Вирок № 99891238, 27.09.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/2011/19

Номер провадження № 1-кп/194/18/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2019 року за № 12019040400000327 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера по інвалідності, інваліда третьої групи, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

за участю: прокурора Олійникова Б.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сліпець С.М.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 приблизно о 08-00 год. 08 липня 2019 року, прямуючи повз ділянку місцевості, яка розташована поруч з автомобільною дорогою неподалік будинку №13 по вул. Перемоги м. Тернівка Дніпропетровської області, побачив, що на вказаній ділянці перебуває начальник дільниці «Зелене господарство» КП «Тернівське ЖКП» ОСОБА_2 та три чоловіки працівники КП «Тернівське ЖКП» ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які виконували роботи по плануванню ґрунту. Підійшовши до вказаних чоловіків, ОСОБА_1 , маючи бажання продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, демонструючи явну неповагу до вказаних працівників КП «ТЖКП», які виконували роботи по плануванню ґрунту, діючи умисно, безпричинно, усвідомлюючи що він перебуває у громадському місці та не має законного права і повноважень здійснювати будь-який контроль, або вплив за діяльністю працівників КП «ТЖКП», почав образливо висловлюватися в адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з приводу виконуваної ними роботи. З метою недопущення конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та вказаними працівниками КП «Тернівське ЖКП», ОСОБА_2 повідомила вищевказаним працівникам КП «Тернівське ЖКП», щоб вони продовжували працювати та не звертали уваги на сказане ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 , продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на демонстрування явної неповаги до працівників дільниці «Зелене господарство» КП «Тернівське ЖКП», а також маючи бажання продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючі в ньому правила і норми поведінки, діючи з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для інших громадян, почав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 та ігноруючи оголошені в його сторону зауваження щодо припинення хуліганських дій, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва та один удар правою ногою в область стегна лівої ноги, спричинив тим самим останній тілесні ушкодження у вигляді гематоми нижньої щелепи зліва та обширної гематоми у верхній третині лівого стегна по зовнішній поверхні, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, і які утворились по ударному механізму від дії тупого твердого предмету з місцем прикладення діючої сили у вищезазначеній області.

В цей час, приблизно о 08-10 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на зупинці маршрутного таксі, розташованої поруч з автомобільною дорогою та на відстані приблизно 30-40 метрів від місця перебування потерпілої ОСОБА_2 побачила, що ОСОБА_1 вчиняє хуліганські дії відносно працівників дільниці «Зелене господарство» КП «Тернівське ЖКП». З метою припинення ним хуліганських дій, ОСОБА_6 голосно закликала припинити ОСОБА_1 вчиняти розпочаті ним суспільно-небезпечні протиправні дії.

Водночас ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, розуміючи, що його дії є очевидними для інших громадян та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи в ньому правила і норми поведінки, із хуліганських спонукань підійшов до ОСОБА_6 та пальцями правої руки схопив її за обличчя та стиснув, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми справа, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень та які утворились по ударно-здавлюючому механізму від дії тупого твердого предмету з місцем прикладання діючої сили у вищезазначену область.

Після вчинення вищевказаних суспільно-небезпечних протиправних дій, ОСОБА_1 покинув місце скоєння кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе не визнав, та пояснив, що 08 липня 2019 року він йшов зі своєю дружиною по вул. Перемоги в м. Тернівка до магазину « Івушка ». Побачив чоловіка, який був рудий, та який схожий на особу, яка була винна йому грошові кошти. В магазині він купив морозиво і підійшов біля школи на газоні до хлопців ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які прибирали сміття, та спитав у них, що їм платять за прибирання сміття. Розмова між ним та хлопцями тривала 1-2 хвилини. Тут на велосипеді під`їхала ОСОБА_2 , яка сказала йому: «Пошел вон» (мовою оригіналу - далі м.о.). Він їй відповів: «Кто ты такая» (м.о.). Коли він розмовляв з ОСОБА_2 , то тримав в правій руці морозиво. Його дружина, стояла біля магазину «Івушка», десь метрах в 50 від нього та побачила, що його штовхає якась жінка, підійшла і вони почали штовхатися між собою. ОСОБА_2 ударила його дружину. ОСОБА_2 розмовляла на підвищених тонах, він жодного удару ОСОБА_2 не наносив. Він відтягував одну від одної свою дружину та ОСОБА_2 . Він забрав дружину і вони пішли вбік. Коли почала кричати ОСОБА_6 : «Помогите, убивают» (м.о.), він з дружиною підійшли до неї та дружина їй сказала: «Кто тут кого убивает?» (м.о.). І він з дружиною пішов. Він не наносив ОСОБА_6 жодних ударів та не штовхав її. Приїхали працівники поліції, які відвезли їх в поліцію. Після виклику поліції він не підходив до свідків, а пішов з дружиною до буд. №12 по вул. Перемоги в м. Тернівка . Він не бажає називати осіб, які були свідками події. Заборонених речей, у тому числі ножа, у нього при собі не було. В той день він був тверезий. Не знає яким чином виникли тілесні ушкодження у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . В поліції його дружина сказала, що не буде подавати заяву. Вважає, що місце події не є громадським, цивільні позови не визнає. Вважає, що його обмовляють, оскільки він висвітлює негатив проти влади. В поліції він не бачив у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. З ОСОБА_14 відносно ОСОБА_2 він не спілкувався. Особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_2 у нього не було, були особисті неприязні відносини з ОСОБА_6 14 років тому.

Винність обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 08 липня 2019 року біля 08-00 год. вона як начальник дільниці озеленення та декілька її працівників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) виконували свою роботу на алеї по вул. Перемоги в м. Тернівка (кут ЗОСШ №7 та магазин «Івушка»), зі сторони зупинки йшов ОСОБА_1 , його ніхто не чіпав, але він почав робити зауваження її працівникам в грубій формі як працювати. Спочатку обвинувачений підійшов до ОСОБА_19 та звернувся до нього: «Эй ты рыжий, давай работай лучше, сейчас я тебя научу» (м.о.), потім підійшов до ОСОБА_20 сказав: «Греби лучше» (м.о.). Вона попрохала своїх працівників не реагувати. Також, вона зробила зауваження обвинуваченому: «Молодой человек, если Вы не прекратите я вызову работников полиции» (м.о.), а він сказав « Тетя ты кто такая, вали отсюда» (м.о.), та почав висловлюватися нецензурними словами. Вона його спокійно попередила, що повідомить поліцію. Сварка відбулась десь хвилин сім - десять. У неї був велосипед, який стояв поруч, і він став його у неї вибивати. ОСОБА_1 кинув в неї морозиво, потім ударив її правою рукою в щелепу, другий удар наніс по руці щоб вибити телефон, який упав і розбився. Після чого, ударив її ногою по стегну в ліву ногу. Удари були зроблені ним дуже швидко, і від ударів вона втрачала рівновагу. Також, вона намагалася захищатися від обвинуваченого. Тілесні ушкодження у неї виникли від ударів саме обвинуваченого. Поруч була його дружина, яка підійшла пізніше, і також почала її бити. Його дружина за нього заступалася, та також почала наносити їй удари ногами та руками, її удари були не сильні, і остання била її руками тільки по плечам, а ногами по лівій нозі по гомілці. А коли ОСОБА_1 дістав ніж довжиною десь 30 см., то вона дуже злякалася. Також, обвинувачений сказав їй: «Я тебя крыса прирежу» (м.о.). Потім коли ОСОБА_6 почала кричати: «Помогите» (м.о.), він побіг до зупинки, де знаходилась потерпіла ОСОБА_6 і через деякий час повернувся. Вона про ніж повідомляла працівникам поліції, але вони нічого не знайшли. Також, вона бачила, що ОСОБА_1 побіг до ОСОБА_6 , але вона не бачила щоб ОСОБА_1 хватав ОСОБА_6 . Особисто вона бачила, як ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_6 , та нагнувся над нею. Ніхто, окрім ОСОБА_6 , яка сиділа на зупинці, не заступився за неї. Його погрози вона сприймала реально, дуже переживала за своє життя. Продавці, які були свідками, сказали, що нічого не будуть повідомляти поліції, бо бояться. Коли маршрутка поїхала, тоді вона викликала поліцію по своєму телефоні, якій на той час ще працював, в подальшому він перестав працювати. До цього випадку обвинуваченого взагалі не знала і особистих неприязних відносин у неї до нього не було. Вартість телефону 2000-2500 грн., а ремонт 2200 грн. Очевидцями ніхто крім ОСОБА_6 , робітників, продавців, які бояться обвинуваченого, та його дружини не було. Також зазначила, що вона особисто в кабінеті показувала ОСОБА_14 тілесні ушкодження. Про конфлікт з працівниками влади з ОСОБА_1 їй нічого не відомо. Цивільний позов вона підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Дійсно їй спричинена як матеріальна, так і моральна шкода, яка виразилась з підстав зазначених у позові. Пробачення у неї ОСОБА_1 не просив. Просить призначити йому покарання на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 08 липня 2019 року о 08-10 год. прийшла зранку на зупинку по вул. Перемоги в м. Тернівка, яка є громадським місцем. Коли вона вже прийшла на зупинку, повернулася та побачила, що обвинувачений махнув правою рукою та потерпіла ОСОБА_2 впала. Також, обвинувачений вибив у ОСОБА_2 телефон. Потім почалася бійка, велосипед впав. ОСОБА_2 відштовхувала жінку, бійка була саме з дружиною обвинуваченого. Вона почала кричати: «Помогите. Что Вы не заступитесь за начальницу» (м.о.). ОСОБА_1 зі своєю дружиною вдвох підійшли до неї, він схватив її рукою за обличчя та сильно здавив і сказав: «Молчи, а то ты со своею старостью тут останешься» (м.о.), внаслідок чого вона дуже злякалася. Після чого у неї стався гіпертонічний криз. В цей день вона звернулась до лікарні та травматолог зафіксував у неї тілесні ушкодження. Працівники ЖЕКу були свідками, які знаходились неподалік від ОСОБА_2 . Вона не бачила чи був до цього конфлікт між обвинуваченим та ОСОБА_2 . В подальшому почала битися ОСОБА_24 (дружина обвинуваченого), а ОСОБА_2 боронилася від неї. Потім ОСОБА_24 з обвинуваченим двічі вибили велосипед у ОСОБА_2 . ОСОБА_24 знає давно, вела у неї весілля. ОСОБА_1 завдав їй тілесні ушкодження, бо вона вступилася за ОСОБА_2 . Після тих подій вона відчула сильний стрес, перелякалася, не могла спати, не розмовляла з людьми. Особистих неприязних відносин у неї з обвинуваченим не було, про той конфлікт на весіллі, який повідомляє обвинувачений їй нічого невідомо, і це було більше десяти років тому. У обвинуваченого щось було, але що саме вона не пам`ятає. Цивільний позов вона підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Дійсно їй спричинена як матеріальна так і моральна шкода, яка виразилась в її моральних стражданнях. Просить призначити покарання у виді обмеження волі. Пробачення у неї обвинувачений не просив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що в той день він працював на алеї по вул. Перемоги в м. Тернівка разом з ОСОБА_5. Бачив обвинуваченого, той спілкувався з потерпілою ОСОБА_2 , спочатку спокійно, потім грубо. Не пам`ятає чи штовхав обвинувачений потерпілу ОСОБА_2 , та чи смикав її за одежу. Потім під`їхали працівники поліції та ОСОБА_25 . Він не чув чи висловлювався нецензурною лайкою обвинувачений в адресу працівників поліції, та не чув щоб потерпіла ОСОБА_2 погрожувала обвинуваченому. У потерпілої ОСОБА_2 був велосипед. До нього в образливій формі ОСОБА_1 не звертався. Не пам`ятає усіх подій, які сталися.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що вдень влітку 2019 року після наряду ОСОБА_2 він, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 працювали біля магазину «Івушка». До них приїхала на велосипеді ОСОБА_2 . Підійшов ОСОБА_1 та сказав їм, що він перевірить як вони працюють. ОСОБА_2 сказала щоб вони не звертали на ОСОБА_1 уваги та продовжували працювати. Потім ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , але він не чув про що вони балакали та на якій відстані вони стояли один від одного, тільки чув, що останні сварилися і ОСОБА_2 просила заспокоїтися обвинуваченого. Потім він побачив потерпілу ОСОБА_6 , яка знаходилась одна на зупинці та кричала: «Помогите» (м.о.). Він не бачив щоб ОСОБА_1 бив потерпілу ОСОБА_2 . Він не бачив щоб хтось наносив удари. ОСОБА_1 був з жінкою. В подальшому обвинувачений підбіг до потерпілої ОСОБА_27 . ОСОБА_2 викликала поліцію, бо її побив ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_1 сказав йому: «Если пойдешь в милицию. Возьму лопату горло перережу» (м.о.). У зв`язку з чим обвинувачений так сказав, він не знає, однак він злякався. Не читав протокол допиту і можливо не підписував протокол.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду показав, що близько 08-00 год. - 08-30 год. 08 липня 2019 року він заїхав на шиномонтаж, який розташований по вул. Перемоги в м. Тернівка. Він побачив, що через дорогу, навпроти шиномонтажу, біля зупинки стояла одна ОСОБА_6 . Знаходячись в приміщенні шиномонтажу, чув крики. В подальшому, коли він їхав на автомобілі, то побачив ОСОБА_2 , яка йшла та кульгала. Він зупинився, підійшов до неї, та остання повідомила, що її побив ОСОБА_1 руках у ОСОБА_2 був розбитий телефон. Йому ОСОБА_2 сказала, що саме ОСОБА_1 розбив її телефон. Також подалі від неї, був обвинувачений разом з дівчиною. Він за цими обставинами, викликав поліцію. Також, у той день він бачив у ОСОБА_2 почервоніння на обличчі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що зранку влітку 2019 року після наряду ОСОБА_2 він, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 працювали біля магазину «Івушка». ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_19 та образливо сказав: « ОСОБА_32 , давай работай я прийду проверю» (м.о.). ОСОБА_19 обвинуваченого не чіпав, оскільки його боїться. ОСОБА_2 сказала: « Ребята , работайте, не обращайте внимание» (м.о.). Потім він бачив як ОСОБА_1 правою рукою вдарив ОСОБА_2 по обличчю, у неї впав телефон. Потім він вдарив її ногою. Ударів було десь 3-4. Він бачив як ОСОБА_1 ударив другий раз рукою в щоку ОСОБА_2 . Велосипед впав на землю. ОСОБА_2 також наносила удари ОСОБА_1 , намагаючись захищатися. Підійшла дівчина (колишня жінка ОСОБА_1 , як йому повідомив ОСОБА_5 ), яка почала чіплятися до ОСОБА_2 та вони один одному нанесли по удару. Якась жінка стала кричати: «Помогите» (м.о.). Після чого ОСОБА_2 викликала поліцію. У обвинуваченого в руках нічого не було. Потім прийшов ще раз обвинувачений та сказав: « ОСОБА_32 , я тебе горло перережу» (м.о.). Обвинувачений їх залякував щоб не повідомляли в поліцію. Він бачив, що ОСОБА_1 іншу жінку не бив. Також, він чув покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду показала, що ОСОБА_6 є її підлеглою. Вона влітку 2019 року їхала в маршрутці та бачила як чоловік спортивної статури ударив долонею руки її підлеглу ОСОБА_6 . Потім той чоловік погнався, якось агресивно, за ОСОБА_2 , яка почала від нього тікати. Коли ОСОБА_6 заходила в маршрутку, то у неї був слід руки на правій щоці обличчя. Вона не бачила як той чоловік наносив удари ОСОБА_2 . З тим чоловіком була ще жінка. Зранку о 08-10 год. вона сіла на першій зупинці в маршрутку, в маршрутці усі сиділи, прізвище водія вона не знає. На зупинці по вул. Перемоги в маршрутку сіла ОСОБА_6 . Бачила більше двох працівників КП «ТЖКП», які прибирали територію, на повороті ближче до школи. На зупинці більше нікого не було, окрім ОСОБА_6 . Коли заходила до будівлі суду, ОСОБА_1 був без маски, вона його впізнала, що саме він ударив. ОСОБА_6 казала, що буде звертатися до поліції та лікарні у зв`язку з подіями, які сталися. Лікарняний був у ОСОБА_6 більше трьох тижнів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона знає як обвинуваченого так і потерпілих. Про конфлікт їй відомо зі слів потерпілої ОСОБА_2 . Також, вона бачила у потерпілої ОСОБА_2 тілесні ушкодження на стегні ноги та на щоці обличчя. Окрім того, обвинувачений написав їй СМС, що він бажає з нею поговорити. При зустрічі в кабінеті КП ТЖКП він її прохав щоб потерпіла ОСОБА_2 не зверталася до поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 суду показав, що він працює в поліції. Мабуть він відвозив потерпілу ОСОБА_6 до лікарні, це було десь в першій половині доби. Під час огляду ОСОБА_6 лікарем, він не був присутнім. Окрім того, зазначив, що на службовому комп`ютері у відповідності до ст. 105 КПК України зберігаються резервні копії відеозаписів проведених слідчих експериментів у даному кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 суду показав, що він працює лікарем травматологом в Тернівській ЦМЛ. Записи в амбулаторну картку вносяться на підставі огляду хворого. У довідці ОСОБА_6 зазначені ліки, які їй необхідно було застосувати у зв`язку з отриманим ушкодженням.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 суду показав, що він працює судово-медичним експертом. Пояснив, що захворювання, які має потерпіла ОСОБА_6 не можуть бути пов`язані з отриманою травмою. Висновок він надав згідно медичної документації. Вирішення інших питань не входило в його компетенцію як експерта.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_1 викликався до відділу пробації в м. Тернівка для складання досудової доповіді, але він не з`явився. Було прийнято рішення про складання досудової доповіді без його участі. Потім його викликали для ознайомлення з досудовою доповіддю, він також не з`явився. Досудова доповідь складається на підставі спеціальної методики за допомогою комп`ютерної програми.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_40 суду показав, що він працює водієм на маршрутному таксі, яке перевозить людей за маршрутом по м. Тернівка. Так, 2 роки тому, коли він їхав з вул. Харківська вниз по вул. Перемоги, в районі будинків №13,15 по вул. Перемоги в м. Тернівка напроти магазину «Івушка», протягом 5-7 секунд бачив як якийсь чоловік наніс удар рукою потерпілій ОСОБА_2 . На зворотному шляху біля буд.№9 по вул. Перемоги, він зупинився на зупинці та забирав людину, кого саме не пам`ятає. Також, на зворотному шляху конфлікту не бачив. Хто саме конкретно сидів на зупинці не може сказати, можливо ОСОБА_2 , можливо чоловіки.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 суду показала, що вона біля 10 років добре знає сім`ю ОСОБА_1 . Коли вона, 2 роки тому влітку біля 7.50 год., по дорозі по вул. Перемоги до вул. Харківська їхала на мотоциклі, та протягом 10 секунд на алеї напроти автостоянки, бачила як дружина обвинуваченого стояла ближче до жінки, яка була з велосипедом, та який тримала, а позаду неї стояв її чоловік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 суду показала, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 . В той день 08 липня 2019 року десь о 08-00 год. вона, ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та її чоловік ОСОБА_1 зайшли в магазин «Івушка» по вул. Перемоги. ОСОБА_1 купив морозиво та вийшов з магазину та розмовляв на вулиці спокійно з якимось чоловіком. Працювало троє чоловіків, один з них рудий. Потім під`їхала ОСОБА_2 на велосипеді і сказала йому: «Пошел вон» (м.о.) та відштовхнула декілька раз ОСОБА_1 . Потім вона підійшла до ОСОБА_2 Її чоловік не штовхав ОСОБА_2 . Вона штовхнула ОСОБА_2 обома руками спереду в плечі, бо ОСОБА_2 схватила її за шию, також ОСОБА_2 вдарила її ногою. Вона намагалася відштовхнути ОСОБА_2 від себе, а потім її забрав ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_6 , яка сиділа на зупинці, закричала: «Помогите, убивают» (м.о.). На що вона їй відповіла: «Закрой свой рот» (м.о.). Своїми діями вона не могла спричинити тілесні ушкодження ноги та щелепи обличчя ОСОБА_2 Велосипед ОСОБА_2 стояв, його ніхто не чіпав. Вони разом з ОСОБА_1 підійшли до неї. ОСОБА_1 стояв позаду неї та до ОСОБА_6 не наближався. З ОСОБА_6 вона з чоловіком в поганих стосунках через конфлікт, який виник на весіллі у 2009 році. До лікарні вона не зверталася. ОСОБА_1 жодну з потерпілих не чіпав. У неї був пошкоджений телефон та срібний ланцюжок внаслідок дій ОСОБА_2 Ногою вона не наносила удари ОСОБА_2 . ОСОБА_2 була в нормальному стані.

Згідно з витягом з ЄРДР в кримінальному провадженні №12019040400000327 - 08.07.2019 року на підставі повідомлення підприємств, установ, організації та посадових осіб були внесені відомості до ЄРДР за ч.1 ст. 296 КК України.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 заявила, що 08 липня 2019 року близько 08.10 год. чоловік на ім`я ОСОБА_1 , знаходячись в районі буд. №13 по вул. Перемоги м. Тернівки з хуліганських спонукань спричинив тілесні ушкодження та пошкодив мобільний телефон марки «Samsung J7», чим завдав їй матеріальну шкоду.

Як вбачається з протоколу огляду предмету від 08 липня 2019 року, був оглянутий мобільний телефон «Samsung» моделі J7, який наданий добровільно до огляду потерпілою ОСОБА_2 , відповідно до її заяви від 08 липня 2019 року, та який має численні тріщини скла, які розташовані по всій площині дисплея, однак вмикається та функціонує.

З довідки травматолога Тернівської ЦМЛ ДОР вбачається, що ОСОБА_2 о 11.20 год. 08 липня 2019 року звернулася до лікаря травматолога, який встановив діагноз: забій, обширна гематома лівого стегна. Забій обличчя, гематоми нижньої щелепи зліва.

Як вбачається з висновку експерта № 189 від 15 серпня 2019 року: згідно наданої медичної документації у ОСОБА_2 виявлено ушкодження у вигляді гематоми нижньої щелепи зліва та обширної гематоми у верхній третині лівого стегна по зовнішній поверхні, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, і які утворились по ударному механізму від дії тупого твердого предмету з місцем прикладення діючої сили у вищезазначеній області. Виявлене тілесне ушкодження не суперечить даті та способу отримання тілесних ушкоджень вказаному в матеріалах та утворилося в термін на який вказує потерпіла, тобто 08 липня 2019 року.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 заявила, що 08 липня 2019 року близько 08.10 год. невідомий чоловік, знаходячись в районі буд. №9 по вул. Перемоги м. Тернівки з хуліганських спонукань спричинив тілесні ушкодження та фізичний біль.

З довідки травматолога Тернівської ЦМЛ ДОР вбачається, що ОСОБА_6 о 09.20 год. 08 липня 2019 року звернулася до лікаря травматолога, який встановив діагноз: забій обличчя. Параорбітальна гематома справа.

Як вбачається з висновку експерта № 190 від 15 серпня 2019 року: згідно наданої медичної документації у ОСОБА_6 виявлено ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми справа, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень та які утворились по ударно-здавлюючому механізму від дії тупого твердого предмету з місцем прикладання діючої сили у вищезазначену область. Виявлене тілесне ушкодження не суперечить даті та способу отримання тілесних ушкоджень вказаному в матеріалах та утворилося в термін на який вказує потерпіла, тобто 08 липня 2019 року.

Як вбачається з листа в.о директора КП «ТЖКП» за вих. №1186 від 14 серпня 2019 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 07.30 год. до 11.30 год. 08 липня 2019 року виконували роботи по плануванню ґрунту, вибиранню каміння, трави і прибиранню сміття після виконаних робіт на зеленій зоні напроти ЗОШС №7 по вул. Перемоги. Контроль за виконанням робіт проводила начальник дільниці «Зелене господарство» - ОСОБА_2 .

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 20 серпня 2019 року, потерпіла ОСОБА_2 вказала на якому місці (на алеї по вул. Перемоги в м. Тернівка (через дорогу напроти магазину «Івушка»), та яким чином (удар правою рукою в обличчя, другий удар рукою в руку внаслідок чого впав телефон, та третій удар ногою в стегно лівої ноги) їй були нанесені ОСОБА_1 тілесні ушкодження, що вона повністю підтвердила своїми показами даними нею у судовому засіданні. А також, яким чином та куди ОСОБА_1 підбіг до потерпілої ОСОБА_6 (зупинка біля буд. №9 по вул. Перемоги). Суд не бере до уваги слідчий експеримент в частині нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , оскільки він зводиться тільки до показів потерпілої ОСОБА_2 , які нею повністю спростовуються при наданні свідчень у судових засіданнях.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 20 серпня 2019 року, потерпіла ОСОБА_6 вказала на якому місці (на алеї по вул. Перемоги в м. Тернівка (через дорогу напроти магазину «Івушка»), та яким чином (удар правою рукою в обличчя ОСОБА_2 ), нанесенні тілесні ушкодження чоловіком ОСОБА_2 . А також, яким чином та куди ОСОБА_1 підбіг до неї (зупинка біля буд. №9 по вул. Перемоги), і наніс їй тілесні ушкодження (здавив рукою обличчя), що вона повністю підтвердила своїми показами даними нею у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 16 вересня 2019 року, свідок ОСОБА_4 зазначив яким чином наніс удар ОСОБА_1 ОСОБА_2 (удар правою рукою в ліву щелепу).

Судом не приймаються доводи сторони захисту про визнання недопустимими проведених слідчих експериментів з потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_4 з наступних підстав.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю потерпілого слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілого у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від потерпілого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

Отже, при слідчих експериментах потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_6 було відтворенні дії та обставини певної події, а свідком ОСОБА_4 було відтворені дії.

Однак, судом частково приймаються доводи сторони захисту про визнання недопустимими проведених слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно покази особи, належить розцінювати як допит.

Суд не бере як доказ проведений слідчий експеримент від 16 вересня 2019 року зі свідком ОСОБА_3 , оскільки при досліджені судом даного слідчого експерименту виявлено, що він фактично зводиться до показань, які надає свідок ОСОБА_3 , а ті дії, які були ним відтворенні у слідчому експерименті, ним повністю спростовуються при наданні свідчень у судових засіданнях.

Суд вважає, що проведений слідчий експеримент від 17 вересня 2019 року зі свідком ОСОБА_5 є недопустимим, оскільки при досліджені судом даного слідчого експерименту виявлено відсутність відеозапису на диску, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12019040400000327, протокол слідчого експерименту щодо змісту не складався, а при надані суду відеозапису зі слідчим експериментом, суду не підтверджено наявність ознайомлення з ним сторони захисту та відповідно виконання вимог ст. 290 КПК України, а сторона захисту факт ознайомлення заперечує. Крім того, при досліджені судом даного слідчого експерименту виявлено, що він фактично зводиться до показань, які надає свідок ОСОБА_5 , а ті дії, які були ним відтворенні у слідчому експерименті, ним спростовуються при наданні свідчень у судових засіданнях. Отже, суд не може взяти як доказ слідчий експеримент від 17 вересня 2019 року зі свідком ОСОБА_5 .

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_34 в частині нанесення обвинуваченим удару рукою ОСОБА_6 з наступних підстав. Усі сумніви трактуються на користь обвинуваченого. Інші допитані у судовому засіданні свідки цей факт не підтверджують, а потерпіла ОСОБА_6 своїми показами спростовує цей факт. Однак, інші свідчення свідка ОСОБА_34 суд приймає як доказ, оскільки вони не суперечать тим подіям, які відбулись та які підтверджуються свідченнями свідків та досліджені у судовому засіданні доказами.

Суд вважає, що місце, де сталися зазначені події підтверджуються показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та не спростовується свідком ОСОБА_40 , а деякі незначні розходження не спростовують самих подій, які відбулись.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту того, що свідок ОСОБА_40 підтверджує відсутність конфлікту, коли маршрутне таксі під`їжджало до зупинки, з наступних підстав. Так, суд вважає, що свідчення свідка ОСОБА_40 не спростовують свідчення потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_5 та дослідженими у судовому засіданні письмових доказів, оскільки останній не пам`ятає усіх деталей в цей момент.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту того, що потерпіла ОСОБА_6 не зазначає про удар ногою обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 , оскільки цей факт підтверджується свідченням потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_4 , а також письмовими доказами, у тому числі висновком експерта №189.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту того, що потерпіла ОСОБА_2 не зазначає про нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_6 , оскільки потерпіла ОСОБА_2 бачила як у безпосередній близькості до потерпілої ОСОБА_6 стояв обвинувачений, а факт нанесення тілесних ушкоджень підтверджується свідченням потерпілої ОСОБА_6 , а також письмовими доказами, у тому числі висновком експерта №190.

Суд вважає, що свідчення потерпілої ОСОБА_6 в частині того, що вона бачила як потерпіла ОСОБА_2 впала від удару обвинуваченого ОСОБА_1 , з урахуванням свідчень потерпілої ОСОБА_2 , яка також зазначила про втрату рівноваги від ударів обвинуваченого не є недостовірними свідченнями та не спростовують нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 .

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту щодо того, як чоловік так і жінка вибивали велосипед у потерпілої ОСОБА_2 , оскільки ці факти не є предметом розгляду пред`явленого обвинувачення або цивільного позову, а суд проводить розгляд в межах висунутого обвинувачення, і ці обставини ніяким чином не спростовують нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту того, що не встановлено хто саме наніс тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 , оскільки як вбачається з показів самої потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ударив її правою рукою в щелепу, другий удар наніс по руці щоб вибити телефон, який упав і розбився, потім ударив її по стегну в ліву ногу, а його дружина ОСОБА_1 била її руками тільки по плечам, а ногами по гомілці по лівій нозі, що також не спростовується і показами останньої, що своїми діями вона не могла спричинити тілесні ушкодження ноги та щелепи обличчя ОСОБА_2 . Отже, суд вважає, що в суді знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_1 наніс удари потерпілій ОСОБА_2 , від яких вона отримала тілесні ушкодження.

Судом враховується те, що судовий розгляд у відповідності до ст. 337 КПК України проводиться в межах висунутого обвинувачення особі відповідно до обвинувального акту.

Таким чином, суд не бере до уваги свідчення потерпілої ОСОБА_2 щодо погрози ОСОБА_1 їй ножем, а також свідчення потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_1 щодо нанесення ударів ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та навпаки.

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту, що свідок ОСОБА_3 не прийняв присягу, оскільки даний свідок неодноразово допитувався судом, підписував текст присяги та у судових засіданнях, у тому числі і 12 червня 2020 року надав присягу.

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту, що свідчення свідка ОСОБА_4 не є доказом у справі, оскільки останній має психічне захворювання, з наступних підстав. Свідок ОСОБА_4 працює, судом не визнавався недієздатним або обмежено дієздатним, і в міру своїх розумових можливостей чітко надавав послідовні покази та відповідав на односкладові питання, та тільки при складних запитаннях почав плутатися в своїх показах, які ніяким чином не спростовують його основні покази та які підтверджуються показами потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та частково показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Однак, суд не бере покази свідка ОСОБА_4 в частині нанесення обвинуваченим потерпілій ОСОБА_2 другого удару у щоку, з наступних підстав. Усі сумніви трактуються на користь обвинуваченого. Інші допитані у судовому засіданні свідки цей факт не підтверджують, а потерпіла ОСОБА_2 своїми показами спростовує цей факт. Також, суд не бере до уваги свідчення ОСОБА_4 , що він чув покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , оскільки його свідчення різняться зі свідченнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і потерпілої ОСОБА_6 .

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту, що свідок ОСОБА_4 вигадує обставини, так як зазначає про колишню жінку обвинуваченого, а у обвинуваченого є тільки одна дружина, оскільки свідок зазначив, що про це йому повідомив свідок ОСОБА_5 . Отже, останній повідомив ті факти, про які йому зазначила інша особа.

Твердження сторони захисту щодо неправдивих показів свідка ОСОБА_49 повністю спростовуться його показами, який зазначив, що у той день він бачив у ОСОБА_2 почервоніння на обличчі, а не на шиї як зазначає сторона захисту.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту, що довідку з лікарні стосовно потерпілої ОСОБА_6 не можливо розібрати, оскільки судом даний доказ був досліджений в повному обсязі.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту, що в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_6 не зазначено про тілесні ушкодження, оскільки це спростовується самим протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08 липня 2019 року, дослідженим у судовому засіданні.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту, що свідок ОСОБА_14 не могла бачити тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2 , оскільки ці факти спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_14 .

Твердження сторони захисту, що ОСОБА_6 не направлялася на експертизу спростовуються ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду від 06 серпня 2019 року, відповідно до якої потерпілу ОСОБА_6 направлено експертам для дослідження.

Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту, що свідок ОСОБА_41 не підтверджує подій, які інкримінують обвинуваченому, з наступних підстав. Як зазначила свідок ОСОБА_41 вона добре знає сім`ю ОСОБА_1 , та бачила обвинуваченого його дружину протягом 10 секунд, що не спростовує тих фактів, про які зазначають допитані у судовому засіданні потерпілі та свідки.

Суд вважає, що не встановлено конфлікту при допиті свідка ОСОБА_49 , якому раніше надавав одноразову юридичну допомогу представник потерпілої ОСОБА_6 , оскільки останній не є прямим свідком тих подій, які сталися, та ці обставини не є перепоною для його допиту, так як на даний час ніякої юридичної допомоги представник потерпілої зазначеному свідкові не надає.

Суд вважає, що не відкриття медичної документації в порядку ст. 290 КПК України не є підставою для визнання висновків експерта №189,190 недопустимим з наступних підстав.

На підставі ст.ст. 3, 56 КПК потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 КПК показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу. Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 242 КПК України призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим. Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_1 в частині того, що її чоловік ОСОБА_1 не наносив тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , оскільки суд вважає, що остання намагається таким чином допомогти своєму чоловікові. Однак, суд зазначає, що свідок частково підтверджує про події, які сталися 08 липня 2019 року між учасниками, що спершу взагалі заперечувались стороною захисту.

Суд вважає, що покази, які надає обвинувачений ОСОБА_1 спростовані показами потерпілих та свідків, які допитані у судовому засіданні, а також дослідженими доказами.

Доводи захисника про відсутність обов`язкових складових ознак об`єктивної сторони складу кримінального проступку хуліганства та таких кваліфікуючих ознак, як особлива зухвалість та мотив явної неповаги до суспільства, нічим необґрунтовані та не підтверджені, - безпідставні.

Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілих та свідків, підставою для висловлювання ОСОБА_1 в громадському місці нецензурною лайкою, завдання ударів рукою та ногою щодо потерпілої ОСОБА_2 та подальшого вчинення дій щодо потерпілої ОСОБА_6 став незначний привід. При цьому конфлікт був спровокований саме ОСОБА_1 , як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція потерпілих на провокуючі дії стала приводом для подальшого насильства з боку ОСОБА_1 . Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки нахабної поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілих, поєднаного з насильства над ними.

Суд вважає, що висловлення образ з боку обвинуваченого ОСОБА_1 працівникам КП «ТЖКП» знайшли своє підтвердження, оскільки підтверджуються показами потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Суд вважає, що нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_6 зумовлено не особистою неприязню до ОСОБА_6 , а з урахуванням обстановки та обставин події є реакцією на її слова.

Суд вважає, що нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 зумовлено не особистою неприязню до неї, а з урахуванням того, що останні не знайомі, та відповідно до обстановки і обставин події є реакцією на її зауваження.

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про особисту заінтересованість прокурора Ніколайчука В.А., оскільки заявлені відводи останньому суд відхилив, а інших відводів сторона захисту не заявляла.

Отже, аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному кримінальному проступку.

Даючи юридичну оцінку його діям, суд вважає, що він винний в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 296 КК України.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також обставини злочину, тяжкість його наслідків, думку потерпілого.

Як роз`яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

У п. 3 вищезазначеної постанови вказано про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, а також особи обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, пенсіонер по інвалідності, інвалід третьої групи з лфп без значних навантажень, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Крім того, із досудової доповіді про обвинуваченого, підготовленої Павлоградським міськрайонним відділом філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 - пенсіонер, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак судимості погашені. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, пенсіонер по інвалідності, інвалід третьої групи з лфп без значних навантажень, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не вибачився перед потерпілими, та відсутності обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання, думки потерпілих, які просили суд призначити законне та обґрунтоване покарання, та шкода яким не відшкодована, а також з урахуванням досудової доповіді про обвинуваченого, відповідно до якої виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, а також того, що обвинуваченому може бути запропонована тільки легка фізична праця без значних навантажень, суд вважає, що для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання у вигляді арешту в межах санкції ч.1 ст. 296 КК України.

Призначене судом покарання з урахуванням особи обвинуваченого, характеру кримінального правопорушення, дій обвинуваченого як під час кримінального правопорушення так і після нього, в межах санкції статті обвинувачення є законним, справедливим, та воно сприятиме перевихованню винного та попередженню вчинення ним нових правопорушень.

У справі заявлений цивільний позов потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_2 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - 6181,25 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - 10000,00 грн. До свого цивільного позову потерпілою ОСОБА_2 додано: копію довідки травматолога КЗ «Тернівська «ЦМЛ ДОР» від 12 липня 2019 року з висновком про призначене лікування та з зазначенням медичних препаратів, копії товарних чеків та копії квитанцій на придбання медичних препаратів і мобільного телефону, звірені судом з оригіналами.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 128,129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`ю та майну суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі

обов`язкові реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`ю в розмірі 182,25 грн., судом береться до уваги, що потерпілою ОСОБА_2 підтверджено зазначену матеріальну шкоду належними та допустимими доказами, а саме - фіскальним чеком про придбання ліків та які зазначені у відповідних виписках про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків на придбання медичних препаратів на вказану суму. При цьому судом враховується, те що загальна сума, яка зазначена в фіскальному чеку, складає 182,25 грн. Отже, сума шкоди спричинена здоров`ю у розмірі 182,25 грн. підлягає до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням майна в розмірі 5999,00 грн., судом береться до уваги, що потерпілою ОСОБА_2 не підтверджено зазначену матеріальну шкоду належними та допустимими доказами, оскільки потерпілою надано суду фіскальний чек про придбання мобільного телефону «Samsung Galax Y J7» у сумі 5999,00 грн., однак як вбачається з протоколу огляду предмета, зазначений мобільний телефон має численні тріщини скла, які розташовані по всій площині дисплея, однак вмикається та функціонує. Будь-яка експертиза щодо визначення суми матеріального збитку не проведена, а суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір спричиненої шкоди. Отже, сума шкоди спричинена пошкодженням майна у розмірі 5999,00 грн. не підлягає стягненню з обвинуваченого.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 у пункті 9 Постанови, орієнтує суди, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого. Пунктом 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, судом враховано те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, так як мали місце моральні страждання, яких зазнала позивач, внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, перенесла душевні страждання, викликані фізичним болем, було змінено звичний уклад її життя, вести звичайний спосіб життя, потребувала лікування, внаслідок чого позивач перенесла певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких остання зазнала, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

У справі заявлений цивільний позов потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_6 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - 7312,29 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - 25000,00 грн. До свого цивільного позову потерпілою ОСОБА_6 додано: копії виписки з історії хвороби та копії з амбулаторної картки з висновком про призначене лікування та з зазначенням медичних препаратів, копії товарних чеків та копії квитанцій на придбання медичних препаратів, звірені судом з оригіналами.

Обвинуваченим ОСОБА_1 - цивільним відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_6 , відповідно до змісту якого просив відмовити в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Цивільним позивачем ОСОБА_6 подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого, вона просила позов задовольнити в повному обсязі, оскільки її вимоги доведено належними та допустити доказами.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 128,129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`ю суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі

обов`язкові реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`ю в розмірі 7312,29 грн., судом береться до уваги, що потерпілою ОСОБА_6 не підтверджено зазначену матеріальну шкоду належними та допустимими доказами, а саме - фіскальними чеками про придбання ліків та які зазначені у відповідних виписках про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків на придбання медичних препаратів, і які пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень. Так, судом враховується, те що надані фіскальні чеки про придбання ліків не відповідають тим лікам, які пов`язанні з її захворюваннями та не мають причинного зв`язку з отриманим тілесним ушкодженням. Отже, сума шкоди спричинена здоров`ю у розмірі 7312,29 грн. не підлягає стягненню з обвинуваченого.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 у пункті 9 Постанови, орієнтує суди, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого. Пунктом 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, судом враховано те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_6 спричинено моральну шкоду, так як мали місце моральні страждання, яких зазнала позивач, внаслідок спричиненого тілесного ушкодження, перенесла душевні страждання, викликані фізичним болем, було змінено звичний уклад її життя, вести звичайний спосіб життя, потребувала лікування, внаслідок чого позивач перенесла певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких остання зазнала, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Судових витрат та речових доказів не має.

Клопотань щодо запобіжних заходів не заявлено.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) місяців арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання під час виконання вироку.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю - 182 (сто вісімдесят дві) грн. 25 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну, - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю, - відмовити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: В.О. Корягін