Рішення № 99876456, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Справа № 160/3337/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,–

ВСТАНОВИВ:

05.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» до Дніпровської митниці Держмитслужби, поданий представником позивача – адвокатом Захарчук К.О., у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 22.10.2020 №UA110140/2020/0000054/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби від 22.12.2020 №UA110140/2020/00112.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» разом з митною декларацією від 22.12.2020 №UA110140/2020/01213 для здійснення митного контролю та митного оформлення було надано всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МКУ, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 МКУ за основним методом, зазначеним у ст.58 МКУ на підставі наданих документів. Проте, розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації № UA110140/2020/012013 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, посилаючись на положення до ч.5 ст.54 МКУ запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів.

Позивач наголошує, що з переліку витребуваних Відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Крім того, не можливо встановити, яким чином витребовувані документи підтвердять заявлену митну вартість. Відтак спотвореним було отримання Позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю. На думку позивача, ним надано усі наявні документи, передбачені МКУ для підтвердження заявленої митної вартості, тому наявність сумнівів у Відповідача щодо належного документального підтвердження складових митної вартості є необґрунтованою та безпідставною.

Позивач вказує, що спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, яку Відповідач використав для визначення форми митного контролю відповідно до статті 336 МКУ, ще не свідчить про наявність порушення, а лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості. Таким чином, сприйняття даної системи як інструменту припинення чи заборони ризикових транзакцій не відповідає цілям її застосування, визначеним ч.3 ст.361 МКУ.

На думку позивача, митним органом не взято до уваги надані платіжні документи у зв`язку з тим, що їх не можна ідентифікувати з даною партією товару, а також вони не кореспондуються за датами. При цьому, платіжне доручення на підтвердження здійснення оплати за товар є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Крім того, Відповідач не довів, що певні недоліки платіжних документів, які на його думку якимось чином вплинули на заниження Позивачем митної вартості імпортованого товару.

Позивач зазнає, що ним перераховано за поставлений товар на розрахунковий рахунок Продавця всю суму, що і підтверджується платіжними банківськими документами Swift від 24.07.2020 року, від 20.11.2020 року за загальну суму 20971,00 дол. США ніяким чином не спростували розмір заявленої митної вартості товарів та є підтвердженням належного виконання Позивачем Контракту №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019.

Окрім того, позивач вважає, що Відповідач не прийняв до уваги те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного Контракту товарів № WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 ціна на товар включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, перевезення, (в т.ч. завантаження, вивантаження, обробка, та їх транспортування до порту), страхування, та інші витрати, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс 2010 передбачена Продавцем, у зв`язку з чим твердження Відповідача про те, що «не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження», суперечить самим принципам Інкотермс 2010, які чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов`язані з цим ризики. Позивач неодноразово наголошує на тому, що відповідно до вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту ціна на товар включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, перевезення, (в т.ч. завантаження, вивантаження, обробка, та їх транспортування до порту), страхування, та інші витрати, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс 2010 передбачена Продавцем. Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CFR, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати. Відтак, додаткові витрати на транспортування товару Позивач не поніс.

Позивач посилається на те, що згідно рахунку-фактури №Н20513 від 08.10.2020 умови поставки: CFR-Чорноморськ, тобто Продавцем поставляється товар на борт судна, оплачують всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту призначення у м. Черноморськ, а покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Товар було поставлено Продавцем до м.Чорноморськ відповідно до рахунку-фактури №Н20513 від 08.10.2020, а саме митного посту ВМО №4 м/п «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби, що підтверджується відбитком Одеської митниці від 19.12.2020, з огляду на що умови поставки Контракту: CFR-Чорноморськ були виконані у повному обсязі. Зазначення у гр.20 ЕМД умов поставки CFR-Одеса є технічною опискою, яка ніяким чином не впливає на заявлену митну вартість.

Позивач також звертає увагу, що разом з митною декларацією від 22.12.2020 №UА110140/2020/01213 було брокером було копію митної декларації країни відправлення – експортну декларацію від 30.10.2020.

На думку позивача, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань, на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Позивач вважає, що прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 №UA110140/2020/000054/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2020 №UA110140/2020/00112, є протиправними та такими, що потребують скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 адміністративний позов ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

19.03.2021 на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшло платіжне доручення від 16.03.2021 №1095 про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

30.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Дніпровська митниця Держмитслужби позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заявленої правової позиції відповідачем зазначено, що митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ, проте за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД від 22.12.2020 №UA110140/2020/012013 було згенеровано обов`язкову форму контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Відповідач вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 МКУ), а саме: 1) Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив`язати їх до оцінюваної партії товарів; 2) відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений на протязі 60 днів після оплати за товар, проте надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив`язати за датами проплати до дати відвантаження товарів; 3) відповідно до п 6.2. контракту передбачено, що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження; 4) у наданих до митного оформлення документах: рахунку-фактурі № FH20513 та пакувальному листі № б/н зазначено умови поставки CFR Чорноморськ, проте у графі 20 митної декларації зазначено CFR Одеса.

Разом із цим, відповідач посилається на те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена. Крім того, листом директора ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» від 22.12.2020 митницю повідомлено про відсутність додаткових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару. Таким чином, на думку відповідача, у митниці були всі правові підстави для здійснення процедури коригування митної вартості. Проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості з урахуванням документів наданих до митного оформлення та додатково в рамках процедури консультації. Відповідач вважає, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документу згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, у зв`язку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Поряд із цим, відповідач зазначає, що картка відмови видана митним органом обґрунтовано, у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано Рішенням про коригування митної вартості товарів 22.12.2020 №UA110140/2020/000054/1. За вказаних обставин, на думку відповідача, картка відмови є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятою у спосіб та в межах повноважень, наданих органу доходів і зборів законодавством.

Крім того, відповідачем у відзиві звернута увага, що Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110140/2020/0000054/1 від 22.12.2020, а не від 22.10.2020 як зазначено позивачем у позовній заяві.

Суд розцінює вказані доводи відповідача, як наявність технічної помилки в прохальній частині позову щодо дати оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, оскільки з тексту позовної заяви чітко вбачається, що позивач оскаржує рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 22.12.2020 №UA110140/2020/0000054/1 про коригування митної вартості товару, заявленого до розмитнення за митною декларацією від 22.12.2020 №UA110140/2020/01213, а також до матеріалів позову надано копію оскаржуваного рішення, датоване 22.12.2020, то суд вважає, що в даному випадку відсутня необхідність додаткового уточнення позовних вимог позивачем.

05.05.2021 засобами телекомунікаційного зв`язку від представника позивача – адвоката Захарчук К.О. надійшла відповідь на відзив, у якій позивач посилається на те, що відповідач обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов, не навів посилань і не долучив до матеріалів справи жодного доказу, який би спростував правомірність використання Позивачем цін, зазначених у відповідних первинних первинних документах, наданих йому декларантом. На думку позивача, зазначене свідчить про недоведеність Відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару, у зв`язку з чим позивач просив суд задовольнити позовну заяву ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» в повному обсязі.

Суд звертає увагу, що відповідач в ході судового розгляду правом на подання заперечень по справі не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41795971) зареєстровано як юридична особа 08.12.2017 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2241020000083629).

Видами діяльності позивача є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

18.09.2019 між ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУП» (Покупець) та іноземною компанією Wenzhou Seineca International Corporation, Китай (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний Контракт № WSIIMPLOGGR/19 (далі – Контракт), терміном дії до 31.12.2022.

Пунктом 1 Контракту визначено, що Продавець продає, а Покупець купує замовлені товари (надалі іменовані – Товар), згідно з умовами, викладеними в цьому Контракті.

Відповідно до п. 2.1 валютою Контракту є Долар США. Ціна на товари вказується в інвойсі до даного Контракту на кожну партію, що відвантажується. Загальна вартість Контракту становить загальну суму інвойсів (п.2.2 Контракту).

Пунктом 3 Контракту передбачено, що Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах, зазначених в інвойсах (згідно Інкотермс-2010).

Згідно з пунктом 4.1 Контракту Товар повинен бути відвантажений протягом 60 днів після оплати.

Пунктом 6.2 Контракту встановлено, що вартість тари і упаковки включені у вартість товару. Тара та упаковка вторинному використанню та поверненню не підлягає.

На виконання умов Контракту Продавцем виставлено рахунок-фактура (інвойс) від 08.10.2020 №FH20513 на товар: паливні фільтри, масляні фільтри, повітряні фільтри, повітряні фільтри-кабіни марки Wissen в асортименті у загальній кількості 6293 шт. та загальною вартістю 20971,00 дол. США. У вказаному інвойсі визначені умови оплати партії товару: 100% передплата, а також умови поставки: CFR Чорноморськ.

22.12.2020 Позивачем до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі – ЕМД) №UA110140/2020/01213 на товар: «товар №1. Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння екскаваторної техніки: паливний фільтр – 2 031,00 шт., масляний фільтр – 2 054,00 шт., загальною вагою брутто 3 270,40 кг. та загальною вартістю 12 330,00 доларів США; товар №2. Обладнання для фільтрування або очищення газів, фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згоряння екскаваторної техніки: повітряний фільтр – 2 058,00 шт., загальною вагою брутто 1 829,60 кг. та загальною вартістю 8 242,14 доларів США.; товар №3. Обладнання для фільтрування або очищення повітря: повітряний фільтр-кабіни - 150,00 шт., загальною вагою брутто 78,70 кг. та загальною вартістю 398,50 доларів США» на загальну суму 20971, 00 дол. США на умовах поставки CFR-Одеса (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару позивачем надано (графа 44):

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.10.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) FH20513 від 08.10.2019;

- коносамент (Bill of lading) DXS2011030D від 07.11.2020;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) 764464 від 18.12.2020;

- банківський платіжний документ Swift від 24.07.2020;

- банківський платіжний документ Swift від 20.11.2020;

- зовнішньоекономічний контракт №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019;

- митна декларація країни відправлення – експортна декларація від 30.10.2020.

Як зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, при виконанні митних формальностей за ЕМД спрацювали форми контролю системи управління ризиками. Так, за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД від 22.12.2020 №UA110140/2020/012013 було згенеровано обов`язкову форму контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Між декларантом Позивача та Відповідачем проводилась процедура консультацій в електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Так, 22.12.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до п.2, п.3 ст.53 МКУ, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) виписки з бухгалтерської документації;

4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також у вказаному електронному повідомленні зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З наданої до матеріалів графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для витребування вказаних документів стало наступне:

1) надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив`язати їх до оцінюваної партії товарів;

2) відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений протягом 60 днів після оплати за товар, проте надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив`язати за датами проплати до дати відвантаження товарів;

3) відповідно до п 6.2. контракту передбачено, що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження;

4) у наданих до митного оформлення документах: рахунку-фактурі № FH20513 та пакувальному листі № б/н зазначено умови поставки CFR Чорноморськ, проте у графі 20 митної декларації зазначено CFR Одеса;

5) у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару Wenzhou Seineca International Corporation. Торгівельна марка товарів №1, 2, 3 – Wissen. При цьому, у контракті відсутні відомості щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки. У наданому рахунку-фактурі № FH20513 від 08.10.2020 відсутні відомості щодо виробника товару;

6) у графі 44 ЕМД зазначено копію митної декларації країни відправлення, проте брокером її не надано до митного оформлення;

7) відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена.

Листом від 22.12.2020 декларант повідомив митному органу про відсутність додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

22.12.2020 відповідач рішенням №UА110140/2020/0000054/1 скоригував митну вартість товарів таким чином:

- митну вартість товару №1 – за резервним методом за ціною 6,72 дол/кг;

- митну вартість товару №2 – за резервним методом за ціною 8,01 дол/кг;

- митну вартість товару №3 – за другорядним методом (2 б) за ціною 8,024 дол/кг.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості з урахуванням документів наданих до митного оформлення та додатково в рамках процедури консультації. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документу згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати. Відсутність інформації про митне оформлення за ціною угоди товарів, ідентичних/подібних оцінюваним відповідно до ст. 59, 60 МКУ унеможливило застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58- 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 МКУ може бути зворотною. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Згідно цінової інформації ЄАІС наявне митне оформлення: подібного товару до товару №1 згідно опису «Фільтр паливний та масляний до двигуна», технічних характеристик, призначення, виробник та відправник – Китай, торговельна марка «Zhejiang Zhenhand Filter», за контрактом з виробником, митне оформлення яких здійснено за резервним методом, що самостійно заявлено декларантом за ЕМД від 17.09.2020 №UА100060/2020/334674 за ціною 6,72 дол/кг; подібного товару до товару №2 згідно опису «Фільтр повітряний», технічних характеристик, призначення, виробник та відправник – Китай, торговельна марка «SDLS», за контрактом з виробником, митне оформлення яких здійснено за резервним методом, що самостійно заявлено декларантом за ЕМД від 06.10.2020 №UА100020/2020/044651 за ціною 8,01 дол/кг; подібного товару до товару №3 згідно опису «фільтри салону що використовуються в транспортних засобах», технічних характеристик, призначення, виробник та відправник – Китай, за контрактом з виробником, митне оформлення яких здійснено за основним методом за ЕМД від 30.11.2020 №UА807170/2020/64883 за ціною 8,024 дол/кг.

Крім того, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00112 від 22.12.2020.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі – МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

1) надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив`язати їх до оцінюваної партії товарів;

2) відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений протягом 60 днів після оплати за товар, проте надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив`язати за датами проплати до дати відвантаження товарів;

3) відповідно до п 6.2. контракту передбачено, що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження;

4) у наданих до митного оформлення документах: рахунку-фактурі № FH20513 та пакувальному листі № б/н зазначено умови поставки CFR Чорноморськ, проте у графі 20 митної декларації зазначено CFR Одеса;

5) у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару Wenzhou Seineca International Corporation. Торгівельна марка товарів №1, 2, 3 – Wissen. При цьому, у контракті відсутні відомості щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки. У наданому рахунку-фактурі № FH20513 від 08.10.2020 відсутні відомості щодо виробника товару;

6) у графі 44 ЕМД зазначено копію митної декларації країни відправлення, проте брокером її не надано до митного оформлення;

7) відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена.

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд відхиляє посилання митниці на наявність у платіжних банківських платіжних документах лише на контракт, у зв`язку з чим митний орган не має змоги прив`язати їх до оцінюваної партії товарів, а також за датами прив`язати проплати до дати відвантаження товарів, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Щодо аргументів митного органу про відсутність інформації в п 6.2. Контракту інформації чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження, суд звертає увагу, що укладаючи Контракт №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 Сторони передбачили можливість визначення умов поставки (відповідно до Інкотермс 2010) за їх згодою в інвойсах на кожну партію товару відповідно.

В ході судового розгляду було встановлено, що рахунком-фактурою (інвойсом) №Н20513 від 08.10.2020 визначені умови поставки: CFR-Чорноморськ.

Відповідно до Інкотермс-2010 за умовами поставки CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination), Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

Тобто, поставка товару на умовах СFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Крім того, суд зазначає, що умови поставки за умовами СFR не передбачають обов`язку страхування товару.

Наведений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що міститься у постанові від 21.01.2021 у справі №820/4906/16.

З огляду на вищенаведене, оскільки ціна імпортованого позивачем товару включала витрати на транспортування, суд вважає доводи митного органу про те, що подані до митного оформлення документи не містять інформацію щодо усіх складових митної вартості на умовах поставки CFR, зокрема, витрати на транспортування та страхування, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Щодо наявності розбіжностей у рахунку-фактурі № FH20513 та пакувальному листі № б/н (CFR Чорноморськ) та у графі 20 ЕМД (CFR Одеса), суд зазначає, що відповідачем ані в оскаржуваних рішеннях, ані в ході судового розгляду жодним чином не аргументовано вплив такої розбіжності на складові митної вартості. Тобто, відповідачем не доведено, що зазначені недоліки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Отже, суд вважає правомірними посилання позивача про допущення технічної в графі 20 ЕМД та вважає за необхідне наголосити, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд, в тому числі у постановах від 11.12.2019 у справі №420/2315/19, від 16.07.2020 у справі № 815/2731/18.

Щодо зауважень митного про те, що відсутність відомостей щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки у контракті, а також відсутність у рахунку-фактурі №FH20513 від 08.10.2020 відомостей щодо виробника товару.

Суд зазначає, що у графі 44 ЕМД декларантом було заявлено характер угоди –контракт з виробником (4104).

Так, відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа « 4104» - це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження виробника товарів, що декларуються, не є документом, який підтверджує митну вартість товару та митним органом в ході судового розгляду жодним чином не було обґрунтовано яким чином наведені обставини вплинули чи могли вплинути на складові митної вартості.

Більш того, суд наголошує, що затвердженої форми зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, а також вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено.

Крім того, інвойс виставляється на оплату саме контрагентом-продавцем товару, а не декларантом-покупцем, то такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).

Крім того, відповідач посилається на те, що у графі 44 ЕМД декларантом зазначено копію митної декларації країни відправлення, проте брокером її не надано до митного оформлення, проте, суд зазначає, що вказані доводи повністю спростовуються наданим позивачем до матеріалів справи скріншотом з переліком документів, поданих декларантом по системі електронного декларування MD-Declaration до відповідного митного оформлення товару.

Разом із цим, суд наголошує, що відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом (за наявності).

Щодо аргументів відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певними митними деклараціями без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв`язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП».

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосвана також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару вартості від 22.12.2020 року №UA110140/2020/0000054/1 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обгрунутвано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Дніпропетровською митницею Держмитслужби картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2020 №UA110140/2020/00112.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 4540,00 грн, сплачений ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжних доручень від 02.03.2021 №1085 та від 16.03.2021 №1095, підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (місцезнаходження: 49030, м. Дніпро, вул. Барнаульська, 2-А; код ЄДРПОУ 41795971) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 22.12.2020 №UA110140/2020/0000054/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2020 №UA110140/2020/00112, прийняті Дніпропетровською митницею Держмитслужби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно