Постанова № 99888781, 27.09.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4891/21

Провадження № 1-кс/487/5228/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 року Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Павлова Ж,П. за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу голови Правління громадської організації «Правозахисник Миколаївської області» ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Поповича С.М. від 30.10.2020 року про закриття кримінального провадження №42020000000001893 від 05.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 року Голова Правління громадської організації «Правозахисник Миколаївської області» ОСОБА_1 , звернувся із скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Поповича С.М. від 30.10.2020 року про закриття кримінального провадження №42020000000001893 від 05.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначив, що слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві попович С.М. постановою від 30.10.2020 року закрив кримінальне провадження №42020000000001893 від 05.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, яке було внесене до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2020 року за заявою Громадської організації «Правозахисник Миколаївської області».

Вважає, що слідчий при винесенні згаданої постанови не виконав вимоги ч.2 ст.9 КПК України, відповідно до яких останній зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, тому передчасно закрив кримінальне провадження. Так слідчий повно та всебічно не дослідив обставини кримінального провадження, не надав належної правової оцінки обставинам кримінального провадження, не забезпечив прийняття законних та неупереджених рішень. В оскаржуваній постанові слідчий не зазначив якими процесуальними джерелами доказів, в тому числі показами яких осіб, та якими саме документами слідчий скористався для підтвердження існування обставин, які спростовують фактичні дані зазначені у скарзі (заяві). Таким чином, висновки зроблені слідчим Попович С.М. у постанові є необґрунтованими та прийнятими без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, щодо прийняття суддею Ленінського районного суду , суддями Миколаївського апеляційного суду та суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ неправосудних рішень.

До судового засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

В заяві скаржник ОСОБА_1 просив розглядати скаргу без його участі.

Старший слідчий Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Миколаєві Попович С.М. в судове засідання не з`явився.

В заяві також просив розглянути скаргу без його участі та відмовити у її задоволенні, посилаючись на те , що 11.06.2020р. рішенням Конституційного суду України у справі № 7-р/202 за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України було прийнято рішення, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України, та стаття 375 Кримінального кодексу України, яка визнана неконституційною, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.Таким чином 11.12.2020р. ст. 375 Кримінального кодексу України втратила чинність.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №42020000000001893 від 05.10.2020 року, дійшов до наступного висновку:

Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Відповідно із вимогами ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000001893 від 05.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Відомості до ЄРДР були внесені на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 21.09.2020 року за заявою Громадської організації «Правозахисник Миколаївської області», якою зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України про вчинення суддями кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Постановою від 30.10.2020 року слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві Попович С.М. зазначене кримінальне провадження закрито, у зв`язку з відсутністю в діях судді Ленінського районного суду , суддів Миколаївського апеляційного суду та суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Згідно ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 93 КПК України передбачено, що збирання доказів сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КПК України прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлене відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Крім того, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності( ст. 9, 383, 384 КПК України).

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що рішення про закриття кримінального провадження слідчим прийнято на підставі повного дослідження усіх фактичних обставин кримінального провадження. У відповідності до вимог кримінального процесуального закону, дослідивши обставини, на які посилається заявник, слідчий обґрунтовано дійшов висновку про відсутність фактів, які б свідчили про наявність в діях судді Ленінського районного суду , суддів Миколаївського апеляційного суду та суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення, тобто такого, в якому висновки суду свідомо суперечать установленим фактичним обставинам справи або завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке свідомо постановлено з грубим порушенням норм процесуального права.

Аналізуючи суб`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, слід звернути увагу, що така характеризується виключно прямим умислом з обов`язковою наявністю мотиву, оскільки особа усвідомлює, що постановляє завідомо неправосудний акт, керуючись при цьому будь-яким мотивами, за винятком корисливих або інших особистих інтересів (ч. 2 ст. 375 КК України).

Обов`язковою ознакою неправосудності судового рішення в контексті ст. 375 КК України є його завідомість, що вказує на те, що суддя не помиляється, а усвідомлює незаконність, необґрунтованість рішення по справі.

Саме завідомість у поєднанні із неправосудністю дає можливість розмежувати право судді на вирішення справи на власний розсуд відповідно до вимог закону, право на суддівську помилку, та кримінальну відповідальність за постановлення завідомо неправосудного рішення.

Під час досудового розслідування слідчий, провівши необхідні слідчі дії, встановив відсутність у діях судді Ленінського районного суду , суддів Миколаївського апеляційного суду та суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, а саме у ході досудового розслідування не здобуто доказів ухвалення суддями завідомо неправосудного рішення.

Доводи скаржника, викладені у скарзі, не свідчать про наявність неповноти при перевірці вказаних обставин слідчим, фактичні обставини були встановлені слідчим в обсязі, достатньому для прийняття законного та обґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається при встановленні відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного , слідчим суддею встановлено, що постанова слідчого Попович С.М. ґрунтується на вимогах закону і є належним чином мотивованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Крім того, слідчий суддя константує, що 11.06.2020р. рішенням Конституційного суду України у справі № 7-р/202 за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України було прийнято рішення, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України, та стаття 375 Кримінального кодексу України, яка визнана неконституційною, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.Таким чином 11.12.2020р. ст. 375 Кримінального кодексу України втратила чинність.

У своєму рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що в ст. 375 КК України не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою.

Формулювання диспозиції ст. 375 КК України допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб`єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є "неправосудним" (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням).

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що ст. 375 КК України суперечить ч. 1 ст. 8 Конституції України.

Також Рішення Конституційного Суду України містить посилання на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010р № CM/Rec (2010) 12 (далі - Рекомендація), де зазначено, що "рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві"; "за винятком рішень про амністію, помилування або подібних заходів, виконавча влада та законодавча влада не повинні ухвалювати рішення, що скасовують судові рішення" (§ 16, §17 додатка до Рекомендації).

Отже, для перегляду судового рішення в законі встановлюються відповідні процедури судочинства, які передбачають оскарження судового рішення та надання йому юридичної оцінки компетентним судом. Конституція України не наділяє інші органи державної влади повноваженнями щодо перевірки судового рішення в позасудовому порядку та оцінки його як "неправосудного".

Конституційний Суд України вважає, що остаточне судове рішення не може бути переглянуто, крім встановлених процесуальними законами випадків його перегляду відповідним судом, що виключає можливість оцінювати таке рішення слідчим, прокурором при вчиненні ними дій, які мають наслідком притягнення судді до кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що проведення досудового розслідування за вказаною статтею кримінального кодексу, яка визнана неконституційною, та втратила чинність є неприпустимим , слідчий суддя приходить до переконання, що скарга голови Правління громадської організації «Правозахисник Миколаївської області» ОСОБА_1 на постанову слідчого від 30.10.2020 року про закриття кримінального провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги голови Правління громадської організації «Правозахисник Миколаївської області» ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Поповича С.М. від 30.10.2020 року про закриття кримінального провадження №42020000000001893 від 05.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ж.П.Павлова