Рішення № 99893070, 22.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4657/21

Провадження № 2/643/3260/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власенка М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Насирової М. М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в якому просить:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі з 2010 року, з липня 2016 року припинили спільне проживання. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах на родився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження батьком сина ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_2 . Коли дитині виповнилося 5 років, відповідач пішов з сім`ї та з того часу дитиною не цікавився, з сином не спілкувався, належним чином матеріально не утримував.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2016 року у справі № 643/12505/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі ј частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Станом на 31 січня 2021 року заборгованість по аліментам складає 55465,46 грн.

Дитини ОСОБА_4 , проживає з матір`ю в ізольованій двокімнатній квартирі, яка належить на праві власності теперішньому цивільному чоловікові позивача ОСОБА_7 , син має окрему кімнату. За місцем проживання дитина ходить до школи № 78, перебуває під наглядом лікарів дитячої поліклініки № 1.

Також позивач зазначила, що вона створила всі умови для комфортного проживання спільної з відповідачем дитини. ОСОБА_2 більше двох років не бачив сина, хоча йому ніхто в цьому не перешкоджає. Відповідача не цікавило і не цікавить, як і на які кошти живе і розвивається його син. Він не займається його вихованням, матеріально не утримує, не цікавиться життям дитини, не підтримує з ним ніяких стосунків. Син не потрібен відповідачу, він свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року відкрито провадження у справі; залучено Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до участі у справі в якості третьої особи; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року замінено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

У підготовчому судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, а також зазначив, що відзив на позовну заяву не бажає подавати.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що позбавлення батьківських прав відповідача дасть змогу дитині вільно виїжджати за кордон, а також можливість змінити місце реєстрації сина ОСОБА_4 , без згоди батька. Також зазначила, що у серпні 2021 року одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи без участі третьої особи. Рішення по справі просив прийняти з урахуванням наданого висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

Свідок ОСОБА_9 , зазначила, що вона є свекрухою позивача. У серпні 2021 року її син одружився з ОСОБА_1 , у них чудові стосунки. Син позивача ОСОБА_4 проживає разом з нею та її теперішнім чоловіком, вони піклуються один про одного та кращої матері вона не знає. Зазначила, що відповідача ніколи не бачила, а від ОСОБА_4 нічого про нього не чула, він не цікавиться життям його сина.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є подругою позивача. Їхні діти навчаються в одній школі та займаються разом спортом - дзюдо. З позивачем знайомі приблизно п`ять років, відповідача ніколи не бачила на тренуваннях його сина. Навчанням сина та його фізичним розвитком займається лише матір.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, встановив таке.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що позивач та відповідач з 2010 року проживали однією сім`єю без шлюбу, а з липня 2016 року припинили спільне проживання. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2016 року у справі № 643/12505/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі ј частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 24 лютого 2021 року, складеного державним виконавцем Московського ВДВС міста Харків Єрьоменко С. В., заборгованість ОСОБА_2 станом на 31 січня 2021 року по аліментам складає 55465,46 грн.

Згідно довідки КЗ «МК ДЮСШ № 7», ОСОБА_4 , 2011 року народження, займається у цьому закладі на відділенні дзюдо у тренера - викладача ОСОБА_12 . Зі слів тренера, на тренування дитину приводить та забирає мати, на змаганнях присутня також тільки мати дитини, а батька тренер не бачив жодного разу.

Згідно відповіді КНП «МДП № 1», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців поліклініки з 13 жовтня 2017 року. Дитина на диспансерному обліку не перебуває. Станом здоров`я дитини та забезпеченням їй належного догляду опікується мати. Батько з питань, які стосуються здоров`я дитини, до поліклініки не звертався.

Згідно відповіді Харківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 78, ОСОБА_4 навчається у школі № 78 з першого класу. Протягом всього навчання дитини, мати ОСОБА_1 , цікавиться шкільним життям сина, відвідує батьківські збори, займається його вихованням та доглядом. Батько ОСОБА_4 не виконує свої обов`язки по вихованню та догляду за сином, не відвідує школу, не спілкується з класним керівником з приводу навчання сина, не відвідує батьківські збори.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ст. 164 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (п. 1); ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2); жорстоко поводяться з дитиною (п. 3); є хронічними алкоголіками або наркоманами (п. 4); вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 5); засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (п. 6).

При цьому, тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України під ухиленням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, свідчить на те, що позбавлення батьківських прав за цією підставою, може бути підставою лише за наявності винної поведінки, в даному випадку, батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Разом з цим, слід зазначити, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і надзвичайним способом впливу на недобросовісних батьків, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків так і для дітей (ст. 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку у кращу сторону, в даному випадку батька, неможливо, і лише при наявності вини в діях останнього.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, 58), яку у цій справі було висловлено відповідачем у підготовчому судовому засіданні.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зі змісту Висновку № 415 від 16 липня 2021 року наданого Департаментом служб у справах дітей, який було затверджено на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради слідує, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дитини. Згідно з інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 1» Харківської міської ради ОСОБА_4 перебуває під наглядом фахівців поліклініки з 13 жовтня 2017 року. Станом здоров`я дитини та забезпеченням їй належного догляду опікується мати, ОСОБА_1 . Згідно з інформацією Харківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 78, ОСОБА_4 , навчається у закладі з першого класу. Протягом навчання дитини, мати ОСОБА_1 , цікавиться шкільним життям сина, відвідує батьківські збори, займається його вихованням та доглядом. Батько малолітнього ОСОБА_4 не виконує свої обов`язки по вихованню та догляду за сином, не відвідує школу, не спілкується з класним керівником з приводу навчання сина, не відвідує батьківські збори. Згідно з інформацією КЗ «Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 7» ОСОБА_4 , 2011 року народження, займається у закладі на відділенні дзюдо. Зі слів тренера на тренування дитину приводить та забирає мати, на змаганнях присутня також тільки мати дитини, а батька тренер не бачив жодного разу. Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам виданим Московським відділом державної виконавчої служби м. Харкова, станом на 31 січня 2021 року складає 100865,46 грн. Сплачено боржником 45400,00 грн. Таким чином заборгованість зі сплати аліментів складає 55465,46 грн. Малолітній, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав свої письмові пояснення в яких зазначив, що не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав. З батьком не спілкується більше трьох років. Живе разом із мамою та ОСОБА_13 , які приймають участь у його житті. Батько дитини, ОСОБА_2 , надав свої письмові пояснення в яких зазначив, що заперечує проти позбавлення батьківських прав та бажає спілкуватись із сином у разі такої можливості. На теперішній час має заборгованість зі сплати аліментів, однак щомісячно сплачує заборгованість.

З досліджених у сукупності доказів не встановлено наявності у відповідача протиправної поведінки, яка завдає шкоди інтересам дитини або може її завдати в разі незастосування такого заходу, як позбавлення відповідача батьківських прав.

Крім цього, основною умовою позбавлення батьківських прав відповідача, позивач вважає наявність перешкод у подальшому виїзді дітей за кордон, неможливість зареєструвати дитини за місцем свого проживання, несплату відповідачем аліментів на утримання дитини та відсутність у нього заінтересованості до життя і виховання сина.

Однак, відповідачем заперечується позбавлення його батьківських прав, що на думку суду свідчить на його зацікавленість у прийнятті участі в житті дитини, враховуючи і те, що відповідачем сплачується заборгованість по аліментам.

Відтак, суд критично оцінює Висновок наданий Департаментом служб у справах дітей щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, з яким виходячи з положень ч. 6 ст. 19 СК України має право не погодитись, оскільки на переконання суду, він не є достатньо обґрунтованим, щодо того, у чому сама полягає захист інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавленням його батька - ОСОБА_2 (відповідача по справі) батьківських прав відносно нього, яким чином таке позбавлення позитивно вплине на дитину, що також не доведено і самою матір`ю дитини.

Крім цього, суд звертає увагу позивача, що можливість виїзду дитини за кордон, з урахуванням встановлених обставин справи, жодним чином не залежить від позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язкову залежність такого права від наявності рішення суду про позбавлення батьківських прав одного з батьків. Щодо можливості реєстрації місця проживання дитини разом з матір`ю, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено також інші шляхи реалізації такого права одного з батьків, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Посилання позивача як на підставу для позбавлення батьківських прав на те, що відповідач не сплачує аліменти, не спілкується з дитиною, безпідставні, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача: він бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує.

Окремо суд зазначає, що суду взагалі не було надано будь-яких доказів які б вказували, що поведінка відповідача є такою, що свідчить на необхідність застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення його батьківських прав та буде якнайкраще в інтересах дитини. Крім цього, доводи позивача та надані на обґрунтування вимог позову докази, на переконання суду не свідчать, як на беззаперечність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, так і є вкрай необхідною мірою для застосування до відповідача такого заходу.

При встановлених у справі обставинах, суд вважає достатнім та необхідним обмежитися попередженням відповідача про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини з метою налагодження з сином стосунків і виконання ним батьківських обов`язків щодо нього.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках, суд, враховуючи недоведеність доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, саме в інтересах малолітньої дитини, вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача цих прав.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76 - 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повний текст рішення суду складено 27 вересня 2021 року.

Суддя М. В. Власенко