Ухвала суду № 99887956, 27.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.09.2021Справа № 910/15677/21Суддя Господарського суду міста Києва Андреїшина І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення

особа, яка може отримати статус учасника справи:

1) ОСОБА_1

2) Міністерство юстиції України

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення заявник просить суд:

- зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України № 3362/5 від 22.09.2021;

- заборонити вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» (ідентифікаційний код: 38694122), виключати раніше внесені записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів та носити будь-які записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі: щодо зміни найменування та організаційно-правової форми, зміни складу засновників (учасників), зміни місцезнаходження, зміни розміру статутного (складеного) капіталу, зміни назви органів управління та складу осіб, які обираються (призначаються) до органів управління, зміни керівника юридичної особи, зміни інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зміни даних про реєстраційні дії щодо юридичної особи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.10.2020 по справі № 907/477/20.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає глава 10 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявник у заяві про забезпечення позову зазначає, що 20.08.2021 відбулись загальні збори учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» за участю засновника ОСОБА_1 , який володіє 56,25% в статутному капіталі товариства. За результатами загальних зборів товариства 20.08.2021 було прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом, яким, зокрема:

- звільнено директора товариства ОСОБА_2 шляхом припинення повноважень та розірвання з ним трудового договору на підставі п.5 ч. 1 ст.41 КЗпП України та ч. 3 ст.99 ЦК України;

- призначено на посаду директора товариства ОСОБА_3 та надано йому повноваження керівника та підписанта товариства в обсязі, визначеному чинним законодавством України та Статутом товариства.

На підставі зазначеного Протоколу 20.08.2021р. державним реєстратором Сухоєланецької сільської ради Лубінською Оленою Миколаївною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено реєстраційну дію №1005221070009023528, у наслідок якої змінено керівника Товариства та виключено з ЄДР відомості про представника Товариства.

22.09.2021 Міністерством юстиції України прийнято наказ №3362/5 на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 15.09.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 26.08.2021.

Висновком рекомендовано, а Наказом Міністерства юстиції України № 3362/5 від 22.09.2021 вирішено:

1. Скаргу ОСОБА_2 від 26.08.2021 задовольнити у повному обсязі;

2. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 20.08.2021 №1005221070009023528 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Сухоєланецької сільської ради Лубійською Оленою Миколаївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО»;

3. Тимчасово блокувати державному реєстратору Сухоєланецької сільської ради Лубінською Оленою Миколаївною доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці;

4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;

5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Оскаржуваний Наказ та Висновок обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів товариства про зміну керівника, оформлене Протоколом від 20.08.2021, начебто, було прийнято без достатньої кількості голосів учасників товариства, у зв`язку із чим реєстратор, порушив Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Статут товариства.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду по даній справі за позовом про скасування оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України, оскільки оскаржуваний Наказ в найближчий час буде виконаний, спірна реєстраційна дія буде скасована, а відповідно - й відомості в ЄДР про те, що ОСОБА_3 є діючим керівником товариства, будуть також скасовані.

Також позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що Наказ Міністерства юстиції України № 3362/5 від 22.09.2021 прийнятий з чисельними та грубими порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - «Закон») та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1128 від 25.12.2015.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом досліджено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає що належним, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку є заборона вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» (ідентифікаційний код: 38694122), виключати раніше внесені записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів та носити будь-які записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі: щодо зміни найменування та організаційно-правової форми, зміни складу засновників (учасників), зміни місцезнаходження, зміни розміру статутного (складеного) капіталу, зміни назви органів управління та складу осіб, які обираються (призначаються) до органів управління, зміни керівника юридичної особи, зміни інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зміни даних про реєстраційні дії щодо юридичної особи.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом майбутнього позову, оскільки спір стосується визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність вищевказаного заходу забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» (ідентифікаційний код: 38694122), виключати раніше внесені записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів та носити будь-які записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі: щодо зміни найменування та організаційно-правової форми, зміни складу засновників (учасників), зміни місцезнаходження, зміни розміру статутного (складеного) капіталу, зміни назви органів управління та складу осіб, які обираються (призначаються) до органів управління, зміни керівника юридичної особи, зміни інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зміни даних про реєстраційні дії щодо юридичної особи.

При цьому зупинення дії наказу Мін`юсту щодо реєстраційного кейсу, а також зупинення реєстраційних записів, проведених на підставі цього наказу, у порядку забезпечення позову є незаконним. Крім того, ухвала суду про зупинення дії реєстраційних записів не може бути виконана з огляду на відсутність технічної можливості вчинення відповідної реєстраційної дії у ЄДР і Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Такого висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 13 січня 2021 року у справі №910/9855/20.

З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України № 3362/5 від 22.09.2021, оскільки зупинивши дію наказу № 3362/5 від 22.09.2021, суд, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутиться у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично наддасть можливість не виконувати чинний наказ.

Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Забезпечення позову, згідно з приписами ч. 2 ст. 136 ГПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.13 ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Судом досліджено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» (ідентифікаційний код: 38694122), а вказаний захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Заборонити вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» (ідентифікаційний код: 38694122), виключати раніше внесені записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів та носити будь-які записи до відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі: щодо зміни найменування та організаційно-правової форми, зміни складу засновників (учасників), зміни місцезнаходження, зміни розміру статутного (складеного) капіталу, зміни назви органів управління та складу осіб, які обираються (призначаються) до органів управління, зміни керівника юридичної особи, зміни інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зміни даних про реєстраційні дії щодо юридичної особи.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

3. Ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, набирає законної сили 27.09.2021 та може бути пред`явлена до виконання до 27.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Відповідно до пункту 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.О. Андреїшина