Рішення № 99884269, 27.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40968/20

Провадження № 2-а/761/200/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним та скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову головного інспектора з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АС №0000034848 від 03.11.2020, визнати протиправним акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №235 від 03.11.2020, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені витрати в сумі 1558 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 300 000, 00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 03.11.2020 головним інспектором з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимковим Я.Й. було складено Акт огляду та затримання транспортного засобу, на підставі пп. 15.9, ч. 3 ст. 122 КУпАП.

03.11.2020 головним інспектором з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимковим Я.Й. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АС №0000034848 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, позивач, порушив правила дорожнього руху, а саме здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 г ПДР.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 13.07.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано клопотання про встановлення та допит свідків.

Відповідно до ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

При цьому, ч. 3 ст. 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 92 КАС України у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Подаючи клопотання про встановлення та допит в судовому засіданні в якості свідків осіб, які можуть підтвердити обставини адміністративного правопорушення 03.11.2020 на вул. Володимирській, 15 в м. Києві, позивач не вказує, які саме обставнини вони можуть підтвердити, які не можуть бути підтверджені письмовими доказами по справі з урахуванням змісту заявлених позовних вимог, а тому, суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано клопотання про витребування у відповідачів доказів, а саме: записи з камер відеоспостереження, що встановлені на розі будинку АДРЕСА_1 із відеозаписом у період часу з 20-00 год. по 22-00 год. 03 листопада 2020 року, маршрутний лист головного інспектора з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича та інформацію щодо внесення даних до реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху пов`язану із винисених ним постанови серії АС №0000034848 від 03.11.2020 та акту огляду та затримання транспортного засобу №235 від 03.11.2020.

Згідно ч.1, 2 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Разом з тим, згідно розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ним вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

02.08.2021 від представника відповідача ГУНП у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки ГУНП у м. Києві , відповідно до п. 3 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання №990, забезпечено зберігання тимчасово затриманого автомобіля 03.11.2020 та 04.11.2020, внаслідок чого позивачем були сплачені кошти за збереження автомобіля на спеціальному майданчику протягом 2 діб. Разом з тим, відповідач вказав, що спеціальний майданчик для збереження затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, не є автостоянкою, майданчиком для тимчасової стоянки та зберігання автомобілей чи майданчиком для паркування, а тому до вказаних правовідносин приписи ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо збереження автомобіля на спеціальному майданчику не поширюються.

06.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що його автомобіль не першкоджав дорожньому руху, учасникам дорожнього руху, пішоходам, а тому були відсутні правові підстави для затримки його автомобіля та доставлення на спеціальний майданчик, а також стягнення плати за проведені протиправні дії.

Головний інспектор з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимков Я.Й. та Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АС№0000034848 від 03.11.2020, позивач 03.11.2020 о 20 год. 58 хв., в м. Києві, по вул. Володимирська, 15, здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_1 ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 г ПДР України (а.с.13).

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена головним інспектором з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимковим Я.Й., який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 15.10 д) ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Згідно з ч. 1 cт. 260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до cт. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (ч. 3 ст. 265-2 КУпАП).

Відповідно до приписів ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розділом 7 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування.

Згідно п. 8 Порядку тимчасово затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ №990 від 14.11.2018 передбачено, що у разі коли в режимі фотозйомки (відеозапису) зафіксоване адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки), інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу: копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - якщо технічні можливості дають можливість установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення; або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності - якщо технічні можливості не дають можливості установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, інспектор з паркування складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, а якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, інспектор з паркування не складає зазначений акт і не здійснює тимчасове затримання транспортного засобу, але виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках можливо виключно за наявності обґрунтованих підстав, що особою вчинено адміністративне правопорушення передбачене зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 КУпАП та є крайнім заходом для припинення цих адміністративних правопорушень, який можливо застосувати лише у разі відсутності можливості усунути в іншій спосіб та при цьому, вичерпано інші заходи впливу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи був розміщений транспортний засіб позивача таким чином, що суттєво перешкоджав дорожньому руху, оскільки це є необхідною умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та відповідно для затримання та доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Відповідно до пункту 15.9 г ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором з паркування транспортних засобів про порушення ним Правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідачем винесена постанова відносно позивача за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: позивач здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, де транспортний засіб заважав руху інших ТЗ, створивши перешкоду, чим порушив п. 15.9г ПДР.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи фото про місце розташування транспортного засобу позивача, встановлено, що, дійсно, автомобіль позивача був припаркований в положенні, відстань до пішохідного переходу якого складала менше 10 метрів та розташований таким чином на проїздній частині дороги, що створювало перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною часниною дороги, заважав іншим учасникам дорожнього руху (а.с. 15).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати протиправним та скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №235 від 03.11.2020, складений головним інспектором з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимковим Я.Й.(а.с. 16).

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не є індивідуальним актом, який підлягає оспорюванню, оскільки його складання лише фіксує сам факт огляду і затримання транспортного засобу.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що дії інспектора з паркування транспортних засобів щодо здійснення огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідали вимогам законодавства України, а також були спрямовані на дотримання безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Позиція позивача у даній справі не є доведеною.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Посилання позивача на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з порушеннями вимог законодавства, суд вважає необґрунтованими, оскільки під час розгляду даної справи порушень/обмежень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень встановлено не було.

Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовує здійсненого ним адміністративного правопорушення. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Так, в матеріалах справи наявні достатні і беззаперечні докази, які б свідчили про наявність вини в діях позивача та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним та скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, судом відхилені, а позовні вимоги про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат в сумі 1558 грн., які складаються з наступного: сума послуг за транспортування транспортного засобу - 1270,00 грн., за зберігання транспортного засобу - 288,00 грн., а також відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. є похідними, то в їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним та скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 27.09.2021.

Суддя: