Ухвала суду № 99890402, 23.09.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7318/21

(2/199/3323/21)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства омерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування державної реєстрації права власності.

Разом із вказаною позовною заявою позивач надала до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що 24.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNI0G100000117, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 150,00 доларів США, із строком повернення до 24 липня 2037 року.

24 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNI0G200000117, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000,00 доларів США на оплату першого внеску, із строком повернення до 24 липня 2037 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за Кредитними договорами на вказане домоволодіння.

19 серпня 2021 року позивачу надійшов лист від банку, в якому знаходилась вимога від 28.07.2021 року та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за №265695717 від 14.07.2021 року

У даній вимозі Акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк» зазначив, що 08.12.2016 року, на підставі договору іпотеки він отримав у власність будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 38.30 кв.м.

Відповідно до Інформаційної довідки, 08.12.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною зареєстровано право власності на домоволодіння за Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», номер запису 17963495.

Проте, 06.05.2016 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою Світланою Григорівною постановою №51036754 від 06.05.2016 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , у тому числі і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29524631 від 08.12.2016 року, а виконавче провадження відкрито - 06.05.2016 року з виконання виконавчого листа №0438/2983/2012, виданого 02.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» суми боргу за кредитним договором №5791701 від 12.12.2007 року.

Тобто, на час реєстрації права власності на домоволодіння за Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», був чинний арешт, накладений державним виконавцем на все нерухоме майно позивача, включаючи і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, реєструючи за Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» право власності на домоволодіння, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною за наявності обтяжень у вигляді арешту, накладеного на домоволодіння постановою держаного виконавця, порушено норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на даний час право власності на домоволодіння зареєстровано за АТ КБ «ПриватБанк», тому існує реальна загроза того, що відповідач може продати (перереєструвати) домоволодіння, у зв`язку з чим можуть бути порушені права позивача, тому ОСОБА_1 просила суд з метою забезпечення позову накласти арешт та заборони вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації права власності на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 29,5 кв.м., загальна площа 38,3 кв.м та земельну ділянку площею 1587 кв.м по фактичному користуванню.

Оглянувши матеріали заяви, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних мотивів.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доводів та доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи зміст та обґрунтування позовних вимог, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову та мету його застосування, суд вважає, що вжиття таких заходів не буде відповідати цілям та меті цивільного законодавства

З огляду на вище викладе відсутні підстави забезпечення позову. Заявником також не надано в обґрунтування поданої заяви жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та законних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування державної реєстрації права власності, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя