Рішення № 99889494, 16.09.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2021 Справа № 920/334/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/334/21

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Сумської окружної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 12)

в інтересах держави в особі позивача Садівської сільської ради (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Войти, 5, код ЄДРПОУ 05383323),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шкарупи Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код. ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),

про зобов`язання повернути нерухоме майно

за участю представників сторін:

від прокурора: Васянович М.В.,

від позивача: Мельник В.П.,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

встановив:

01.04.2021 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Садівської сільської ради об`єкти водопостачання, які передані відповідно до договору оренди від 02.05.2019, перелік і склад яких визначено в акті прийому передачі від 02.05.2019; стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 03527891, №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений при поданні позову.

Ухвалою від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/334/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.05.2021; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення прокурор, позивач та відповідач ухвалу від 06.04.2021 у справі №920/334/21 отримали відповідно 08.04.2021, 13.04.2021 та 10.04.2021.

Ухвалою суду від 20.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.07.2021; відкладено підготовче засідання у справі №920/334/21 на 22.06.2021.

Ухвалою суду від 22.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №920/334/21 до судового розгляду по суті на 17.08.2021.

Ухвалою суду від 17.08.2021 відкладено розгляд справи по суті в судове засідання на 16.09.2021.

У судовому засідання 16.09.2021 судом встановлено:

Прокурор та представник позивача у судове засідання прибули.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, ухвали від 22.06.2021 та від 17.08.2021 у справі №920/334/21 надіслана на адресу відповідача, зазначену прокурором у позовній заяві - ФОП Шкарупа О.В., АДРЕСА_1 , відповідно, 12.07.2021 та 02.09.2021 повернуті поштовим відділенням на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», в той час як ухвалу від 06.04.2021 про відкриття провадження у даній справі та ухвалу від 20.05.2021 про відкладення підготовчого судового засідання відповідач отримав, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду від 06.04.2021 зареєстрованим місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Шкарупи Ольги Володимирівни є: АДРЕСА_1 .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Прокурор та представник позивача при розгляді справи по суті позовну заяву підтримали та просили суд позовні вимоги прокурора задовольнити.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16.09.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

01.03.2021 Сумською місцевою прокуратурою надіслано до Садівської сільської ради лист №34-2001вих-21 із проханням надати відповідь у строк до 09.03.2021. У листі зазначено, що Сумською окружною прокуратурою проведено вивчення стану законності передачі та використання комунального майна на території Сумського району. Встановлено, що між Сульською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Шкарупою Ольгою Володимирівною 02.05.2019 укладено договір оренди комунального майна. У той же час, аналізуючи зміст договору вбачається, що останній є неукладеним, з підстав, зазначених у листі. Ураховуючи викладене, об`єкти водопостачання, які передані ФОП Шкарупа О.В. згідно акту прийому - передачі від 02.05.2019, використовуються останнім без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню до комунальної власності Садівської сільської ради в судовому порядку. У зв`язку з чим, запропоновано самостійно вирішити питання щодо усунення зазначених в листі порушень вимог законодавства. Попереджено, що у разі невжиття заходів із вищевказаних питань, Сумською місцевою прокуратурою відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вживатимуться заходи представницького характеру в інтересах держави в особі Садівської сільської ради щодо усунення порушень законодавства у судовому порядку.

29.03.2021 Сумська окружна прокуратура надіслала Садівській сільській раді листа №54-169вих-21, в якому повідомила про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

01.04.2021 прокурор звернувся до суду з позовною заявою якій просить суд зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Садівської сільської ради об`єкти водопостачання, які передані відповідно до договору оренди від 02.05.2019, перелік і склад яких визначено в акті прийому передачі від 02.05.2019.

Пунктом 3 ст. 1311 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, використання комунального майна відповідачем без відповідної правової підстави ослаблює економічну основу територіальної громади, в значній мірі стримує наповнення місцевого бюджету, що в свою чергу позбавляє можливості здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби села, а тому безкоштовна передача комунального майна таким інтересам не відповідає.

Крім того, ураховуючи, що спірне комунальне майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання та водовідведення, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному та стабільному забезпеченню населення відповідними комунальними послугами.

Разом з тим, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Садівська сільська рада будь-яких заходів на усунення порушень під час користування майном комунальної власності до цього часу не вжила, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

З метою вжиття сільською радою заходів щодо усунення виявлених порушень та повернення комунального майна, прокуратурою 01.03.2021 спрямовано лист із проханням надати відповідь у строк до 09.03.2021. Проте, станом на момент подачі позову будь-якої відповіді (навіть проміжної) з сільської ради щодо усунення вказаних порушень не надходило.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04,2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/J9).

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненним захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також слід зазначити, що норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов`язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного, Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, а тому суд прийшов до висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, судом встановлено, що 02.02.2019 між Сульською сільською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Шкарупою Ольгою Володимирівною (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди комунального майна (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування майно, яке знаходиться на балансі Сульської сільської ради загальною вартістю 801589,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

Орендна плата визначається згідно розрахунку експертної оцінки і становить 8015,89 грн від вартості оціненого майна. Орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного місяця (п.п. 3.1. та 3.5. договору).

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір діє з 02 травня 2019 року до 31 березня 2022 року.

02.02.2019 орендодавець здав, а орендар прийняв за актом прий ому-передачі в строкове платне володіння та користування майно, що знаходиться на балансі Сульської сільської ради в с. Сула: Артсвердловина - 2 шт. (глибина 78 м. 1989 р.в., глибина 71 м. 1972 р.в.); Башта Рожновського - 2 шт. (вул. Шкільна, вул. Миру); Водопровід: вул. Шкільна (діаметр 100 мм, довжина 500 м.п.; діаметр 150 мм. довжина 2600 п.м. (вул. Металіргів, Молодіжна, 40-років Перемоги); вул. Миру (діаметр 63 мм довжина 1100 м.п.); котельня (знаходиться електрощит башта Рожновського вул. Шкільна).

27.11.2020 Садівською сільською радою прийняте рішення «Про припинення Сульської сільської ради як юридичної особи публічного права в результаті реорганізації шляхом приєднання до Садівської сільської ради». Відповідно до п. 1 та п. 2 зазначеного рішення припинено Сульську сільську раду (код ЄДРПОУ 00430447), місцезнаходження: вул. 40 років Перемоги, 35, с. Сула, Сумський район, Сумська область, як юридичну особу публічного права в результаті реорганізації шляхом приєднання до Садівської сільської ради (код ЄДРПОУ 05383323), місцезнаходження: вул. Войти, 5, с.Сад, Сумський район, Сумська область. Садівська сільська рада Сумського району Сумської області є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків Сульської сільської ради Сумського району Сумської області.

У той же час, аналізуючи зміст Договору вбачається, що останній є неукладеним, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 04.11.2018 на момент укладення договору, (далі Закон) цей Закон регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

За ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 4 Закону об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи викладене, свердловини, башти, водопроводи є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 3 Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 10 Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є:

- об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); ,

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов`язань;

- забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Аналізуючи умови Договору встановлено, що останній має 11 розділів, зокрема 1 «Предмет договору», 2 «Умови передачі та повернення майна», 3 «Орендна плата», 4 «Використання амортизаційних відрахувань» 5 «Обов`язки орендаря», 6 «Права орендаря», 7 «Орендодавець зобов`язується», 8 «Орендодавець має право», 9 «Відповідальність сторін», 10 «Строк дії та умови зміни розірвання Договору» 11 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін».

У той же час, у Договорі не зазначено обов`язок Орендаря щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 10 Закону істотною умовою договору оренди є обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Однак, умовами спірного Договору зазначені обов`язки для обох сторін визначені не були.

Відсутність усіх вищезазначених умов у Договорі свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, ураховуючи відсутність умов Договору щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна та щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна з боку обох сторін, останній є неукладеним, а відповідач користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі Кодекс) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 637 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в,належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Кодексу набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Ураховуючи викладене, об`єкти водопостачання, які передані відповідачу згідно з актом прийому - передачі від 02.05.2019, використовуються останнім без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню до комунальної власності Садівської сільської ради.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доказами, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, а тому позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Шкарупу Ольгу Володимирівну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді в особі Садівської сільської ради ((42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Войти, 5, код ЄДРПОУ 05383323) об`єкти водопостачання, які передані відповідно до договору оренди від 02.05.2019, перелік і склад яких визначено в акті прийому передачі від 02.05.2019.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шкарупи Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 12023,84 грн (дванадцять тисяч двадцять три грн 84 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2021.

Суддя В.Л. Котельницька