Рішення № 99889521, 10.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2021 року м.Тернопіль Справа №921/263/21 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-», м.Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ», м.Тернопіль

про стягнення 2192552,87грн,

за участі представників:

позивача: Криницький О.М., юрисконсульт, довіреність №739 від 04.06.2020;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-», м.Тернопіль, звернулося 30.04.2021 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№306) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ», м.Тернопіль, про стягнення 1878534,14грн основного боргу, 136537,27грн інфляційних нарахувань, 44271,71грн – 3% річних та 132759,75грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, переданого на підставі договору купівлі-продажу №15/016 від 15.01.2020.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, заперечень по суті позову не скористався.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 позов товариства розподілено для розгляду судді Андрусик Н.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.06.2021, яке відкладалося на 13.07.2021, а згодом, з урахуванням клопотання відповідача без номеру від 12.07.2021 (вх.№5815 від 13.07.2021), на 27.07.2021.

Строк здійснення підготовчого провадження у даній справі продовжувався на підставі ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України до 05.08.2021.

Ухвалою суду від 27.07.2021 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 31.08.2021, котре відкладалося на 07.09.2021 та в якому оголошувалася перерва до 10.09.2021.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи по суті судом на веб-порталі «Судова влада України» оприлюднено оголошення про виклик ПП «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» в судове засідання на 10.09.2021.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, наведені у позові та у підготовчому провадженні; просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про розгляд судом справи ПП «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» відомо, про що свідчить рекомендоване повідомлення №4601102665935 про вручення ухвали суду від 06.05.2021, а також подане ним клопотання про відкладення підготовчого засідання. Уся судова кореспонденція по даній справі направлялася на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місця знаходження ПП «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» (вул.Поліська, 14, м.Тернопіль).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно для підготовки до участі в розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч.4 ст.120 ГПК України).

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічні висновки наведено постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18) та в ухвалі Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №921/230/19.

Наведене свідчить про вжиття судом усіх можливих заходів для належного повідомлення сторони відповідача про розгляд господарським судом даної справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що відповідачу відомо про дане судове провадження щодо нього, суд відзначає, підприємство не позбавлене права та можливості цікавитись відомим йому провадженням як безпосередньо у суді, так і через оприлюднену на веб-порталі Судова влада України інформацію щодо руху справи, а також ознайомитись із ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), доступ до якого є загальнодоступним цілодобово.

Отже, в силу наведеного суд доходить висновку про належне повідомлення ПП «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» про розгляд даної справи судом.

Оскільки неявка відповідача належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, доказів у справі достатньо для вирішення спору по суті та зважаючи на тривалість провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 10.09.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» як Продавцем та Приватним підприємством «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №15/016 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) згідно номенклатури, що вказана у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є частиною даного договору (п.п.1.1, 2.1.1, 2.2.1, 3.1 договору).

Кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюється Продавцем та Покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактурами, що є частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору кількість фактично поставленого покупцеві товару визначається підписаними сторонами накладними на відпуск товару.

Умови поставки товару, а також ціна та порядок розрахунків, визначені сторонами у розділі 4 та 5 договору.

Поставка нафтопродуктів здійснюється партіями на умовах EXW, СРТ згідно замовлення Покупця, на конкретну партію товару (п.4.1 договору).

Пунктами 5.1, 5.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування вартості Товару Покупцем на рахунок Постачальника. Оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту поставки товару (п.5.2 договору).

У п.6.1 договору визначено, що Покупець провадить приймання товару по кількості та якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки й облік нафти й нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Державного комітету стандартизації, метрології й сертифікації, Держкомстату №81/38/101/235/122 від 02.04.1998, відповідно до діючого законодавства України, а також згідно з умовами даного договору й додаткових угод до нього.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно із умовами цього Договору та чинним законодавством України (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення оплати партії товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення.

Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їхнього повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Договір може бути продовжений на новий строк або розірваний до закінчення строку його дії за письмовою згодою сторін. При цьому сторона, що виступає ініціатором розірвання Договору, повинна повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів про своє бажання (п.10.1 договору).

На виконання взятих на себе договірних обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» передано, а Приватним підприємством «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» отримано товар (нафтопродукти) на загальну суму 1915464,60грн (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000905 від 15.04.2020 на суму 133287,00грн, №РН-0000990 від 24.04.2020 на суму 113092,00грн, №РН-0001067 від 04.05.2020 на суму 113092,00грн, №РН-0001113 від 06.05.2020 на суму 68740,00грн, №РН-0001140 від 08.05.2020 на суму 64960,00грн, №РН-0001183 від 13.05.2020 на суму 68740,00грн, №РН-0001203 від 15.05.2020 на суму 64960,00грн, №РН-0001250 від 20.05.2020 на суму 119554,40грн, №РН-0001360 від 01.06.2020 на суму 121170,00грн, №РН-0001408 від 05.06.2020 на суму 80070,00грн, №РН-0001420 від 09.06.2020 на суму 130863,60грн, №РН-0001486 від 12.06.2020 на суму 79542,00грн, №РН-0001545 від 18.06.2020 на суму 130863,60грн, №РН-0001611 від 24.06.2020 на суму 80033,00грн, №РН-0001629 від 25.06.2020 на суму 80033,00грн, №РН-0002479 від 02.09.2020 на суму 86416,00грн, №РН-0002571 від 09.09.2020 на суму 142472,00грн, №РН-0003238 від 30.10.2020 на суму 131666,00грн, №РН-0003862 від 11.12.2020 на суму 105910,00грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами, а підписи повноважних осіб скріплені печатками юридичних осіб; зауважень чи інших застережень щодо якості, кількості, найменування, ціни товару матеріали справи не містять. Отже, факт отримання відповідачем товару підтверджено належним чином первинними документами.

Як вказує позивач, сплачені відповідачем у попередніх періодах кошти в сумі 36930,46грн були зараховані для оплати нафтопродуктів, відпущених підприємству на підставі видаткової накладної №РН-0000905 від 15.04.2020.

В свою чергу, відповідачем обов`язку по оплаті переданого йому товару не виконано в повній мірі, тим самим допустивши заборгованість в розмірі 1878534,14грн станом на 27.04.2021.

Відповідачем наявність даної суми боргу по оплаті отриманого товару не заперечується в установленому законом порядку, а навпаки підтверджено в Акті звірки розрахунків, складеного між сторонами станом на 31.03.2021.

Оскільки відповідачем обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий у власність товар не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду, нарахувавши на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних та пеню, які просить стягнути в примусовому порядку.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно даного правочину, а тому відповідно до вимог ст.ст.638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180, 265 Господарського кодексу України такий правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме первинними документами, котрі оформлені належним чином та складені на виконання господарських операцій підтверджується, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1915464,60грн.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п.5.2) сторони погодили, що оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару.

Отже, строк оплати кожної партії товару, поставленого у період з квітня по грудень 2020 року є таким, що настав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сплачені відповідачем кошти за попередньо поставлені партії товару в розмірі 36930,46грн позивачем зараховано для оплати нафтопродуктів, відпущених відповідачу на підставі видаткової накладної №РН-0000905 від 15.04.2020 на суму 133287,00грн.

В подальшому відповідачем не здійснювалася оплата за отриманий товар, а розмір боргу відповідачем підтверджено в Акті звірки розрахунків від 31.03.2021.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань в повній мірі шляхом проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

В силу вимог ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи факт підтвердження матеріалами справи обставин поставки позивачем дизпалива на суму 1915464,60грн, його отримання відповідачем та зарахування часткової оплати в розмірі 36930,46грн по накладній №905 від 15.04.2020, з огляду на відсутність доказів проведення повної оплати товару, що відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на суму основного боргу в розмірі 1878534,14грн, які підлягають захисту шляхом примусового стягнення коштів з відповідача у справі.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття, то передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з умов договору.

Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу у відповідності до ст.625 ЦК України.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, здійснено нарахування на суму основного боргу 3% річних за період з 20.04.2020 по 27.04.2021 в розмірі 44721,71грн та інфляційних втрат за період з травня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 136537,27грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику — «дефляція», то це не змінює його правової природи й не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено помісячно, що є правильним. Однак, як вбачається з наданого до позову розрахунку інфляційних нарахувань, позивачем виключено з періоду нарахування інфляційних втрат липень та серпень 2020 року, у яких був від`ємний індекс інфляції. Такі дії позивача при здійсненні розрахунку є неправильними з огляду на свідоме виключення із заявленого періоду місяців, в яких встановлено від`ємний індекс інфляції і, ймовірно, спрямовані на маніпуляцію з метою отримання арифметично більшого числа інфляційних нарахувань.

Здійснивши власний помісячний арифметичний розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що правомірно заявленою сумою інфляційних нарахувань є 132268,80грн (розрахунок суду долучено до справи). Відтак, в частині стягнення 4268,47грн інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку з їх невірним обрахунком.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 44721,71грн, судом встановлено, що відповідачем строк оплати кожної партії товару визначено з порушенням п.5.2 договору, яким передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 5 банківських, а не календарних днів. Проте, дана помилка у розрахунку не призвела до збільшення розміру нарахованих 3% річних (розрахунок суду долучено до матеріалів справи), а тому суд вважає дані вимоги правомірними, обґрунтованими, відтак такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Крім того, позивач на підставі умов договору заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 132759,75грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення оплати партії товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіряючи правильність визначення періоду нарахування пені, суми на які нараховано пеню судом з`ясовано, що позивачем при здійснення нарахування пені неправильно визначено дату виникнення прострочення оплати кожної партії товару.

Так як зазначено вище, умовами договору купівлі-продажу від 15.01.2020 встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється відповідачем протягом 5-ти банківських днів від дати поставки партії товару, відповідно, датою прострочки виконання зобов`язань з оплати товару на суму 96356,54грн за видатковою накладною №РН-0000905 від 15.04.2020 є 24.04.2020; на суму 113092,00грн за видатковою накладною №РН-0000990 від 24.042020 є 05.05.2020; на суму 113092,00грн за видатковою накладною №РН-0001067 від 04.05.2020 є 13.05.202; на суму 68740,00грн за видатковою накладною №РН-0001113 від 06.05.2020 є 15.05.2020; на суму 64960,00грн за видатковою накладною №РН-0001140 від 08.05.2020 є 19.05.2020; на суму 68740,00грн за видатковою накладною №РН-0001183 від 13.05.2020 є 21.05.2020; на суму 64960,00грн за видатковою накладною №РН-0001203 15.05.2020 є 25.05.2020; на суму 119554,40грн за видатковою накладною №РН-0001250 від 20.05.2020 є 28.05.2020; на суму 121170,00грн за видатковою накладною №РН-0001360 від 01.06.2020 є 10.06.2020; на суму 80070,00грн за видатковою накладною №РН-0001408 від 05.06.2020 є 16.06.2020; на суму 130863,60грн за видатковою накладною №РН-0001420 від 09.06.2020 є 17.06.2020; на суму 79542,00грн №РН-0001486 від 12.06.2020 є 22.06.2020; на суму 130863,60грн за видатковою накладною №РН-0001545 від 18.06.2020 є 26.06.2020; на суму 80033,00грн за видатковою накладною №РН-0001611 від 24.06.2020 є 03.07.2020; на суму 80033,00грн за видатковою накладною №РН-0001629 від 25.06.2020 є 06.07.2020; на суму 86416,00грн за видатковою накладною №РН-0002479 від 02.09.2020 є 10.09.2020; на суму 142472,00грн за видатковою накладною №РН-0002571 від 09.09.2020 є 17.09.2020; на суму 131666,00грн за видатковою накладною №РН-0003238 від 30.10.2020 є 09.11.2020; на суму 105910,00грн за видатковою накладною №РН-0003862 від 11.12.2020 є 21.12.2020.

Відтак, здійснивши власний арифметичний розрахунок суми пені (не виходячи за межі позовних вимог), судом визначено, що правомірною є пеня в сумі 107581,62грн (розрахунок суду долучено до матеріалів справи), котра як правомірна підлягає до задоволення; в частині стягнення 25178,13грн пені слід відмовити у зв`язку з її невірним обрахунком.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв`язаними у їх сукупності в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1878534,14грн основного боргу, 44721,71грн – 3% річних, 132268,80грн інфляційних нарахувань, 107581,62грн пені. В решті позову слід відмовити у зв`язку з невірним обрахунком.

При цьому, суд зазначає, що в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч.3 ст.549 ЦК України), індексу інфляції та відсотків річних від простроченої суми (ч.2 ст.625 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ» (вул.Лучаківського, 9, квартира 4, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 38990359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» (вул.За Рудкою, 33, офіс 40, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 23588912) – 1878534 (один мільйон вісімсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири)грн 14коп. основного боргу, 44721 (сорок чотири тисячі сімсот двадцять одну)грн 71коп. – 3% річних, 132268 (сто тридцять дві тисячі двісті шістдесят вісім)грн 80коп. інфляційних нарахувань, 107581(сто сім тисяч п`ятсот вісімдесят одну)грн 62коп. пені та 32446(тридцять дві тисячі чотириста сорок шість)грн 59коп.в повернення судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 27.09.2021.

Суддя Н.О. Андрусик