Ухвала суду № 99886442, 24.09.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21175/19

Провадження № 2-з/344/15/21

У Х В А Л А

24 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря – Дементьєвої А.О.,

ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ», ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину,-

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до суду з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ», місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Виговського, буд. 2 кв. 1, ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про визнання недійсним правочину.

Ухвалою суду від 06 грудня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти дії ОСОБА_2 щодо відключення спірної квартири АДРЕСА_3 від охоронної сигналізації та здійснення реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Згідно частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням приписів частини першої статті 153 та частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 2 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

За загальним правилом частини третьої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України, в тому числі вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої).

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно роз`яснень пункту 6 постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами дійсно існує спір щодо недійсності договору купівлі-продажу № 2/16 від 17 травня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ» та ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідач 2 ОСОБА_2 має намір відключити квартиру АДРЕСА_3 від охоронної сигналізації та здійснити реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

На підтвердження цього позивач надала звернення ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-Сервіс», прокурора міста Івано-Франківська, Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не відповідають змісту позовних вимог, оскільки позивач просить вжити додаткові заходи щодо користування квартирою, яка є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, а незабезпечення позову в обраний спосіб не утруднить виконання рішення суду про задоволення позову.

Незастосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти дії ОСОБА_2 щодо відключення спірної квартири АДРЕСА_3 від охоронної сигналізації та здійснення реєстрації місця проживання за даною адресою, не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім того, ці заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку ОСОБА_3 , права та не є співмірними із заявленими вимогами.

Також у заяві не вказано, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 149-153, 247, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, –

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ», ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мелещенко Л.В.