Рішення № 99887894, 27.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2021Справа № 910/11939/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ УКРАЇНИ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 1/7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІРА» (03084, м. Київ, вул. Микитіна Генерала, буд. 12/149)

про стягнення 92 439,52 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ УКРАЇНИ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІРА» про стягнення 92 439,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 338 від 03.11.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що підтверджується видатковими накладними № 2510901 від 11.11.2020, № 2637601 від 17.11.2020, № 2637602 від 17.11.2020, № 2796201 від 26.11.2020, № 2874001 від 04.12.2020, № 2964401 від 11.12.2020, № 2875001 від 11.12.2020, № 3004801 від 15.12.2020 та актами № 2510902 від 11.11.2020, № 2637603 від 17.11.2020, № 2874002 від 04.12.2020, № 2964401 від 11.12.2020, № 3004802 від 15.12.2020, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72 655,88 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 9 956,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 463,08 грн та пені у розмірі 5 363,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11939/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 02.08.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ УКРАЇНИ» (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІРА» (надалі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № 338 (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з умовами п. 2.4. договору покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки, постачальником оформляється та направляється на адресу (або електронну адресу rbk@wira.com.ua) покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання.

Доставка товару може здійснюватися за адресами покупця лише при зазначенні цієї адреси в замовленні покупця, та за умовами попередньо узгодження такої поставки з постачальником (п. 3.4. договору).

У п. 3.6. договору сторони визначили, що плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару.

Датою поставки товару вважається дата зазначена у видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7. договору).

Договір відповідно до п. 7.1. набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2020. у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до закінчення терміну його дії, зазначеного у п. 7.1. даний договір вважається укладеним на один рік (п. 7.2.договору).

У відповідності до п. 7.3. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

За доводами позивача в період з листопада по грудень 2020 року поставлено відповідачу товар та надано транспортні послуги на загальну суму 132 832,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема: № 2510901 від 11.11.2020 на суму 16 280,40 грн та акт № 2510902 від 11.11.2020 на суму 900,00 грн; № 2637601 від 17.11.2020 на суму 27 169,08 грн № 2637602 від 17.11.2020 на суму 24 192,00 грн та акт № 2637603 від 17.11.2020 на суму 1 500,00 грн; № 2796201 від 26.11.2020 на суму 1 728,00 грн; № 2874001 від 04.12.2020 на суму 36 509,82 грн та акт № 2874002 від 04.12.2020 на суму 1 000,02 грн; № 2964401 від 11.12.2020 на суму 4 969,08 грн та акт № 2964401 від 11.12.2020 на суму 600,00 грн; № 2875001 від 11.12.2020 на суму 5 058,00 грн; № 3004801 від 15.12.2020 на суму 11 426,60 грн та акт № 3004802 від 15.12.2020 на суму 600,00 грн.

Вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень та частково оплачений у сумі 60 176,12 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 72 655,88 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога № 1 від 17.07.2021 про погашення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 25 % річних, яка залишена з боку відповідача без задоволення.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товар та надано транспортні послуги на загальну суму 132 832,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема: № 2510901 від 11.11.2020 на суму 16 280,40 грн та акт № 2510902 від 11.11.2020 на суму 900,00 грн; № 2637601 від 17.11.2020 на суму 27 169,08 грн № 2637602 від 17.11.2020 на суму 24 192,00 грн та акт № 2637603 від 17.11.2020 на суму 1 500,00 грн; № 2796201 від 26.11.2020 на суму 1 728,00 грн; № 2874001 від 04.12.2020 на суму 36 509,82 грн та акт № 2874002 від 04.12.2020 на суму 1 000,02 грн; № 2964401 від 11.12.2020 на суму 4 969,08 грн та акт № 2964401 від 11.12.2020 на суму 600,00 грн; № 2875001 від 11.12.2020 на суму 5 058,00 грн; № 3004801 від 15.12.2020 на суму 11 426,60 грн та акт № 3004802 від 15.12.2020 на суму 600,00 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач, отриманий товар оплачено лише частково, на суму 60 176,12 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а отже з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 72 655,88 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 72 655,88 грн.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 363,75 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п. 5.3 договору).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що позивачем було проведено нарахування пені за період більше ніж 6 місяців, тобто, допущено помилки у визначені періоду нарахування пені.

З урахуванням викладеного, судом здійснено власний перерахунок розміру пені, за яким розмір останньої становить 4 751,76 грн та підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 611,99 грн слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 9 956,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 463,08 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до п. 5.4. договору сторони домовилися, що порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 календарних днів, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25 % річних від суми боргу.

Відтак, оскільки сторонами у договорі на власний розсуд визначено ставку річних, передбачених ст. 625 ЦК України на рівні - 25%, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 25% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування та сум, судом встановлено, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають суми 25% річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог позивача.

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІРА» (03084, м. Київ, вул. Микитіна Генерала, буд. 12/149; ідентифікаційний код 43694999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ УКРАЇНИ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 1/7; ідентифікаційний код 43362385) заборгованість у розмірі 72 655 грн 88 коп.; 25% річних у розмірі 9 956 грн 81 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 463 грн 08 коп.; пеню у розмірі 4 751 грн 76 коп. та витрати сплаті судового збору 2 254 грн 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.09.2021.

Суддя Л. Г. Пукшин