірок змінилась, позивач не здійснює реалізацію самого тютюну, а надає послуги з куріння кальяну; відповідачем не було здійснено контрольної закупки ані з придбання тютюну, ані з придбання послуги куріння кальяну, відповідно не зрозуміло наявність вихідних відомостей стосовно визначення ціни тютюну. Позивач вказує, що ним правомірно був придбаний тютюн у пачках, які були розпаковані та тютюн висипався у пластикові бокси, де у знаходився на зберіганні. Під час проведення перевірки перевіряючи не здійснювали перевірку первинних документів щодо придбання тютюну. Додатково позивач посилається на практику Верховного Суду від 26.06.2018 року справа № 826/22328/15, від 31.10.2018 року справа № 826/25834/15.

Згідно довідки від 12.08.2021 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці, судове засідання відкладено на 19.08.2021 року.

У судове засідання 19.08.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні було наголошено зміст відзиву на позовну заяву, судом з`ясовувались обставини справи, позивачем наголошувалась відповідь на відзив, судове засідання відкладено на 02.09.2021 року.

02.09.2021 року позивачем до суду надані додаткові докази.

У судове засідання 02.09.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судом розпочато дослідження доказів по справі, позивач надавав додаткові пояснення, судове засідання відкладено на 21.09.2021 року.

У судове засідання 21.09.2021 року відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судом закінчено дослідження доказів по справі, позивач надавав додаткові пояснення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

02.10.2020 року відповідачем прийнято наказ № 6970 «Про проведення фактичних перевірок». Вказаний наказ прийнятий на підставі п.п. 80.2.2., 80.2.3., 80.2.5. ст. 80 ПК України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265), інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС, ним наказано протягом жовтня 2020 року провести фактичну перевірку з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), зокрема, позивача. Дата початку перевірки - 13.10.2020 року, тривалістю 10 діб. В наказі вказана підстава для прийняття цього наказу - доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 01.10.2020 року № 126/26-15-07-08-01-16.

На підставі вказаного наказу відповідачем 13.10.2020 року було проведено фактичну перевірку господарської одиниці діяльності позивача Бар «Кальян - бар «Тяга», розташований за адресою: вул. Антоновича, 50, м. Київ.

За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки, зареєстрований 23.10.2020 року за № 2009/76/15/07/ НОМЕР_1 . В акті перевірки зазначено, що в барі зберігаються з метою реалізації тютюнові вироби (тютюн для кальяну) на загальну суму 61 950 грн. без наявності марок акцизного податку встановленого зразка В ході перевірки складено опис залишків продукції без наявності марок акцизного податку, як додаток до акту перевірки. Згідно висновків ату перевірки вказано про встановлення порушення ст. 11 Закону. До вказаного акту перевірки доданий додаток - опис залишків продукції без марок акцизного податку на загальну суму 61 950 грн. В додатку вказана назва тютюну, кількість, ціна за одиницю продукції, загальна сума по кожному виду тютюну, а також загальна сума.

На підставі вказаного ату перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 19.11.2020 року за № 0050120708, яким до позивача за порушення ст. 11 Закону та на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 53 ПК України, ч. 2 ст. 17 Закону застосовано штрафні санкції у сумі 123 900 грн.

Не погодившись із вказаним рішення позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання правомірності спірного рішення, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ПК України та Закону у редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до вимог п.п. 14.1.107. п. 14.1. ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно п.п. 14.1.109. п. 14.1. ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до п. 226.1, 226.2, 226.9, 226.11 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

П. 228.9. ст. 228 ПК України передбачено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Ст. 11 Закону визначені умови маркування тютюнових виробів.

Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 24 місяці з дня опублікування закону про внесення відповідних змін.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до вимог п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Системний аналіз наведених норм доводить, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування, зокрема, тютюнових виробів, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Маркування тютюнових виробів здійснюється у відповідності до вимог діючого законодавства. Законодавством визначені умови, за яких вважаються такими, що немарковані, зокрема, тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог відповідного положення та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції. Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється. Крім цього, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. За порушення вимог Закону передбачена певна відповідальність.

З матеріалів справи вбачається наступне. Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 11 Закону, а саме - зберігаються з метою реалізації тютюнові вироби (тютюн для кальяну) без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

Під час судового розгляду справи позивачем були надані пояснення стосовно зберігання тютюну для куріння кальяну.

Позивач здійснював придбання тютюну для куріння кальяну розфасованого у відповідні пачки (упаковки), що підтверджується первинними документами, які були надані позивачем до позовної заяви. Згідно фіскальних чеків на оплату придбаного позивачем тютюну, у ціну товару включений акцизний податок у розмірі 5%. Такий тютюн згідно внутрішнього наказу позивача «Про порядок зберігання придбаного тютюну для надання послуг з куріння кальяну» від 07.09.2020 року за № 70/09 у подальшому пересипався з пачок у пластикові бокси з метою зберігання його якості та смакових властивостей.

Під час проведення перевірки перевіряючими не було здійснено контрольної розрахункової операції стосовно саме тютюнових виробів або послуги з куріння кальяну, не були досліджені вказані первинні документи щодо придбання тютюну позивачем, види упаковок, в яких придбавався тютюн для куріння кальяну та які зберігаються позивачем, а також не було з`ясовано питання зберігання тютюну для куріння кальяну у вказаному вигляді.

У акті фактичної перевірки перевіряючими не зазначено перелік документів та інших заходів, за допомогою яких та на підставі яких ними були визначені ціни за одиницю продукції та кількість тютюну, який вказаний у додатку до акту перевірки «Опис залишків продукції без марок акцизного податку» на загальну суму 61 950 грн.

Крім цього, відповідачем не надано до суду належні та допустимі докази щодо встановлення ним ціни за одиницю продукції та кількість тютюну, який вказаний у додатку до акту перевірки «Опис залишків продукції без марок акцизного податку» на загальну суму 61 950 грн.

Суд звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем із пропуском встановленого строку, до нього не надано доказів на підтвердження викладених доводів. До того ж, відзив не містить викладення фактичних обставин проведення посадовими особами відповідача вказаної перевірки та пояснення стосовно вищевказаних питань.

За таких обставин, суд зазначає, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами не були з`ясовані усі обставини, які мають важливе значення для визначення та встановлення наявності вказаного порушення щодо зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Додатково суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 1 Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24.07.2002 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 року за № 679/6967 та які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, п.1.2. передбачено, що вони визначають порядок роздрібної торгівлі сигаретами, цигарками, сигарами, сигарилами, тютюном люльковим, нюхальним, смоктальним, жувальним та іншими виробами з тютюну і його замінниками (далі - тютюнові вироби), вони спрямовані на додержання прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування.

Роздрібна торгівля тютюновими виробами - діяльність з продажу тютюнових виробів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Аналіз наведеного доводить, що реалізація тютюнових виробів та надання послуги з куріння кальяну не є тотожними поняттями. Сам по собі тютюн для куріння кальяну є тютюновим виробом, а послуга з куріння кальяну є діяльністю по наданню кінцевому споживачу нематеріального блага та, яка складається з самого тютюну, відповідного обладнання для куріння, праці відповідної особи тощо.

З огляду на викладене, позивачем не здійснювалась реалізація саме тютюнових виробів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача не неправомірність призначення фактичної перевірки, з огляду на наступне.

Згідно п. 52.2. підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що мораторій не розповсюджується на проведення фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Але при цьому суд наголошує на тому, що відповідачем дійсно не надано до суду доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 01.10.2020 року № 126/26-15-07-08-01-16, яка визначена у наказі на проведення фактичної перевірки від 02.10.2020 року як підстава для прийняття цього наказу.

Як вже зазначалось, відповідач не надав до відзиву доказів на підтвердження доводів, викладених у ньому.

За таких обставин, під час судового розгляду справи та матеріали справи не знайшли свого підтвердження висновки акту фактичної перевірки, зареєстрованого 23.10.2020 року , а також відповідного правомірного застосування до позивача штрафної санкції у сумі 123 900 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 32286990 від 13.05.2021 року позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1 239 грн. 00 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у сумі 1 239 грн. 00 коп.

Водночас позивач просить вирішити питання про розподіл витрат на правову допомогу, вказуючи, що вони склали 15 000 грн. 00 коп..

На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 609 від 29.09.2008 року, ордер серії АВ № 1014132, договір (правочин) про надання правової допомоги та доручення № 21414 від 14.04.2021 року, додаткову угоду № 21414/1 від 14.04.2021 року, в якому міститься детальний опис наданих робіт/послуг.

При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, змістовний аналіз зазначених вище норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим…Суд повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

На переконання суду, стороною позивача надано належні та допустимі докази, що підтверджують реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, а також надання тих послуг, з яких складаються понесені витрати.

Крім того, суд також зважає на те, що відповідачем не надано жодних заперечень чи міркувань щодо правомірності розподілу витрат на правничу допомогу у цій справі

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24.07.2002 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 року за № 679/6967 та ст. 2, 73 - 77, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві форми "С" від 19.11.2020 року № 0050120708 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 123 900 грн. 00 коп..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м.Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 239 грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в сумі 15 000 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 27.09.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна