Рішення № 99887948, 27.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2021Справа № 910/8999/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/8999/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогранула+» (код 41832489; 32460, Рівненська обл., Рокитнівський район, с. Кисоричі, вул. Асанова, 54)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мозир Україна» (код 41692853; 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд.3)

про стягнення 38 044,18 грн.

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогранула+» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мозир Україна» (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором від 21.12.2018 №552 (далі - Договір) у розмірі 38 044,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.

29.06.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків. Разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/8999/21; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також, ухвалою суду від 01.07.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогранула+» про забезпечення позову повернуто заявнику.

20.07.2021р. позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвали суду. Згідно якої суду надано оригінали документів, доданих до позовної заяви.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Ухвали суду були надіслані відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478438016 з ухвалою суду від 01.07.2021 про відкриття провадження у справі, яке надіслане відповідачу за адресою реєстрації згідно даних ЄДР (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд.3) та яке вручено представнику підприємства відповідача за довіреністю 12.07.2021р.

Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п`ята).

В силу приписів частини 6 цієї статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

За таких обставин, Господарський суд дійшов висновку про повідомлення належним чином Відповідача про розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Повне рішення складене 27.09.2021 через тимчасову непрацездатність та відпустку судді.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогранула +» (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Мозир Україна» (далі - Відповідач, Постачальник) досягнуто домовленості щодо поставки у власність Покупця дизельного палива (далі - Товар) характеристики якого, кількість та вартість визначалися Сторонами в накладних, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та своєчасно оплачувати на умовах, які визначені сторонами.

При цьому, Позивач, у поданому до суду позові посилається на підписаний між сторонами Договір №522 від 21.12.2020р., проте ні оригіналу, ні копії такого договору суду не надано. Обґрунтовуючи зазначене, Позивач вказував, що оригінал даного договору знаходиться у Відповідача.

Відповідач, в свою чергу, відзив на позов не подав, доказів на спростування викладених Позивачем доводів не навів.

Таким чином, попри ненадання суду Договору №522 від 21.12.2020р. викладеного єдиним документом у письмовій формі, факт виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару підтверджується наступним:

- Відповідачем виставлено Позивачу рахунок №МУ000003184 від 14.07.2020р. на суму 81 540,00 грн.;

- Позивачем здійснено оплату на загальну суму 81300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1275 від 14.07.2020р. та №1277 від 15.07.2020р.;

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною п`ятою статті 265 ГК України передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає Позивач та не спростовано Відповідачем, договірні зобов`язання по поставці Товару виконані не були.

19.10.2020р. Позивачем був направлений лист №19 на повернення авансом перерахованих коштів в повному обсязі.

Відповідачем частково повернуті грошові кошти в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №65375 від 29.10.2020р., №65453 від 11.11,2020р., №65730 від 26.11,2020р.

14.12.2020 року Позивачем, засобами електронної пошти, було відправлено Відповідачу претензію про повернення коштів.

17.12.2020 р. Відповідачем на електронну адресу Позивача надіслано відповідь, в якій був вказаний графік погашення заборгованості. Згідно запропонованого Відповідачем графіку, останній пропонував повернути грошові кошти в сумі 56300 грн. до 31.12.2020р.

Як вказує Позивач, та не спростовано Відповідачем, згідно графіка було погашено 30000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №66040 від 16.12.2020р., №66109 від 2112.2020р„ №66117 від 23.12.2020р.

Непогашеною залишилася заборгованість в сумі 36 300,00 грн.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Судом встановлено, що відповідач в порушення зобов`язання та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе обов`язки щодо своєчасної поставки товару, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару у встановлений строк. Також, відповідачем не повернуто суми авансу, повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обставини, які є предметом доказування у даній справі є такими: укладення Договору; оплата авансу; поставка товару; неповернення сум авансу відповідачем.

Докази, якими позивач підтверджує наявність обставин, які є предметом доказування: рахунок на оплату; платіжні доручення про оплату; вимога про повернення авансу; платіжні доручення про повернення авансу; гарантійний лист відповідача де запропонований графік повернення суми авансу.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджують обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідач не спростував доводів позивача.

Таким чином, заборгованість у сумі 36 300,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Крім суми основної заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 480,35 грн. та пеню в сумі 1263,83 грн. за період з 24.12.2020 р. по 02.06.2021р на суму заборгованості 36300 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 480,35 грн. 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1263,83 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, на яку посилається Позивач, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Проте, Суд зазначає, що у Сторонами не подано суду Договору, з якого б вбачалось, що сторонами визначено випадки, розмір та порядок застосування відповідальності у вигляді сплати пені за порушення грошового зобов`язання.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1263,83 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню частково.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогранула+» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мозир Україна» про стягнення 38 044,18 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мозир Україна» (код 41692853; 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд.3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогранула+» (код 41832489; 32460, Рівненська обл., Рокитнівський район, с. Кисоричі, вул. Асанова, 54): 36 300,00 (тридцять шість тисяч триста) грн. боргу, 480,35 (чотириста вісімдесят) 3% річних та 2 194,59 (дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук