Рішення № 99891821, 22.09.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справі № 418/2554/21

2-а/418/954/21

РІШЕННЯ

іменем України

"22" вересня 2021 р. Міловський районний суд Луганської області

складі:головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Кірічевої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дії інспектора ОР лейтенанта поліції УПП в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчиннікова Кирила Вікторовича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП протиправними та скасування постанови ЕАО №4588084 від 05.08.2021 року про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення за ч.1ст.122 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся позивач ОСОБА_2 у якому просить постанову ЕАО №4588084 від 05.08.2021 року про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення за ч.1ст.122 КУпАП яку було складено інспектором ОР лейтенантом поліції УПП в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчиніковим К.В. стосовно нього скасувати, провадження по справі закрити. Визнати дії інспектора ОР лейтенанта поліції УПП в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчинікова К.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП протиправними.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 05 серпня 2021 року відносно нього інспектором ОР лейтенантом поліції УПП в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчиніковим К.В. було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4588084 та накладено штраф у розмірі 340 гривень. Згідно постанови вбачається, що 05.08.2021 року о 07 годині 13 хвилин с. Смолянинове траса Т-13-06 19 км водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 93 км/годину в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» при дозволеній 50 км/годину. Швидкість руху вимірювалась технічним приладом LTI20/20 TRUCAM II TC008391 чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвіл швидкості не більше 50 км/годину) чим порушено ч.1ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 340 гривень. З постановою він не згоден оскільки Правил дорожнього руху не порушав. Вважає, що дії поліцейського щодо справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладання на нього адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є протиправними. Його пояснення ніхто не слухав та не прийняв до уваги. Постанова складалась поліцейським без участі його захисника, хоча ним було заявлене клопотання про надання йому можливості скористатися правовою допомогою. Єдиним доказом начебто порушення ним швидкісного режиму зазначений технічний пристрій LTI20/20 TRUCAM II TC008391 який використовувався з рук, що не відповідає вимогам закону. На його думку постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною а тому підлягає скасуванню.

Далі позивач послався на матеріальне право ч.5 ст.14, ст.52 Закону України «Про дорожній рух», ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9 КУпАП, ч.1ст.122 КУпАП, ст.245 КУпАП, ст. 258 КУпАП, ст.251КУпАП, ст.280 КУпАП, ст.283 КУпАП, пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», інструкцію з оформленням поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, правову позицію ВС/КАС Постанова від 18.02.2021 справа №524/9827/16-а, Постанову 2-го апеляційного адміністративного суду по справі №554/1946/21.

18 серпня 2021 року ухвалою суду було відкрите провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1

01 вересня 2021 року ухвалою суду був залучений співвідповідач по справі Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує.

Відповідач Овчинніков К.ВІ. до судового засідання не з`явився був належно повідомлений про час, місце розгляду справи на що вказує поштове повідомлення про вручення повістки, копії ухвали суду та адміністративного позову з додатками 07.09.2021. Причину неявки не повідомлено. Відзиву надана не було.

Представник відповідача від Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до судового засідання не з`явився про час, місце розгляду справи був належно повідомлений на що вказує поштове повідомлення про вручення повістки, копії ухвали суду та адміністративного позову з додатками 07.09.2021.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України слід, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій

До суду надійшов електронною поштою відзив з додатками, від т.в.о. начальника сектору правового забезпечення УПП в Луганській області ДПП лейтенанта поліції Дмитра Шаблі який не завірений електронним підписом.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 КАС України слід, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України слід, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Отже суд не може покласти до рішення та дати належну оцінку відзиву з додатками які не завірені електронним підписом у паперовому виді відзив з додатками до суду під час розгляду справи не надійшов.

Дослідивши матеріли справи, а саме копію постанови ЕАО №4588084 від 05.08.2021 року про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення за ч.1ст.122 КУпАП, слід прийти до думки про можливе задоволення позовних вимог, оскільки:

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП слід що, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно до ст. 278 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Як слід з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінюючи надані докази керується ст. 90 КАС України з якої слід, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слід з постанови поліцейського від 05.08.2021 року серії ЕАО N 4588084 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він цього дня, близько 07 год. 13 хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 111DCI НОМЕР_1 в с. Смолянинове траса Т-13-06 19 км, рухався зі швидкістю 93 км/год., в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «початок населеного пункту», при дозволеній 50 км/годину. Швидкість руху вимірювалась технічним приладом LTI20/20 TRUCAM II TC008391 чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху - Швидкісний режим в населених пунктах (дозвільна швидкість не більше 50 км/годину) за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а. с. 11).

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.93 року N 3353-XII "Про дорожній рух" регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306.

За ст.53 Закону України від 30.06.93 року N 3353-XII "Про дорожній рух" слід, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Як слід з ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Стороною відповідача не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У постанові не визначено у якому режимі був застосований прилад TruCAM у ручному чи у стаціонарно вмонтованим.

За ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Отже при використанні ручного розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 цього Закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, суд приходить до висновку про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення на позивача.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того посадовою особою яка виносила постанову про адміністративне правопорушення стосовно позивача не було надано можливості користуватися правовою допомогою будь які відмітки про роз`яснення такого права у постанові відсутні і як на це реагував сам позивач не відомо.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

За правовими висновками Верховного суду які викладені у постанові від 18.02.2021 у справі №524/9827/16-а зазначає, що однозначною підставою для скасування такої постанови, є дії інспектора який порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. З таких підстав слід визнати дії інспектора про притягнення позивача до адміністративної відповідальності стосовно ч.1 ст.122 КУпАП протиправними.

Позивачу при подачі адміністративного позову до суду було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України слід, що у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З таких підстав судові витрати становлять 454 гривні і підлягають стягненню з відповідача Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 20, 71, 77, 86, 90, 159-163, 186 КАС України, ст.ст. 222-1, 247, 251, 258, 286 КУпАП, ст.ст. 33, 55 Конституції України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії інспектора ОР лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчиннікова Кирила Вікторовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП протиправними.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО N 4588084 від 05.08.2021 року винесену інспектором ОР лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Луганській області 1 батальйону 3 роти Овчинніковим Кирилом Вікторовичем стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Міловський районний суд Луганської області.

Суддя: С.І. Чехов