Рішення № 99891501, 20.09.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/275/21

Провадження № 2/352/462/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Шпек В.О.,

за участю: представника позивача Аннишина С.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Підлуського В.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

10.02.2021 року позивач Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» здійснює на території Тисменицького району господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів, в тому числі і побутовим споживачам (населенню), на підставі ліцензії виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 №851 та є оператором газорозподільної системи в розумінні ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу». Основна діяльність даного об`єкта господарювання полягає в здійсненні розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні, відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» (надалі оператор ГРМ) та ОСОБА_1 (надалі Споживач) за адресою АДРЕСА_1 , укладено договір розподілу природного газу (затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2498) (надалі договір), за умовами якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені п. 2.1 вищевказаного договору.

Вважає, що даний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3. Договору).

Вказав, що свої зобов`язання по наданню послуг з розподілу природного газу АТ «Тисменицягаз» виконало належним чином, однак відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання по своєчасному розрахунку за розподіл природного газу, встановлені абзацом 2 пункту 6.6 договору, та за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 допустила заборгованість перед АТ «Тисменицягаз» за надану послугу з розподілу природного газу в загальній сумі 4526,13 грн.

15.07.2020 відповідачу було направлено досудове попередження про наявність заборгованості за розподіл природного газу за період з січня по червень 2020 року. Однак, дана заборгованість не була сплачена. 26.10.2020 АТ «Тисменицягаз» було направлено до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області заяву про видачу судового наказу на суму 3 127,60 грн (заборгованість за січень-жовтень 2020р). Ухвалою суду від 31.12.2020 у справі №352/2226/20 судовий наказ на підставі заяви боржника було скасовано.

З врахуванням прострочення оплати послуги розподілу природного газу за 2021 рік заборгованість споживача ОСОБА_1 станом на 10.02.2021 складає 4 526, 13 грн. Керуючись вищевикладеним позивач АТ «Тисменицягаз» у судовому порядку просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір, а справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 11.02.2021 відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.05.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 21.05.2021 прийнято заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

03.06.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, так як вважає вимоги позивача необґрунтованими, позовну заяву такою, що не відповідає нормам ЦПК України, зокрема ст. 163 ЦПК України, не зазначені обставини, на яких ґрунтуються вимоги про заборгованість на суму 6 182, 97 грн за послугу з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 30.04.2021. Так, між сторонами не укладено реального договору з відповідним номером, датою та підписами сторін, на який посилається позивач. Від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» не поступала письмова пропозиція укласти договір, таким чином відповідач був позбавлений права прийняти пропозицію позивача та внести свої корективи щодо умов договору. Також, до позовної заяви не додано належним чином завірених документів хто є власником газотранспортних мереж по яких здійснюється транспортування природного газу відповідачу. Зазначила, що ціну послуги розподілу природного газу не погоджено між сторонами, позивачем не надано документів, що газотранспортна мережа перебуває в нього на балансі чи у власності.

22.06.2021 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем порушено строки, встановлені ЦПК України та ухвалою суду від 11.02.2021 для подання відзиву на позов без поважних причин, так як судові засідання призначені на 09.03.2021 та 25.03.2021 були відкладені з ініціативи відповідача для пошуку особи, яка б надала їй професійну правову допомогу. Так, договір з адвокатом Підлуським В.Д. було укладено в квітні 2021 року, судові засідання 15.04.2021 та 07.05.2021 були відкладені з його ініціативи, внаслідок чого відзив вони отримали тільки 07.06.2021. Зазначає, що за вимогами чинного законодавства постачання природного газу споживачу та відбір (споживання) природного газу споживачем неможливе без підключення об`єкту споживача до газорозподільної системи та укладення договору розподілу природного газу з оператором ГРМ, яким на території м. Тисмениця є позивач. Так, факт згоди споживача на приєднання до умов договору та його укладення можуть бути як сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу, а також будь-які інші докази на підтвердження споживання природного газу споживачем. Відповідачем та її представником не заперечувався факт споживання ОСОБА_1 природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт також підтверджується Актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 25.01.2017 №0720002699. Також, вказав, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 №851 зі змінами внесеними постановою від 18.06.2019 №1092 АТ «Тисменицягаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Тисмениця та Тисменицького району Івано-Франківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Тисменицягаз». Щодо сплати судового збору, то вказав, що він був сплачений відповідно до вимог ЦПК України.

22.06.2021 відповідач подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що вимоги позивача необґрунтовані, так як між ними не укладався реальний договір. Позивачем порушено норми чинного законодавства України, щодо укладення двостороннього договору про правовідносини щодо послуг розподілу природнього газу. Також, від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" не поступало письмової пропозиції про укладення такого договору, тому вона не мала можливості внести свої корективи щодо його умов. Посилання представником позивача на копію Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін не вважає достовірним доказом, так як він не підписувався нею. Ціна за послугу з розподілу газу між ними не узгоджена. Зазначає, що перебування газорозподільної системи в користуванні позивача нічим не підтверджено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав наведених у позові та запереченні на відзив.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії (постанова №851 від 29.06.2017 зі змінами внесеними постановою від 18.06.2019 №1092) виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює діяльність з розподілу природного газу в тому числі в межах території м. Тисмениця Івано-Франківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ "Тисменицягаз" (а.с.100).

Одночасно факт надання ПАТ "Тисменицягаз" на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу Міністерством енергетики та вугільної промисловості України підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів від 29.11.2012 за №31/08, №240517/15-Тс-ГРМ від 24.07.2017, довідкою про перелік державного майна, яке перебуває на балансі ПАТ "Тисменицягаз" та довідкою від 05.07.2021 (а.с. 110-114, 117-131).

Таким чином, акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу в межах вищевказаної ліцензійної території, зокрема і на території м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. При цьому п. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Пунктом 1.3. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Таким чином договором передбачено кілька незалежних одне від одної обставин, за наявності однієї із яких вважається, що споживач приєднався до умов договору.

В позовній заяві та у судовому засіданні позивач неодноразово стверджував про те, що у даному випадку споживач ОСОБА_1 приєдналась до договору шляхом споживання природнього газу. В той же час, відповідач в судовому засіданні неодноразово визнала факт споживання природного газу та не висловлювала жодних заперечень щодо об`єму споживання.

Відповідно до висновку, викладеному ВС у постанові за №212/1796/18 від 20.07.2020, факт приєднання до Типового договору розподілу природного газу підтверджується щомісячним споживанням природного газу та щомісячною сплатою рахунків за спожитий природний газ.

Фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є споживання природного газу, що підтверджується інформацією про стан розрахунків за природний газ та послуги його розподілу за 2019 рік, даними робочого листка контролера та фотофіксацією показів лічильника природного газу в житловому приміщенні відповідача, а отже остання в розумінні ЦК України, кодексу ГРМ та договору вважається такою, що погодила умови типового договору розподілу природного газу та приєдналась до нього.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 приєдналася до умов Типового договору розподілу природного газу на підставі документально підтвердженого позивачем факту споживання природного газу, отримувала послуги з розподілу природного газу, проте обов`язок щодо оплати цих послуг не виконала, оплату не здійснювала.

Відповідно до п. 6.1. договору розподілу природного газу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. Договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюються споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу (п. 6.6. Договору).

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3042 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Тисменицягаз» на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,236 грн за 1 м3 на місяць (з ПДВ), з 01.07.2020 по 31.12.2020 року включно становить 1,38 грн. за 1 м3 на місяць (з ПДВ).

Як вбачається з Постанови НКРЕКП України №2781 від 30.12.2020 Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для встановлено тариф на послуги розподілу природного газу з 01.01.2021 р. - 2,844 грн за 1 м3 на місяць (з ПДВ).

Таким чином, за газовий рік з 01.10.2018 по 30.09.2019 споживачем було спожито 2901,3 м.куб. природного газу,

1/12 від 2901,3 м.куб становить 241,78 м.куб,

241,78 м.куб* 1,236 грн = 298,83 грн (січень-червень 2020 р.),

241,78 м.куб* 1,38 грн = 233,65 грн (липень-грудень 2020 р.).

За газовий рік з 01.10.2019 по 30.09.2020 споживачем було спожито 3085,35 м.куб. природного газу,

1/12 від 3085,35 м.куб становить 257,11 м.куб.,

257,11 м.куб* 2,844 грн = 731,23 грн (січень 2021 р.),

2,5711 м.куб*2,148 грн = 552,28 грн (з лютого по квітень 2021 р), в місяць за послуги з розподілу природного газу, які споживачу було необхідно сплатити до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу.

Отже загальна сума заборгованості за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 становить 6 182 грн 97 коп.

Щодо посилань представника відповідача на те, що Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 за №3042 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 Конституції України, якою встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

При цьому ч.6 ст.14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено такий порядок, зокрема встановлено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Судом встановлено, що відповідне рішення опубліковане на офіційному веб-сайті Регулятора.

Одночасно, дана норма у встановленому порядку неконституційною не визнавалась та є діючою.

Крім того, посилання представника відповідача на застосування до спірних правовідносин положень Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», а не норм вищевказаного Закону суд вважає помилковим з огляду на таке. Так, керуючись загальними правилами застосування норм права у випадку колізії, у разі існування суперечності між актами застосовується акт, що має більшу юридичну силу, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, також надається перевага акту, що прийнятий пізніше. Таким чином, оскільки Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» має вищу юридичну силу, є спеціальним нормативним актом та виданий пізніше, то саме його норми підлягають застосуванню до спільних правовідносин.

Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо невідповідності позовної заяви нормам ЦПК України, а саме ст. 163 ЦПК України, суд не бере до уваги, так як вимоги даної статті передбачені до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Щодо зазначення у відзиві про не відзначення структури тарифу за послугу розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 30.04.2021, слід вказати, що у позовній заяві ставилась вимога щодо стягнення заборгованості за період з 01.01.2020 до 31.01.2021 із детальним розрахунком заборгованості. Заявою від 06.05.2021 представник позивача, у зв`язку із подальшим не виконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків після звернення до суду із даним позовом, зазначив, що заборгованість збільшилась, тому просив збільшити позовні вимоги та як доказав надав розрахунок заборгованості, витяги по особовому рахунку відповідача, фотофіксацію показника лічильника. В судовому засіданні відповідач та її представник не заперечували проти задоволення заяви представника позивача. Ухвалою суду від 21.05.2021 заяву представника позивача щодо збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості з 01.01.2020 по 30.04.2021 задоволено. Отже, тарифи за даний період заборгованості, їх розрахунки було добре відомі як відповідачу так і її представнику.

Також, у відзиві відповідач не визнала вимогу щодо стягнення з неї витрат понесених позивачем за оплату судового збору, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Із врахуванням того, що ухвалою суду від 31.12.2020 скасовано судовий наказ Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» заборгованості за послугу з розподілу природного газу та судового збору, то сплачену суму судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у справі №352/2226/20 було зараховано до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Одночасно суд зазначає, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як було зазначено вище, позивачем було доведено ті обставини, що відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, отримав послуги з розподілу газу, не оплатив їх в зв`язку з чим в неї виникла заборгованість в сумі 6 182 (шість тисяч сто вісімдесят дві) грн 97 коп. за період з 01.01.2020 по 30.04.2021.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати у справі становлять 2270,00 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Судовий збір суд розподіляє відповідно до приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України та повністю покладає його на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 525, 526, 629, 633, 634, 641, 642, 714 ЦК України, статтями 12, 13, 76-83, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" заборгованість за послугу розподілу природного газу в сумі 6 182 (шість тисяч сто вісімдесят дві) грн 97 коп за період з 01.01.2020 по 30.04.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", вул. Вісконта, 3, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77401, код ЄДРПОУ 20538865;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Рішення складене в повному обсязі 27.09.2021 року.

Суддя Д.В. Гриньків