Ухвала суду № 99875725, 20.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7518/21

Провадження № 2/185/3379/21

у х в а л а

20 вересня 2021 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопський М.М., перевіривши на відповідність вимогам Цивільного процесуального кодексу України позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, у тому числі, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

В порушення вимог вищевказаної статті, позивач не зазначив ідентифікаційний код та невірно зазначив назву третьої особи – Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Крім зазначеного вище, позивачем додані до позовної заяви копії письмових доказів, які виготовлені неякісно, що позбавляє суд можливості встановити їх зміст (копія виконавчого напису). Крім того, додані копія виконавчого напису та постанови про відкриття виконавчого провадження не завірені належним чином, як того вимагає ст. 95 ЦПК України.

Для усунення недоліків, позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, яка відповідатиме вимогам ст. 175,177 ЦПК України за кількістю учасників справи та додані до неї копії письмових доказів, завірені у відповідності до ст. 95 ЦПК України.

Також, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_1 звернувся у цій справі.

Тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір підлягає сплаті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, однак позивач підлягає звільненню від сплати судового збору з наступних підстав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Тобто, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг, підлягають застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таку ж думку Верховний Суд висловив у постанові від 26.02.2020 року (справа № 643/2870/18).

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,177,185,260 ЦПК України, суддя, -

постановив:

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: М. М. Перекопський