Рішення № 99875449, 16.09.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2291/21

Провадження № 2/740/882/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Зінич А.С.,

представника позивача-адвоката Таргоній В.М.,

представника відповідача- Гуслякової М.З. ,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Українська залізниця про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,

встановив:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до АТ Українська залізниця про стягнення 300000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю сина ОСОБА_3 . Позов обгрунтований тим, що 11 червня 2019 року поїзд №8501 (ВЛ40у №1384-2) на 730 км ПК10 непарної колії біля стрілочного переводу №166 на ст.Ніжин здійснив наїзд на ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм помер. По даній події внесені відомості до ЄРДР за №12019270180000783 та розпочато досудове розслідування. Власником даного потягу є АТ Українська залізниця, машиніст, який керував потягом при наїзді, є працівник даного АТ. Позивачу завдано моральну шкоду у зв`язку з втратою рідного сина, який був його опорою та підтримкою, єдиним сином, дружина також померла, позивач залишився сам, втрата сина є різкою, психотравматичною подією. Просить позов задовольнити.

Згідно відзиву від 30 червня 2021 року представник АТ Українська залізниця Гуслякова М.З. просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що за результатами службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру від 18 червня 2019 року за №29 встановлено, що 11 червня 2019 року в 02-50 год. по 730 км ПК9 І головна колія ст.Ніжин між стрілочними переводами №196 та №166 слідував поїзд №8501, із пояснення локомотивної бригади локомотивного депо Конотоп у складі машиніста ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 ,-під час слідування поїздом помітили сторонній предмет, машиністом було застосоване екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари з одночасною подачею оповіщувальних звукових сигналів великої гучності, коли відстань зменшилась, виявилось, що на колії сиділа людина та на оповіщувальні сигнали не реагувала, однак із-за малої відстані наїзду уникнути не вдалося. Про даний випадок машиніст поїзда доповів по радіозв`язку черговому по залізничній ст.Ніжин ОСОБА_6 , яка одразу повідомила працівників швидкої допомоги, працівників поліції та інших осіб залізничної інфраструктури. Також в акті службового розслідування встановлено, що на потягу були включені сигнальні та освітлювальні вогні поїзда, було включено зовнішнє освітлення пасажирських посадкових платформ та території ст.Ніжин, проводилося оголошення по гучномовному зв`язку про слідування поїзда в межах станції. Нещасний випадок стався внаслідок порушення самим потерпілим ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а саме п.2.5 Правил, де вказано, що пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. ОСОБА_3 при наїзді на нього потягу сидів на рельсах, останній свідомо потрапив на залізничну колію та порушив вищезазначені Правила, інших осіб поруч не було, він не міг не помітити поїзду, що наближався в темну пору доби, тобто наявна інтелектуальна ознака умислу в його діях, останній свідомо допускав настання шкідливого результату, але безпідставно розраховував, що він не настане. Смерть потерпілого настала внаслідок його умислу, що виключає відповідальність відповідача, при цьому позивачем не надано жодних доказів моральної шкоди.

Ухвалою суду від 22 липня 2021 року за результатами підготовчого засідання справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Таргоній В.М., участь якого забезпечена в дистанційному режимі відеоконференції, підтримав позов за обставин згідно позовної заяви, пояснивши, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дії потягу, як джерела підвищеної небезпеки, посилання відповідача щодо його умислу грунтуються на припущеннях.

Представник відповідача Гуслякова М.З. в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння свідомо порушив правила щодо перебуванняна залізничному транспорті, наявний умисел останнього.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

Відповідно до акту №29 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці від 18 червня 2019 року нещасний випадок невиробничого характеру 11 червня 2019 року в 02 год. 50 хв. на 730 км, ПК9, І головна колія ст.Ніжин, між стрілочними переводами №196 та №166, стався внаслідок порушення потерпілим ОСОБА_3 , який сидів на колії і на оповіщувальні сигнали не реагував, п.2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України; вина працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається; погодні умови нормальні; у потязі були включені сигнальні та освітлювальні вогні; було включене зовнішнє освітлення пасажирських посадкових платформ на території станці.

Згідно повідомлень АТ Українська залізниця від 18 та 19 березня 2021 року, 06 квітня 2021 року електровоз серії ВЛ40у №1384-2 перебуває на балансі виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця, ОСОБА_4 , який слідував 11 червня 2019 року поїздом №8601 при локомотиві серії ВЛ40у-1384.2 по станції Ніжин, працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Конотоп регіональної філії Південно-Західна залізниця з 16 серпня 2011 року по даний час та займає посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів Конотоп.

Постановою Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 18 грудня 2020 року, яка набрала законної сили, закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270180000783 від 11 червня 2019 року за ч.3 ст.276 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова обгрунтована тим, що ОСОБА_3 на момент зіткнення з локомотивним потягом перебував у стані алкогольного сп`яніння, поблизу нікого не було, останній потрапив під потяг з власної необережності.

Згідно даних висновку експерта КЗ Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи №89 від 13 липня 2019 року, яка міститься у матеріалах вказаного кримінального провадження, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок числених отриманих поєднаних травм тіла, які в комплексі обумовили припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності, дихання та настання смертельного наслідку і могли бути обумовлені комплексом однієї травми в умовах залізничної транспортної пригоди та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Із судово-токсилогічної експертизи крові на визначення концентрації етилового спирту встановлено виявлення у ОСОБА_3 етилового спирту в концентрації 4,0 г/л, що стосовно до живих осіб, на момент настання смерті, може відповідати ступеню тяжкої алкогольної інтоксикації.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Ніжині Чернігівської області.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті фізичної особи.

За змістом ст.1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно положень ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У ч.2 ст.1193 ЦК України визначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,-також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Подані сторонами докази свідчать про відсутність вини та протиправності дій відповідача АТ Українська залізниця по випадку невиробничого характеру 11 червня 2019 року, внаслідок якого ОСОБА_3 загинув, при цьому у силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, смерть потерпілого ОСОБА_3 настала через його власну грубу необережність та перебування у стані алкогольного сп`яніння у порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

Також судом враховується, що під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при вирішенні справи.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

За матеріалами справи не встановлено, за яких обставин потерпілий ОСОБА_3 перебував на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Під час судового розгляду відповідачем не подано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання пригоди зі смертельним наслідком.

За таких обставин наявні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу, як батьку загиблого.

У результаті наїзду потягу на ОСОБА_3 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачу, як батьку, спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у його житті, відчуття самотності, тривожності, при цьому судом враховуються відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_3 , оскільки смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності, перебування в тяжкому ступені алкогольного сп`яніння та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що свідчить про вину потерпілого у виникненні шкоди, і є підставою, із врахуванням вимог розумності та справедливості, для визначення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду із позовом ОСОБА_2 підлягав сплатити судовий збір у розмірі 3000 грн. (300000/100=3000), при цьому останній звільнений від сплати судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи часткове задоволення позову (на третину) з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1000 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця, місцезнаходження-03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-40075815, на користь ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця, місцезнаходження-03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-40075815, в дохід держави 1000 (одну тисячу) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 24 вересня 2021 року