Постанова № 9987776, 26.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 травня 2010 р. № 17/492 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Полянського А.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової адміністрації України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 11.02.2010р.

у справігосподарського суду м. Києва

за позовомДержавної податкової адміністрації України

дозакритого акціонерного товариства "Планета-Буд"

простягнення 25 273 191, 97 грн.

за участю представників:

позивача: Ковальчук О.М. (представник за дов. від 14.02.08р. №10-2016/355),

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова адміністрація України звернулась до господарського суду міста Києва з уточненим позовом до закритого акціонерного товариства "Планета-Буд" про стягнення з відповідача залишку невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати в сумі 16199191,37 грн. та 9074000,60 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2009 у справі №17/492, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Державна податкова адміністрація України звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що 25 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір генпідряду № 25-10/07 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого відповідач зобов’язався за завданням позивача на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи з капітального ремонту будівлі майнового комплексу Державної податкової адміністрації України, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, технічних умов (далі –роботи) на об’єкті за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 і передати їх позивачеві у встановлений строк, за винятком робіт, на виконання яких позивачем буде укладено прямі договори з іншими виконавцями.

Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість робіт визначається на основі приблизного кошторису та розрахунку динамічної Договірної ціни, що є невід’ємною частиною Договору (додаток № 1 до Договору) і складає 191649061, 67 грн., крім того 20 % ПДВ - 38329812, 33 тис. грн., разом з ПДВ 229978874,00 грн., в тому числі: на 2007 рік –50000000,00 грн. (з урахуванням ПДВ); на 2008 рік –179978874,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до пункту 4.1 Договору джерелом фінансування є спеціальний фонд Державного бюджету КПКВ 3507010 КЕКВ 2132.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що позивач відповідно до умов Договору та постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року №1404 перераховує відповідачеві наступні аванси: підпункт 8.2.1 –протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік згідно з пунктом 4.1 договору, який становить 14996982,00 грн. з урахуванням ПДВ; підпункт 8.2.2 –протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання обладнання в розмірі 100% від вартості обладнання згідно специфікації обладнання (додаток № 4 до договору), який становить 30375712,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору 11 грудня 2007 року та 14 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачеві кошти в сумі 10000000,00 грн. та 4996982,00 грн., як часткова сплата авансу на придбання матеріалів за договором генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі.

14 грудня 2007 року позивачем також перераховано відповідачеві кошти в сумі 30375712,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2224, як часткова сплата авансу на придбання обладнання по договору генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі.

В подальшому на вимогу позивача відповідач повернув частково суму сплаченого авансу в розмірі 9000000, 00 грн..

Додатковою угодою № 2 від 02 вересня 2008 року до договору генерального підряду сторони внесли зміни до підпункту 8.2.1 Договору, виклавши його в новій редакції та погодивши, що замовник (позивач) відповідно до умов Договору перераховує генпідряднику (відповідачеві) наступні аванси: 8.2.1 –протягом 2007 року аванс на виконання ремонтно-будівельних робіт та придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік, згідно з пунктом 4.1 Договору, який становить 14996982,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Спір між сторонами у справі виник, як з підстав, як вважає позивач, невикористання відповідачем отриманої суми попередньої оплати в розмірі 45372694,00 грн. в межах трьохмісячного строку, яка на думку позивача, підлягає поверненню відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001р. "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" згідно абз.2 п. 19 якої, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс на придбання і постачання, необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Також позивач посилається на те, що ним не було надано відповідачу належним чином оформлену проектно-кошторисну документацію, а отже, виконання відповідачем умов договору за її відсутності є порушенням вимог договору.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що прядок розрахунків за договором підряду визначається виключно Цивільним кодексом України, а виключення зі встановлених Кодексом правил можуть встановлюватись лише положеннями підрядних договорів.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору (розділ 8) передбачені положення щодо попередньої оплати робіт в частині витрат на закупівлю матеріалів та обладнання та не передбачені підстави щодо повернення підрядником сум вчасно невикористаного авансу і не зазначені строки його використання.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, як вірно зазначено господарським судом першої та апеляційної інстанції, враховуючи приписи наведених вище норм матеріального права, а також ч. 4 ст. 4; ч. 4 ст. 6; ЦК України, Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2001 від 19.06.2001р., сума авансу не використана відповідачем у повному обсязі впродовж певного терміну, не може бути підставою для стягнення невикористаної в цей термін суми.

При цьому, як встановлено судом попередніх інстанцій, залишок сплаченого авансу продовжував використовуватись відповідачем і після закінчення зазначеного строку, що підтверджується наявними у справі актами, а відповідач не скористався своїм правом вимоги розірвання договору як підстави для припинення зобов’язань та повернення невикористаних сум та матеріалів.

Слід також зазначити, що відповідно до п.3 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12. 2001р., цей порядок є обов’язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, яким, враховуючи п.2, 5 Порядку та умови договору генпідряду № 25-10/07 від 25.10.2007р., капітальний ремонт будівлі майнового комплексу Державної податкової адміністрації України не являється.

Погоджується колегія і з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідачу за допущені останнім порушення строків виконання робіт, які здійснювались без затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, оскільки, як встановлено судом попередніх інстанцій, позивачем таку проектну документацію в порушення умов договору генпідряду не було вчасно надано відповідачу. За таких обставин, та враховуючи приписи ст. 538 ЦК України, підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення своїх зобов’язань за договором підряду відсутні, оскільки допущені порушення строків виконання відповідачем своїх зобов’язань, пов’язані з невиконанням своїх зобов’язань зі сторони позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю, колегія визнає правомірним.

Слід також зазначити, що апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, з достатньою повнотою з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду апеляційної скарги, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи з урахуванням чого підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. у справі №17/492 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і в касаційному порядку перегляду не підлягає.

Головуючий суддя          : Г.П. Коробенко          

Судді: Т.Ф. Костенко           

А.Г. Полянський