Рішення № 99888100, 24.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2021 р. Справа № 911/2116/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива нива»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення 54708,06 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Жива нива» (далі – позивач, ТОВ «Жива нива») з позовною заявою від 08.07.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (далі – відповідач, ТОВ «Сквирський КХП») про стягнення 54708,06 грн, з яких: 9317,38 грн пені, 5435,19 грн 7% річних, 24383,77 грн інфляційних втрат та 15571,72 грн плати за користування чужими грошовими коштами.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.09.2020 між ТОВ «Жива нива», як продавцем, та ТОВ «Сквирський КХП», як покупцем, укладено договір № 15/09-2020, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець – прийняти та оплатити у порядку і в розмірі, що визначені договором, товар, а саме: зерно гречки органічного врожаю 2020 року.

Позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе за договором зобов`язання та здійснив на користь відповідача поставку товару вартістю 2426245,50 грн, натомість відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання та допустив прострочення в оплаті вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 16.08.2021 від ТОВ «Сквирський КХП» надійшов відзив за вих. № 290 від 12.08.2021, у якому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як зазначає відповідач, основною умовою вказаного договору купівлі-продажу була поставка зерна, що відповідає якісним показникам, проте, провівши лабораторний аналіз вказаного зерна гречки при завезенні на підприємство було встановлено, що якість зерна не відповідає умовам договору.

Відповідач стверджує про те, що не погоджуючись з висновками, наданими лабораторією відповідача, позивач передав зразки на проведення незалежної експертизи, однак і у цьому разі було встановлено, що зерно гречки не відповідає якісним показникам, визначеним у договорі. Відповідач звертає увагу, що незважаючи на вказані обставини, ТОВ «Сквирський КХП» було прийнято зерно, однак відповідач не міг провести розрахунок за товар до моменту отримання висновку незалежної експертизи.

За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також перерахувати та зменшити штрафні санкції лише за три дні прострочення.

Станом на дату ухвалення рішення у даній справі позивач відповідь на відзив до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Сквирський КХП» (покупець) та ТОВ «Жива нива» (продавець) 15.09.2020 укладено договір № 15/09-2020 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити зерно гречки органічне врожаю 2020 року (надалі – «Товар»), що гарантовано буде зібране з площі 196,46 га у кількості 160 тонн +/- 25% в залежності від фактичного показника врожайності у 2020 році.

За умовами п. 2.1 Договору кількість (вага) товару складає 160,000 тонн +/-25%.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна з ПДВ складає 700,00 (сімсот) Євро за 1 (одну) тону товару, оплачується в гривні, по курсу Нац. Банку України на день відвантаження/оплати за одну метричну тонну за умови відповідності якості товару показникам зазначеним в п. п. 2.4 та 2.5 цього Договору.

Загальна вартість товару визначається виходячи з ціни товару, зазначеної в п. 3.1 та кількості (ваги) товару, зазначеної в п. 2.1 цього Договору та фактично відвантаженої покупцю (п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору обумовлено, що покупець зобов`язується оплатити фактично поставлений на його користь товар (партії товару) протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару (партії товару).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту навантаження на автомобіль покупця (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день прострочення незалежно від терміну тривання порушення. У випадку прострочення оплати більше ніж на 7 (сім) календарних днів покупець додатково сплачує на користь продавця за користування чужими грошевими коштами у розмірі 20 (двадцяти)% від несвоєчасно сплаченої або не сплаченої суми. Крім цього покупець зобов`язаний сплатити річні за ставкою 7% та компенсувати втрати від інфляції.

Згідно з п. 10.4 Договору останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного Договору.

На виконання умов Договору 18.09.2020 продавець передав, а покупець отримав зерно гречки органічне врожаю 2020 року у кількості 104,96 тонн на загальну суму в розмірі 2426245,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № 94 від 18.09.2020 на суму 1273680,14 грн та № 96 від 18.09.2020 на суму 1152565,36 грн.

У період з 06.10.2020 по 08.10.2020, у якості оплати за зерно гречки, покупець перерахував на рахунок продавця грошові кошти в загальній сумі 2426245,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7653 від 06.10.2020 на суму 1061400,12 грн; № 7752 від 07.10.2020 на суму 1000000,00 грн; № 7787 від 08.10.2020 на суму 152565,36 грн; № 7788 від 08.10.2020 на суму 212280,02 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає про те, що відповідач здійснював розрахунки із позивачем частинами, із порушенням умов Договору, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, з огляду на що позивач, на підставі п. 6.4 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 9317,38 грн пені, 5435,19 грн 7% річних, 24383,77 грн інфляційних втрат та 15571,72 грн плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних.

Зі свого боку відповідач позов не визнає за наявності підстав та обставин, викладених у наданому відзиві на позов, посилаючись на те, що поставлене позивачем зерно гречки не відповідало якісним показникам, визначеним у Договорі.

Так, за твердженнями відповідача, провівши лабораторний аналіз зерна гречки при завезенні на підприємство, було установлено, що якість зерна не відповідає умовам п. 2.4 Договору, що на думку відповідача, підтверджується реєстрами накладних від 18.09.2020 № СК000000537 та № СК000000615, згідно з якими існує відхилення в якості, а саме: показники сміттєвої та зернової домішок перевищили показники, визначені Договором.

Відповідач стверджує про те, що позивач, не погоджуючись з висновками, проведеними лабораторією відповідача, на підставі п. 2.7 Договору передав зразки на проведення незалежної експертизи якості зерна гречки.

До відзиву ТОВ «Сквирський КХП» долучено протоколи випробувань від 28.09.2020 № 2137, № 2138 та № 2139, проведених Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на замовлення ТОВ «Сквирський КХП».

На думку відповідача, вказані протоколи випробувань підтверджують невідповідність поставленого позивачем зерна гречки умовам якості, визначених у Договорі, однак, як зауважує відповідач, незважаючи на це ТОВ «Сквирський КХП» все ж таки прийнято це зерно і після отримання протоколів випробувань здійснено повну оплату за зерно гречки, з простроченням в оплаті, як вважає відповідач, три календарних дні.

У зв`язку з наведеними обставинами відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у несправедливому, на його думку, розмірі та застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що укладений між сторонами 15.09.2020 договір № 15/09-2020 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частин першої та другої ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як установлено судом, 18.09.2020 позивач поставив відповідачеві обумовлений договором товар на загальну суму 2426245,50 грн.

Виходячи з умов п. 5.1 Договору, вартість отриманого товару мала бути сплачена покупцем протягом семи календарних днів з дати поставки товару, у даному випадку – у строк до 25.09.2020.

Як свідчать матеріали справи, покупець у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару в період з 06.10.2020 по 08.10.2020, тобто з порушенням строку, обумовленого Договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар підтверджено матеріалами справи.

При цьому суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з поставкою позивачем товару неналежної якості, з огляду на таке.

Так, відповідно до умов п. 2.6 Договору якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією за рахунок покупця. Лабораторія для дослідження первинних показників якості (смітна домішка, вологість, олійна домішка) погоджується між продавцем та покупцем. Лабораторія для дослідження органічних показників якості погоджується з організацією що сертифікує покупця як органічного трейдера/виробника. Відбір зразків для лабораторного дослідження, що підтверджують статус органічної продукції проводиться до моменту здійснення поставки товару в присутності представників продавця. Один із зразків, відібраних для здійснення аналізів товару на органічність залишається у продавця та є арбітражним у випадку виникнення спору у сторін щодо якості Товару.

Суд зазначає, що надані відповідачем до матеріалів копії протоколів випробувань від 28.09.2020 № 2137, № 2138 та № 2139, проведених Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів погодження вказаної лабораторії між сторонами як це передбачено п. 2.6 Договору. Крім того, як вбачається зі змісту цих протоколів випробувань, останні проведено на замовлення лише ТОВ «Сквирський КХП» та після поставки товару, натомість умовами п. 2.6 Договору передбачено, що відбір зразків для лабораторного дослідження, що підтверджують статус органічної продукції проводиться до моменту здійснення поставки товару в присутності представників продавця.

До того ж судом враховано, що відповідачем прийнято зерно гречки у повному обсязі без жодних зауважень щодо якості товару, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні від 18.09.2020 № 94 та № 96, з огляду на що у покупця виник обов`язок оплатити вартість такого товару протягом семи календарних з дати відповідної поставки.

Таким чином наведені відповідачем в обгрунтування заперечень проти позову доводи, в частині що стосується якості товару, не можуть вважатись такими, що звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань та не беруться судом до уваги.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, зокрема, що у разі порушення термінів оплати покупець зобов`язаний сплатити річні за ставкою 7% та компенсувати втрати від інфляції.

Як вбачається з розрахунків, долучених до позовної заяви, позивачем здійснено розрахунок 7% річних за загальний період з 26.09.2020 по 08.10.2020, розрахунок втрат від інфляції здійснено за вересень 2020 року.

Перевіривши розрахунок 7% річних, нарахованих на прострочену заборгованість, в межах визначеного позивачем періоду за виключенням днів часткових оплат, судом установлено, що належна до стягнення сума 7% річних становить 4971,18 грн, з огляду на що зазначена вимога підлягає частковому задоволенню.

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат судом установлено, що про прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару становило менше місяця.

Суд звертає увагу позивача на те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідні роз`яснення щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування позивачем 24383,77 грн інфляційних втрат за вересень 2020 року, у зв`язку з чим відповідна вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, як вже зазначалось, позивач просить суд стягнути з відповідача 9317,48 грн пені, нарахованої за загальний період з 26.09.2020 по 08.10.2020 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на підставі п. 6.4 Договору.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені в межах визначеного позивачем періоду та за виключенням днів фактичної сплати заборгованості, суд установив, що сума пені, нарахованої на прострочену заборгованість, становить 8522,01 грн, отже відповідна вимога підлягає частковому задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 15571,72 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних, нарахованих за загальний період з 26.09.2020 по 08.10.2020, судом враховується наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з умовами пункту 6.4. Договору у випадку прострочення оплати більше ніж на 7 (сім) календарних днів покупець додатково сплачує на користь продавця за користування чужими грошевими коштами у розмірі 20 (двадцяти)% від несвоєчасно сплаченої або не сплаченої суми.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд установив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 14203,36 грн, відповідно, зазначена вимога також підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги відповідача зменшення судом штрафних санкцій слід зазначити таке.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Так, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар. Посилання відповідача на неможливість оплати вартості отриманого товару до моменту отримання протоколів випробувань щодо встановлення якості товару є необгрунтованими і такими, що не ґрунтуються на погоджених сторонами умовах Договору.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для зменшення неустойки.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене вище в сукупності, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 8522,01 грн пені, 4971,18 грн 7% річних та 14203,36 грн – 20 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Київська, буд. 25; код ЄДРПОУ 00954544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива нива» (13413, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Стара Котельня, вул. Андрушівська, буд. 9; код ЄДРПОУ 36104813): 8522 (вісім тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 01 коп. пені, 4971 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн 18 коп. 7% річних, 14203 (чотирнадцять тисяч двісті три) грн 36 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1149 (одну тисячу сто сорок дев`ять) грн 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін