Постанова № 99874966, 23.09.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2914/21

Номер провадження 3/504/1443/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021смт.Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що займає посаду директора ТОВ «СЕРВІС ТРАНС БАЛК», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021 року на розгляд Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за допомогою судової повістки.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 178 від 10.08.2021, ОСОБА_1 вчинив порушення п.п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело на зниження податку на додану вартість, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, в графі (дата, час та місце вчинення порушення) протоколу вказано: з 01.01.2018 о 31.03.2021 Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, с. Візирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, корп. 2, офіс 27. Акт від 20.07.2021 №14690/15-32-07-01-17/37804068.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому полягає суть адміністративного порушення, яке вчинив ОСОБА_1 . Суть адміністративного правопорушення особою, що складено протокол про адміністративне правопорушення зводиться виключно до покликання на норми Податкового кодексу України, зокрема п.п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, що є неприпустимим, оскільки таке звинувачення є неконкретним, у його змісті відсутні будь-які дані з приводу події адміністративного правопорушення – дати, місця, способу вчинення, тощо. Саме собою, посилання на наявність вищевказаних норм матеріального права не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 ,чим порушується право останнього на захист. З наявних матеріалів справи не вбачається, які ж саме дії /бездіяльність вчинені, у чому полягає вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише посилання на норми закону, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають).

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме: АДРЕСА_2 , що не дає можливості суду встановити місце вчинення правопорушення, оскільки в протоколі вказані дві адміністративно - територіальні одиниці смт. Доброслав та с. Візирка.

Слід зазначити, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано копію акту документальної перевірки від 20.07.2021 №14690/15-32-07-01-17/37804068, що містить 1,2,3,31,32 та 33 сторінку, з якого так само не можливо встановити суть порушення, що допущене ОСОБА_1 , а розділ ІV акту перевірки, так само лише цитує порушення п. п. 44.1 ст 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із зазначенням дати березень 2021 року, березень 2020 року та липень 2020 року, проте не визначає в чому полягають указані порушення та точку дату їх вчинення.

З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП з викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи конкретного адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (час, місце, спосіб, місце вчинення). Дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на акт перевірки від 20.07.2021 №14690/15-32-07-01-17/37804068,про результати документальної перевірки з 22.06.2021 року по 13.07.2021 року Будь-які інші докази порушення, окрім неповного акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення не додані.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі N П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд не має можливості перевірити правильність результатів, які зафіксовано у вищевказаному Акті перевірки, оскільки вони не мотивовані належним чином та зроблені без посилання на відповідні первинні документи, які дозволяють встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи. До протоколу додано лише 1-3 та 31-33 сторінку акту, тобто «описову частину» та «висновки», без висвітлення того – в чому саме полягало порушення, що вчинено ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В матеріалах адміністративного провадження відсутні будь-які дані з приводу того, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган прийняв відповідне податкове-повідомлення рішення, чи інший вид рішення контролюючого органу, зобов`язання за яким набуло статусу узгодженого, тобто обов`язкового до сплати платником податків, а тому, за відсутності доказів зворотного, ОСОБА_1 не може вважатися особою, винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати і інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу неповний акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останнього складу правопорушення, а саме об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення. Тобто судом встановлені обставини, що виключають провадження по справі. На підставі викладеного, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.245, 280, 256, 247 п.1, 284 КпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя А. В. Якимів