Рішення № 99882763, 08.09.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10354/17

2/296/938/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, ОСОБА_4 за участі третіх осіб: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Космос-1971», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.128-130) просила визнати за нею право спільної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що в період з 27.08.1977р. по 25.10.1991р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . У період шлюбу подружжям було набуто на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , шляхом внесення пайових внесків. Після розірвання шлюбу питання про поділ квартири подружжям не вирішувалось. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на майно, у тому числі на вказану вище квартиру. В межах шестимісячного строку до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Демчук С.П. із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири як спільного майна подружжя. Постановою від 26.06.2017р. приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демчук С.П. відмовила у видачі такого свідоцтва, оскільки законом не передбачено видачу нотаріусом свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишній дружині та проти цього заперечувала ОСОБА_4 - переживша дружина померлого. Посилаючись на те, що пай за спірну квартиру внесений подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у ЖБК «Космос» у період їх перебування у шлюбі та за рахунок спільних коштів, квартира є їх спільним майном та підлягає поділу на загальних підставах шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірної квартири.

Представник відповідача в письмових поясненнях заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що нерухоме майно не можна вважати об`єктом спільної сумісної власності подружжя лише з підстав набуття його під час шлюбу. Померлий постійно працював, мав стабільно високий дохід, а також використовував кошти своїх батьків для придбання житла. Також посилаючись на норми ч.3 ст.29 КпШС представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Вказав, що у справах про визнання права власності на спадкове майно відповідачами є, у тому числі, всі спадкоємці, які звернулись із заявами про прийняття спадщини, по даній справі це треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не набули статусу співвідповідачів, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі позивач та її покійний чоловік сплачували пайові внески за квартиру, відповідно, квартира є спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає поділу.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив та вказав, що позивачем невірно визначено коло учасників судового процесу, належних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не залучено до участі у справі, просив у позові відмовити.

Голова правління ОСББ «Космос - 1971» А.Г. Козарик в заяві від 05.02.2021р. просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника третьої особи.

Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в засідання суду не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що в період з 27.08.1977р. по 25.10.1991р. позивач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . Наведене підтверджується довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції (а.с.131).

Як зазначає позивач, у 1979р. ОСОБА_7 був прийнятий у члени житлово-будівельного кооперативу «Космос» та отримав право на проживання в однокімнатній квартирі загальною площею 38,53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , разом з членами сім`ї: дружиною - ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №296 від 21.08.2020р. (а.с.144), №342 від 18.09.2020р. (а.с.150), виданих ОСББ «Космос - 1971», яке є правонаступником житлово-будівельного кооперативу «Космос», позивач ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 05.07.1979р. по 27.01.1998р.

Згідно довідки ОСББ «Космос - 1971» №90 від 02.03.2018р. по адресі: АДРЕСА_1 , член ОСББ: ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), перший пайовий внесок був сплачений в 1979р., остання сплата пайового внеску була внесена у січні 1990р. Пай виплачений в повному обсязі (а.с.134).

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу між подружжям у 1991 році останніми не вирішувалось питання про поділ вказаної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .

Як свідчать матеріали справи, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.140, 143), які є синами спадкодавця.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири як спільного майна подружжя.

Постановою від 26.06.2017р. №85/02-31 Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демчук С.П. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що законодавством не передбачено видача нотаріусом свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя колишній дружині (а.с.14).

У поданій позовній заяві ОСОБА_3 порушує питання про визнання за нею права власності на 1/2 частини квартири, тобто щодо об`єкту нерухомості, що відноситься до спадкової маси.

Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані наявністю права на майно, яке входить до спадкової маси, а тому рішення по даній справі безпосередньо впливає на обсяг прав та обов"язків спадкоємців.

Касаційний цивільний суд навів усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої суди відкривають провадження у справах про спадкування у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Варто відзначити, що згідно із п.п. 3, 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Слід відмітити, що стороною позивача в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Разом з тим, представник позивача пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов визнають, а тому не залучені в якості співвідповідачів.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що є спадковим майном, а тому відповідачами у справі мають бути всі спадкоємці, які подали заяви про прийняття спадщини за законом, у тому числі сини спадкодавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки рішення по даній справі може обмежити їх права щодо спадкування.

При цьому, слід вказати, що заявлені позовні вимоги до неналежних відповідачів задоволені судом бути не можуть, оскільки це слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позов заявлений до неповного кола відповідачів, які мають відповідати за позовом з підстав, які в ньому викладені, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Головуючий суддя В. П. Маслак