Рішення № 99885807, 23.09.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3471/21

Провадження № 2/210/1460/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" вересня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження здоров`я працівника, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває вказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 10 років 3 місяців працював на шахті ім. Кірова Рудоуправління ім. Кірова, правонаступником якої на сьогоднішній день являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Так, з 22.07.1983 року по 19.10.1983 рік він працював на посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем в шахті Кірова на підземних роботах з видобування руди, з 19.10.1983 року по 01.04.1985 рік на посаді підземного машиніста скреперної лебідки 4 розряду шахти Кірова з повним робочим днем на підземних роботах з видобування руди, з 01.04.1985 року по 01.06.1991 рік на посаді підземного машиніста скреперної лебідки шахти Кірова з правом ведення вибухових робіт, з 01.06.1991 року по 25.10.1993 рік на посаді підземного гірника очисного забою шахти Кірова з правом ведення вибухових робіт.

Згідно покладених на позивача трудових обов`язків він виконував роботи у підземних умовах шахти. Виконання вказаних робіт характеризувалось порушенням нормативного провітрювання робочих місць, внаслідок чого він підпадав під шкідливу дію факторів виробничого середовища, а саме запиленості повітря робочої зони. Крім того, внаслідок відсутності засобів малої механізації, він працював в умовах важкої фізичної праці, посилюючим шкідливим фактором був несприятливий мікроклімат.

Вплив зазначених шкідливих виробничих факторів на організм призвів до виникнення хронічних професійних захворювань:«Радикулопатія шийна попереково-крижова і шийна на фоні нестабільності сегменту L5 - S1 із антелістезом L5 на 0,65 см зі значними статико-динамічними порушеннями та нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст. та стійким больовим синдромом»; «Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст.».

У зв`язку з виявленням даних професійних захворювань, у встановленому законом порядку проведено розслідування причин їх виникнення. Згідно висновків комісії (п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.01.2006 року) вбачається, що причинами виникнення професійних захворювань являвся тривалий стаж роботи в умовах несприятливого мікроклімату, важкої фізичної праці і підвищеного рівня пилу.

Викладені вище та наявні на робочому місці шкідливі виробничі фактори можливо було виключити шляхом впровадження прогресивних технологій виробництва, забезпечення працівників засобами малої механізації, а також засобами індивідуального захисту.Однак, роботодавець знехтував своїм обов`язком по створенню безпечних та нешкідливих умов праці для своїх працівників, що стало причиною виникнення у позивача професійних захворювань.

Спричинення шкоди здоров`ю, позбавило позивача можливості повноцінно працювати та викликало необхідність проходження ним огляду медико-соціальною експертною комісією.

22.03.2006 року позивач вперше пройшов відповідний огляд. Згідно висновку експертної комісії йому встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% (45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ), внаслідок професійних захворювань. Після неодноразового повторного проходження відповідного огляду, ОСОБА_1 20.03.2014 року висновкомекспертної комісії встановлено III групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% (45% - по радикулопатії; 15% - по ХОЗЛ) внаслідок професійних захворювань - безстроково.

Також, згідно п. 12 довідки МСЕК №942029 від 20.03.2014 року йому протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження, робота в умовах виробничого пилу.

Професійні захворювання призвели до суттєвого зниження якості життя позивача, стали причиною втрати охоронюваного законом та найціннішого для людини блага-здоров`я.

Враховуючи ступінь втрати позивачем професійної працездатності, факт отримання трьох хронічних професійних захворювань, безстроковість негативних вимушених змін в стані здоров`я, факт порушення звичного способу життя, з огляду на принципи розумності, виваженості, справедливості вважає, що домірним спричиненням шкоди являється грошове відшкодування в сумі 360 000 грн.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Єфремова Т.О. подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає себе неналежним відповідачем у справі, адже не є правонаступником прав та обов`язків шахти імені Кірова ДП «РУ ім. Кірова», а розмір моральної шкоди завищений та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості про наявність якої стверджує позивач.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на шахті ім. Кірова Рудоуправління ім. Кірова, а саме: з 22.07.1983 року по 19.10.1983 рік на посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем в шахті Кірова на підземних роботах з видобування руди, з 19.10.1983 року по 01.04.1985 рік на посаді підземного машиніста скреперної лебідки 4 розряду шахти Кірова з повним робочим днем на підземних роботах з видобування руди, з 01.04.1985 року по 01.06.1991 рік на посаді підземного машиніста скреперної лебідки шахти Кірова з правом ведення вибухових робіт, з 01.06.1991 року по 25.10.1993 рік на посаді підземного гірника очисного забою шахти Кірова з правом ведення вибухових робіт(а.с. 71-74).

Відповідно до Акту №1 розслідування хронічного професійного захворювання від 17.01.2006 року позивачу було встановлено таке хронічне професійне захворювання як:

«1. Радикулопатія шийна попереково-крижова і шийна на фоні нестабільності сегменту L5 - S1 із антелістезом L5 на 0,65 см зі значними статико-динамічними порушеннями та нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст. та стійким больовим синдромом (код М54.1);

2.Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст.(код 68,4)».

Згідно п.16 вищезазначеного Акту, професійне захворювання в тому числі виникло у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працював на ш. ім. Кірова РУ ім. Кірова РУ ім. Кірова з 22.07.1983 р. по 19.10.1983 р. гірником підземним, з 19.10.1983 р. по 01.04.1985 р. ГОВ, з 01.04.1985 р. по 25.10.1993 р. ГОВ с виконанням підривних робіт виконував роботи, які характеризувались важкою фізичною працею, несприятливим мікрокліматом, підвищеною запиленістю повітря робочої зони.

Відповідно до п. 17 вказаного акту, причинами професійного захворювання у позивача являється: робота на протязі 15 років 11 місяців в умовах несприятливого мікроклімату, важкої фізичної праці і підвищеного рівня пилу (а.с. 14-16).

Позивач 22.03.2006 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та встановлена третя група інвалідності.

05.04.2007 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності.

21.04.2008 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності.

23.03.2010 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності.

27.03.2012 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності.

20.03.2014 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60% з яких: 45% - по радикулоптаії; 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності - безстроково.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд враховує наступне:

Згідно з наказом № 1301 від 28.10.1997 року ш. ім. Кірова РУ ім. Кірова, як структурний підрозділ ліквідована з 01.01.1998 року, майно ш. ім. Кірова передається до володіння двом рівноцінним видобувним шахтам: ш. «Північна» та ш. №1 ім. «Артема» РУ ім. Кірова.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта Північна, до складу якої перейшло майно ш. ім. Кірова, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Аналогічна правова позиція щодо правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», знайшла своє підтвердження у судових рішеннях ухвалених за наслідками розгляду справ:№210/5168/19, №210/2216/20.

Крім того, відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.

Згідно ст. 466 ЦК УРСР в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників.

В свою чергу, відповідно до вимог Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів,що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату (затверджена Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 N 10) Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» (правонаступником якого являється ПАТ «АМКР») передано в Криворізьке відділення ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дніпропетровській області особову справу Позивача, а також видано на ім`я Позивача довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 01.04.2001 року. Вказану довідку підписано директором та головним бухгалтером КДГМК «Криворіжсталь», повним правонаступником якого на даний час являється відповідач.

Вказані докази у взаємозв`язку з вимогами діючого законодавства, яке діяло на момент передачі справи потерпілого від страхувальника, що спричинив шкоду (відповідач) до територіального органу ФСС вказують, що КДГМК «Криворіжсталь» з моменту включення до свого складу шахти Північна, до володіння якої перейшло майно ш. ім. Кірова, (перебувала у складі ДП «РУ ім. Кірова») прийняв на себе обов`язок по відшкодуванню шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я працівникам даних шахт.

Зважаючи на вищевказане, суд доходить до висновку, що позовна заява подана до належного відповідача.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини Відповідача, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці",роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи. (а.с. 17-70)

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч.1ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, болями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 150 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження здоров`я працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податків, зборів та інших платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко