Рішення № 99889912, 27.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

27 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/585/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/585/21

За позовом: Акціонерного товариства “Укртелеком”

бульв. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком”

просп. Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, 16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Б. Майстренка, б. 6.

Про стягнення 57326,86 грн

Учасники справи не викликались.

Встановив:

Акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком” подано позов до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 57326,86 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі за період з 01.11.2020 по 31.03.2021. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 10.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 1400051839600.

24.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.06.2021 № 09-01/419, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що саме бюджетне законодавство має бути основою для розгляду даної категорії справ. Також відповідач зазначив, що не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» асигнувань на відшкодування витрат послуг зв`язку для пільгових категорій населення не передбачено та повідомив, що у Семенівському районі програма фінансового забезпечення компенсаційних виплат за надання пільг з оплати послуг зв`язку на 2020-2021 роки не прийнята.

Крім того відповідач посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р, у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України, Семенівською районною державною адміністрацію Чернігівської області 11.01.2021 за № 3 було прийнято розпорядження «Про реорганізацію управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації» та створено комісію з припинення юридичної особи – управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області (ЄДРПОУ 03196133). Правонаступником управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області є управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області (ЄДРПОУ 03196104).

З метою перевірки інформації стосовно припинення юридичної особи – управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, ЄДРПОУ 03196133, про яке зазначив відповідач у відзиві, Господарський суд Чернігівської області здійснив електронний запит та отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №339545454359 від 29.07.2021.

У вказаному витязі зазначено, що 27.07.2021 внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області в результаті її реорганізації, правонаступником якої стало управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, ЄДРПОУ 03196104.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, про що постановив ухвалу від 30.07.2021 на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу від 30.07.2021 отримано управлінням соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області 03.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 1400052572969.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Заяв і клопотань від управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, повне рішення складено 27.09.2021 - в перший робочий день після усунення дії обставин, що зумовили відсутність судді Федоренко Ю.В.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Позивачем протягом листопада 2020 року по березень 2021 року пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі, були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 57326,86 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за відповідний період, а саме: листопад 2020 року – 12213,28 грн, грудень 2020 року – 11910,46 грн, січень 2021 року – 11350,06 грн, лютий 2021 року – 10961,68 грн, березень 2021 року – 10891,38 грн (а.с. 17-48).

Відповідно до наданих позивачем супровідних листів №82і250/58-1381 від 05.12.2020, №82і250/58-86 від 06.01.2021, №82і250/58-383 від 08.02.2021, №82і250/58-564 від 06.03.2021, №82і250/58-714 від 06.04.2021 ПАТ “Укртелеком” на адресу Управління соціального захисту населення Семенівської РДА надсилались розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з плати послуг зв`язку за період з листопада 2020 по березень 2021 та акти звіряння розрахунків за вказаний період, що підтверджується описами вкладення до цінних листів (а.с. 54-64).

Як встановлено судом, акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення, які складені позивачем станом на 01.12.2020, 01.01.2021, 01.02.2021, 01.03.2021, 01.04.2021 управлінням соціального захисту населення Семенівської РДА не підписані ( а.с. 49-53).

Позивач направив управлінню соціального захисту населення Семенівської РДА вимогу № 4-12/131 від 07.05.2021 про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення з 01.11.2020 по 31.03.2021 в розмірі 57326,86 грн, в якій вимагав до 20.05.2021 сплатити вказані грошові кошти. В якості додатку до вказаної вимоги зазначений розрахунок заборгованості за період з 01.11.2020 по 31.03.2021 (а.с. 75-78).

Управління соціального захисту населення Семенівської РДА надіслано позивачу відповідь на вимогу від 13.05.2021 № 316, в якій повідомив, що станом на 13.05.2021 знаходиться в стані припинення і не здійснює своїх функціональних обов`язків, а тому повертає вимогу про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення від 07.05.2021 № 4-12/131 та акти звіряння розрахунків на 01 березня та 01 квітня поточного року.

Враховуючи викладене, за Управлінням соціального захисту населення Семенівської РДА не сплаченою залишилась заборгованість в розмірі 57326,86 грн з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі за період з 01.11.2020 по 31.03.2021, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.124 та ч.1 ст.125 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до п.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017–ІІІ.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Акціонерне товариство «Укртелеком» (попереднє найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», пункти 1.1., 1.4. Статуту Товариства в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 22.04.2021, оформленого протоколом №20), в особі Чернігівської філії, являється оператором, провайдером телекомунікацій, який в тому числі надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Семенівського району Чернігівської області, які підпадають під дію п.19 частини 1 статті 12, п.10 частини 1 статті 13, п.18 частини 1 статті 14, п.20 частини 1 статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII); п.18 частини 1 статті 6-1, п.10 частини 1 статті 6-2, п.17 частини 1 статті 6-3, п.19 частини 1 статті 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 №1584-ІІІ, п. 11 частини 1, частини 3 статті 20, п. 1 частини 1 статті 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII); п.6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.1998 № 203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР); частини 5 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), п.4 частини 3 статті 13 Закону України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 за № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402-ІІІ), п.7 частини 1 статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 №3721-ХІІ, частини 2 статті 35 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ. За приписами частини 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 №1280-IV та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Указані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У силу статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частин 1, 4 та 5 статті 20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров`я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

За змістом статті 81 Бюджетного кодексу України (надалі – БК України) міжбюджетні відносини – відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Відповідно до статей 82-85 БК України видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

За пунктом 20-4 частини 1 статті 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв`язку. При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв`язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення про Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації № 331 від 19.12.2016, основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення, що включає призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.п. 29, 34 п. 5 вищевказаного Положення управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема: організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв`язку; проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).

За п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 установлено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (відповідач у справі): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга” затверджується Мінсоцполітики; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що до компетенції Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області належало забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Семенівського району у спірний період, а тому саме через нього держава діяла у спірних правовідносинах, та саме воно було зобов`язане проводити розрахунки з позивачем як організацією - надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги.

Держава, як специфічний суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки в відносинах з особою в певній сфері суспільних відносин через свої органи. Враховуючи, що в спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, в справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

З огляду на вказані норми законодавства в АТ “Укртелеком” виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, унаслідок надання послуг зв`язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава в цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 цього Кодексу).

Відсутність бюджетних коштів у видатках Державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах від відповідальності за порушення зобов`язань.

За змістом Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні по справі “Кечко проти України” (08.11.2005) зазначив, що: “Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань”.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (від 18.10.2005) та “Бакалов проти України” (від 30.11.2004) указав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини в справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

До того ж, у силу частини 6 статті 48 БК України, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 БК України.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов`язання держави мають первинний характер, а бюджетне законодавство – похідний від нього характер.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №911/1924/18.

За таких обставин, Управління соціального захисту Семенівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми підтверджується наявними в справі доказами, за відсутності мотивованих заперечень відповідача відносно заявлених позивачем до стягнення обсягу та вартості послуг, що підлягають відшкодуванню, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь позивача має бути стягнуто 57326,86 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі за період з 01.11.2020 по 31.03.2021.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 2270,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 42, 52, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, код ЄДРПОУ 03196104, 16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Б. Майстренка, б. 6 на користь Акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) 57 326,86 грн боргу та 2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.09.2021.

Суддя Ю.В. Федоренко