Рішення № 99887912, 27.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

27.09.2021Справа № 910/9315/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/9315/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код 37739041; 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20)

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (код 39606435; 02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська організація «Легеарт» (ікюо 42198239, вул.Приозерна,2, мКиїв, 04112 / вул.Будівельників,27А, м. Київ, 02100)

про стягнення 73 364,36 грн.

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - Товариство, Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство, Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 73 64,36 грн., з яких: 65 099, 18 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води; 5 763, 75 грн. - інфляційної складової боргу; 2 501, 43 грн. - 3% річних.

Вимоги обґрунтовуються невиконанням умов типового договору приєднання про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, опублікованого 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» №103(4503), в частині оплати наданих в період з листопада 2018 по березень 2021 року послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку 27А по вул.Будівельників, площею 129,7 кв.м.

Обов`язок оплати послуг обґрунтовується з посилання на правову позицію ВСУ від 30.10.2013 справа 6-59цс13. А облік послуги обґрунтовується документами складеними сторонами, зокрема головним інженером ЖЕД402 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/9315/21; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

22.06.2021 до відділу діловодства суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. У поданому відзиві від 18.06.2021, Відповідач, як балансоутримувач приміщення виклав заперечення проти позову і вказав, що приміщенням будинку 27А по вул.Будівельників площею 129,7 кв.м. користується на підставі Договору оренди №456/1 від 04.09.2019 Громадська організація «Легеарт» (ікюо 42198239, вул.Приозерна,2, мКиїв, 04112). Також, у матеріалах справи, на його думку, відсутні належні докази, у тому числі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо до вищезазначеного нежитлового приміщення

До відзиву додано клопотання про залучення Громадської організації «Легеарт» (ікюо 42198239) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також, додано заяву про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 судом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадську організацію «Легеарт». Відмовлено у клопотанні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про розгляд спраив за правилами загалного позовного провадження.

02.07.2021 Позивачем до суду подано Відповідь на відзив, де наводить свої заперечення на доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов.

Також, 02.07.2021 Позивачем подну суду для огляду оригінали документів, що додані до позову.

06.07.2021 Позивачем до суду подано Письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2021р.

Листом суду від 25.08.2021 оригінали письмових документів, після їх огляду судом, направлено на адресу Позивача.

Повне рішення складене 27.09.2021 через тимчасову непрацездатність та відпустку судді.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №27 А по вул. Будівельників в м. Києві з 01.07.2014 року здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є балансоутримувачем будинку, який отриманий ним на підставі п.п. 10-12 рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» №270/270 від 09.10.2014 року.

Відповідно до п.2.2.1 статуту комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №4 від 06.01.2015 предметом діяльності відповідача є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку. Відповідно до п.4.2 статуту відповідача його майно є основні фонди відображені в його самостійному балансі. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 4.3 статуту).

Отже, нежитлове приміщення загальною площею 129,70 кв.м в будинку №27 А по вул. Будівельників в м. Києві, яким володіє і розпоряджається відповідач, закріплено за ним на праві господарського відання.

За приписами частин 1, 3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 1 статті 78 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку в будинку №27 А по вул. Будівельників в м. Києві не звільняє останнього від утримання такого майна.

При цьому, стосовно доводів Відповідача про те, що споживачем житлового-комунальних послуг (з опалення та гарячого водопостачання) у період з 04.09.2019 і на даний час є Громадська організація «Легеарт», оскільки останнє орендувало приміщення відповідача за договором оренди нежитлового приміщення №456/1 від 04.09.2019, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У спірний період (з листопада 2018 до березня 2021) нежитлове приміщення загальною площею 129,70 кв.м в будинку №27 А по вул. Будівельників в м. Києві, закріплено за Відповідачем на праві господарського відання, що згідно вказаних вище норм закону наділяють останнього можливістю володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Оскільки відповідачу належало право господарського відання на приміщення, які мали підключення до внутрішньо будинкових мереж опалення і водопостачання, а позивач здійснював надання таких послуг до будинку, де розміщувалися належні відповідачеві приміщення, слід вважати, що між сторонами мали місце правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, проте без наявності укладеного в установленому порядку договору про надання таких послуг.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок з оплати комунальних послуг, а тому його доводи про те, що споживачем житлового-комунальних послуг (послуг з опалення та гарячого водопостачання) з 04.09.2019 і на даний час є Громадська організація «Легеарт» не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді оплати, наданих до його приміщень, комунальних послуг.

При цьому, з пункту 4.2.12 Договору Оренди вбачається, що обов`язком орендаря є: «сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними ОРЕНДАРЕМ з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами - постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), ОРЕНДАР відшкодовує витрати ПІДПРИЄМСТВА-БАЛАНСОУТРИМУВАЧА за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).

Суд зазначає, що з пояснень сторін та з доданих до справи документів вбачається, що ГО «Легеарт» з Позивачем не укладався договір на надання житлового-комунальних послуг (з опалення та гарячого водопостачання).

Доказів звернення Відповідача до ГО «Легеарт» про відшкодування витрат Відповідача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) суду не надано.

Отже, оскільки спірне приміщення знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого статутом покладено обов`язок утримання майна, то останній зобов`язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Як зазначено позивачем, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Однак, між сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено не було.

Як зазначено позивачем, з листопада 2018 року по березень 2021 року включно Позивачем надано Відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 65099,18 грн, однак Відповідачем вони не оплачувались. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від Відповідача не надходило.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення боргу) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вул. Будівельників, 27А м. Київ приладом комерційного обліку СВТУ-11Т № 3839, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від 28.12.2015 року та актами про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону 2020-2021р.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду у будинку за адресою: вул. Будівельників, 27А м. Київ, підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: Наряд від 02.11.2018р № 1790 (підключення); Наряд від 06.04.2019 № 5865 (відключення); Наряд від 25.10.2019р № 7200 (підключення); Наряд від 06.04.2020 № 8712 (відключення); Наряд від 16.10.2020р № 10713 (підключення); Наряд від 05.04.2021 р № 4203/1 (відключення).

Як зазначено позивачем, основою для розрахунку є додані до позовної заяви звіти з показниками приладів будинкового лічильнику теплової енергії за період з 20.02.2019 по 23.03.2021 рр.

Відповідно до довідки про дані будинку КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача становить 129,70 кв.м.

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.

Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Крім того, Позивачем до матеріалів справи надано копії актів від 01.02.2018р, 22.02.2018р, 30.03.2018р, 01.11.2018р, 05.12.2018р, 03.01.2019р, складених комісією у складі головного інженера ЖЕД-402 Нурієва І.Б. та майстра технічного відділу ТОВ «Євро-реконструкція» про пошкодження кабелю для передачі даних з теплолічильника, що унеможливлювало зняття звітів відомостей показників.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, та з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Так як за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 27А, за період лютий 2018р по січень 2019р. було виявлено пошкодження кабелю для передачі даних з теплолічильника, що унеможливлювало зняття звітів відомостей показників, у зв`язку з цим навантаження для потреб централізованого опалення складає відповідно переліку абонентів, що обслуговує КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва ЖРЕО-401, на підставі якого можна встановлено теплове навантаження, що створюється системами опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення та складає централізоване опалення - 0,082 Гкал/год.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності актів про надання послуг або інших первинних документів, оскільки відсутність у певної особи таких документів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку з оплати спожитих послуг та не є визначальними для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань.

Доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу, відповідачем не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості (за період з листопада 2018 року по березень 2021 року) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 65 099,18 грн.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 763, 75 грн. та 2 501, 43 грн. - 3% річних, нараховані з 01.12.2018 року по 01.05.2021.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що вони правильні.

Отже, стягненню з Відповідача підлягає 5 763, 75 грн. - інфляційної складової боргу; 2 501, 43 грн. - 3% річних.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (код 39606435; 02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код 37739041; 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) 65 099,18 (шістдесят п`ять тисяч дев`яносто дев`ять) грн. заборгованості; 5 763,75 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. втрат від інфляції; 2 501,43 (дві тисячі п`ятсот одну) грн. 3% річних та 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2021

Суддя І.Д. Курдельчук