Ухвала суду № 99875412, 25.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7379/21

Провадження № 1-кс/204/1782/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю прокурора Нестеренко О.А.

за участю захисника Гусєва І.І.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, раніше судимого:

вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2018 року, за ч. 1 ст. 259 КК України до позбавлення волі на строк 3 року, на підставі ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 року,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2021 року до суду звернувся старший слідчий СВ УСБУ у Дніпропетровській області Беть О.О., за погодженням з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Нестеренко О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР». Досудовим розслідуванням встановлено, що в наприкінці серпня 2014 року мешканець м. Дніпропетровськ ОСОБА_1 з метою переміщення на територію Російської Федерації (далі - РФ), без проходження відповідного порядку виїзду через держаний кордон України, будучи обізнаним та розуміючи, що територія Донецької області тимчасово непідконтрольна українській владі та окупована представниками організації терористичної спрямованості т.зв. «Донецька народна республіка» (далі – «ДНР»), основною метою та цілями якої є здійснення терористичної діяльності, а також вчинення злочинів проти української державності, останній прийняв рішення в`їзду до м. Донецьк. Далі приблизно 1-2 вересня 2014 року ОСОБА_1 за допомогою регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжобласному сполученні прибув до м. Константинівка Донецької області, де пересів в транспортний засіб, який прямував до тимчасово непідконтрольному українській владі м. Донецька. В той же день, під час перетину лінії розмежування визначеною Постановою Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», на контрольно-пропускному пункті, який контролювався представниками організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР», ОСОБА_1 повідомив, невстановленим в ході досудового розслідування представниками вказаної організації щодо наміру проходження служби в організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР». Після цього ОСОБА_1 привезли до п`ятиповерхової будівлі, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , де керівник «подразделения Беса» за позивним «Шаман» організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР» повідомив ОСОБА_1 , що той буде займатись ремонтними роботами на об`єктах, які контролюються представниками вказаної організації терористичної спрямованості. Через деякий час вищевказаний керівник «підрозділу Бєса» запропонував ОСОБА_1 вступити офіційно до лав вказаної організації, на що ОСОБА_1 , будучи обізнаним та розуміючи, що територія Донецької області, на якій він перебував, тимчасово непідконтрольна українській владі та окупована представниками терористичної організації «Донецька народна республіка», основною метою та цілями якої є здійснення терористичної діяльності, а також вчинення злочинів проти української державності, надав свою згоду. Тобто, під час свого перебування на вказаній вище території у ОСОБА_1 , який будучи достовірно обізнаним та розуміючи, що формування, яке мало назву «підрозділу Бєса», який був структурним підрозділом терористичної організації «Донецька народна республіка», рівно як і сама ця організація, створені всупереч діючого законодавства України та переслідують досягнення цілей і задач на шкоду громадській, державній безпеці України, суверенітету та територіальній цілісності України, виник умисел, направлений на участь у діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», а також сприяння діяльності цієї організації, виник умисел, направлений на участь у діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», а також сприяння діяльності цієї організації. Далі ОСОБА_1 одразу після надання згоди на вступ до лав вказаного формування було видано військову форму, самозарядний карабін ОСОБА_2 та патрони до нього. Під час свого перебування у лавах «підрозділу Бєса» організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР» здійснював охорону об`єктів, які мали стратегічне значення для представників організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР», а саме будівля ТОВ «Зеніт» (зі слів ОСОБА_1 , дана дислокація серед бойовиків мала назву «завод «Маяк»), за адресою: м. Донецьк, вул. Хіміків, буд. 44 та КПП організації терористичної спрямованості т. зв. «Донецька народна республіка», за адресою: м. Донецьк, перетин вул. Джанкойська та вул. Кірова (приблизно біля будинку 26 вул. Джанкойська), де ОСОБА_1 перевіряв документи осіб, які перетинали КПП, здійснював догляд автомобільного транспорту та особистих речей вказаних осіб. В подальшому, не відмовляючись від свого злочинного умислу, бажаючи довести його до кінця, за рекомендацією невстановлених в ході досудового розслідування особи на ім`я ОСОБА_3 з позивним « ОСОБА_4 » та особи на ім`я ОСОБА_5 з позивним « ОСОБА_6 », які проходили разом з ОСОБА_1 службу у лавах формування під назвою «підрозділу Бєса» організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР», ОСОБА_1 вступив до лав 1 роти танкового батальйону «1 Слов`янська бригада» вказаної вище організації терористичної спрямованості, яке дислокувалось за адресою: Донецька обл., Тельмаковський район, с. Мічуріне. До його задач входило чергування на північній околиці с. Мічуріне на трасі в напрямку м. Донецька з метою виявлення сил АТО на підступах до с. Мічурине. За виконання вказаних завдань ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення від представників танкового батальйону у розмірі приблизно 15000 російських рублів. Приблизно у травні 2015 року, маючи проблеми з дисципліною, ОСОБА_7 самовільно залишив ряди танкового батальйону та повернувся до м. Донецька, де, через деякий час, не відмовляючись від свого злочинного умислу, бажаючи довести його до кінця, вступив до лав до формування яке належало «Республіканській гвардії ДНР» організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР», за рекомендацією командира мінометної батареї за позивним «Сєдой». Вказане формування дислокувалось в північно-західній частині н.п. Старомихайлівка Маріїнського району Донецької області. До посадових обов`язків ОСОБА_1 входило охорона території дислокування мінометної батареї «Республіканській гвардії ДНР» організації терористичної спрямованості т.зв. «ДНР». Службу у вказаному формуванні ОСОБА_1 проходив до серпня 2015 року, після чого виїхав на територію РФ до своїх родичів. 12 травня 2021 ОСОБА_1 , у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України, повідомлено про підозру про те, що він приймав участь та сприяв діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. При цьому, підозрюваний ОСОБА_1 , у спосіб, передбачений нормами КПК України, на протязі травня 2021 року, у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з відсутністю за місцем проживання та реєстрації, викликався шляхом вручення повісток під розпис дорослому члену сім`ї (батько ОСОБА_1 ) до слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 23) для проведення процесуальних дій, однак у зазначений час та місце не прибув на виклик, тобто не з`явився без поважних причин і не повідомив про причини свого неприбуття. У зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та його місцезнаходження на даний час невідоме, 20.05.2021 останнього, постановою слідчого, оголошено у розшук, проведення якого доручено оперативному підрозділу ГВ КР УСБУ у Дніпропетровській області. 25.09.2021 ОСОБА_1 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 (справа № 204/4498/21, провадження № 1-кс/2041149/21). 25.09.2021 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри про те, що він приймав участь та сприяв діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. Викладені обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення свідчать, як про винятковий цинізм та байдужість підозрюваного ОСОБА_1 до принципів законності, прав і свобод людини та на те, що перебуваючи поза місцями досудового ув`язнення ОСОБА_1 може перешкоджати встановленню істини під час розслідування, сховатися від органів досудового слідства і суду. Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконного впливу свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_1 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчинення тяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі на строк до 15 років. При цьому, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об`єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов`язків, переховувати від слідства і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на свідків. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до ного запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та оскільки його підзахисний має постійне місце реєстрації просив застосувати до нього домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , який тривалий час перебував у розшуку, враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його відсутність, оскільки такий ризик не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Стосовно ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його відсутність, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні жодним чином не доведено, що ОСОБА_1 будь-яким чином може перешкоджати кримінальному провадженню.

Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 раніше судимий, на шлях виправлення не став вчинивши новий злочин.

Таким чином, у судовому засідання було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи, враховуючи те, що підозрюваний перебував у розшуку, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи доведеність прокурором, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ст. 177 цього кодексу, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 .

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Разом з тим, при визначенні розміру застави необхідно враховувати майновий стан підозрюваного та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведене, а також відсутність доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 застава у розмірі 240 000 гривень буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків. Слідчий суддя також враховує реальну можливість внесення застави у повному розмірі чи її частини іншими особами, та пропорційність цього заходу в цілому.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 листопада 2021 року.

Визначити заставу у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Слідчого відділу Управління служби безпеки України у Дніпропетровській області та до суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до СВ УСБУ у Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська