Рішення № 99894070, 24.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2021 р. Справа №120/3335/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язати призначити і виплачувати пенсію за віком.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №02380012614 від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказаним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу.

На думку представника позивача, рішення пенсійного органу про відмову у призначенні його довірителю пенсії за віком є протиправним, оскільки саме роботодавець вносить записи до трудової книжки, а тому вина ОСОБА_1 у тому, що трудова книжка містить деякі виправлення, відсутня.

Ухвалою від 19 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що страховий стаж позивача згідно з наданими ним документами складає 24 роки 04 місяці 09 днів при необхідному 28 років. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. Позивачу не зараховано до страхового стажу період його роботи з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу. Враховуючи відсутність у позивача необхідного страхового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області обгрунтовано відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830012614 від 15 лютого 2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки згідно із поданими ним документами його страховий стаж складає 24 роки 04 місяці 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності позивача з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року з огляду на те, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу. Також не зараховано до страхового стажу заявника й період проходження військової служби, оскільки такий період дописано іншим чорнилом, а також у зв`язку із виправленням в наказі.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частини 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

В ході судового розгляду встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи у відкритому акціонерному товаристві «Вінницький завод продтоварів» з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року у зв`язку з наявним виправленням в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу.

Визначаючись з приводу обгрунтованості таких доводів пенсійного органу, суд враховує наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з підстав допущення у трудовій книжці виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу є безпідставними.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, такі записи є належними доказами підтвердження страхового стажу позивача.

Також суд звертає увагу на тому, що підставою для призначення пенсії, окрім іншого, є й наявність відповідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

На думку суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при прийнятті рішення щодо відмови в призначенні пенсії не врахувало того, що не усі недоліки, що містить трудова книжка, можуть бути підставою для незарахування окремих періодів роботи до страхового стажу.

Крім цього, відповідачем не враховано й того, що у випадку недостатності поданих документів для призначення пенсії орган пенсійного фонду вправі самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року, а відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15 лютого 2021 року №02380012614 в цій частині є протиправним.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведене узгоджується із приписами пунктів 2 та 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Водночас, представник позивача у позові просить визнати протиправним рішення пенсійного органу, яким його довірителю відмовлено в призначенні пенсії за віком, не наполягаючи на його скасуванні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та, окрім визнання протиправним рішення пенсійного органу в частині, також скасувати його в частині відмови в призначенні пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у відкритому акціонерному товаристві «Вінницький завод продтоварів» з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача від 15 лютого 2021 року №023830012614 про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві "Вінницький завод продтоварів", а тому задоволенню підлягає також і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві "Вінницький завод продтоварів".

При цьому слід врахувати, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягнув пенсійного віку 10 лютого 2021 року, а із заявою про призначення пенсії за віком звернувся до пенсійного фонду 11 лютого 2021 року, тобто в межах строку визначеного пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, тому відповідача слід зобов`язати призначити позивачеві пенсію з 11 лютого 2021 року.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією №55324700 від 12 квітня 2021 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830012614 від 15 лютого 2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи у відкритому акціонерному товаристві «Вінницький завод продтоварів» з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи у відкритому акціонерному товаристві «Вінницький завод продтоварів» з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1999 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду в повному обсязі складено 24.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович