Рішення № 99874722, 23.09.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.09.2021

Справа № 497/1206/2021

Провадження № 2/497/530/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кодінцевої С.В.,

секретаря судового засідання – Войтової С.І.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_4 , третя особа Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом та просять поставити рішення, яким:

1. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВЕВ №391378 від 25.08.2006 року, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., відповідно до якого спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту серії РІ № 475245 від 13.02.2002 року – є тільки ОСОБА_6 , дружина померлого.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності:

- на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору;

- на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на 1/4 частину земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 як спадкоємцу першої черги після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку ОСОБА_5 фактично прийняв фактом спільного проживання та реєстрації з батьком, але не оформив у встановленому законом порядк, як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожною окремо на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членами колишнього колгоспного двору.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою від 13.07.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 10.08.2021 року о 10:00 годині (а.с.41), про що було надіслано повідомлення сторонам (а.с.42,44).

22.07.2021 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвою В.Б. було надіслано на адресу суду копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.49-65).

04.08.2021 року Одеським державним нотаріальним архівом було надіслано на адресу суду копії спадкових справ щодо майна: ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69-88) та ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.89-119).

10.08.2021 року ухвалою суду закрито підготовче засідання по справі та призначено до судового розгляду на 31.08.2021 року о 13:00 годині (а.с.125).

31.08.2021 року судовий розгляд справи відкладено та повторно призначено на 23.09.2021 року о 09:00 годині.

31.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_4 відповідно до якого відповідач визнає лише частину позовних вимог, а саме в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕВ № 391378, а саме визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на ј частину земельної ділянки площею 3,00 га у межах згідно з планом, розташованої на території Баннівської сільської ради Болградського району Одеської області. (а.с.141-142).

02.09.2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивачів на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого останні просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.148 - 152).

У судове засідання призначене на 23.09.2021 року:

- позивачі по справі у судове засідання не прибули, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялись відповідно до вимог чинного законодавства, на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.163, 164, 165).

Крім того у свої заяві позивач ОСОБА_1 просила залишити без розгляду частину позовних вимог, а саме в частині визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВЕВ №391378 від 25.08.2006 року, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., відповідно до якого спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту серії РІ № 475245 від 13.02.2002 року – є тільки ОСОБА_6 , дружина померлого (а.с.163).

- відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялась відповідно до вимог чинного законодавства, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.156).

- представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , у судове засідання не прибула, на адресу суду подала заяву, якою відмовилась від подальшого представлення інтересів відповідача ОСОБА_4 (а.с.161).

- представник відповідача Василівської сільської ради Болградського району Одеської області до суду не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.121).

- представник третьої особи Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області до суду не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини позовних вимог – задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕВ №391378 від 25.08.2006 року, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., відповідно до якого спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту серії РІ № 475245 від 13.02.2002 року – є тільки ОСОБА_6 , дружина померлого – залишено без розгляду (а.с.167).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за типом відносився до колгоспного двору та в ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується довідкою №313, виданою Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області 24 вересня 2020 року (а.с.33).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство, зокрема спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).

Положеннями пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.

В силу зазначених вимог, позивачеві та померлий фактично є власниками зазначеного домоволодіння в рівних частках як члени колгоспного двору.

Судовим розглядом встановлено, що позивачі мали намір зареєструвати право власності на свої частки зазначеного домоволодіння, проте державний реєстратор відмовив позивачам у реєстрації права власності в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують набуття позивачами права власності на частки житлового будинку за названою адресою (а.с.37).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із подальшими змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Згідно п.9 Порядку … разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

У відповідності з п.п.23, 24 Порядку … за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника). На заяві, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником у довільній формі зазначаються відомості про отримання документів у повному обсязі та проставляється власний підпис.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком […] (п.40).

Так, згідно п.42 Порядку [...] для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з цим, п.43 Порядку … визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги;

2) виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Враховуючи наявність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а тому позивачі реалізували своє право на захист в позасудовому порядку, внаслідок чого звернувся з даним позовом до суду (а.с.37).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За період з 1991 року по теперішній час рішення Василівською (раніше Баннівською) сільською радою Болградського району Одеської області щодо визнання права власності на вказане домоволодіння – не приймалося.

Таким чином, за результатом судового розгляду судом встановлено, що по справі мають місце обставини, передбачені ст.392 ЦК України, оскільки позивачі будучи власниками кожний окремо 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями і дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть зареєструвати право власності в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, внаслідок чого порушуються їх права як власників, що підлягають захисту в судовому порядку.

За таких обставин позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належить кожній по 1/6 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15.06.2005 року Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.24).

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/6 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є:

- дружина померлого ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 16.07.1950 року Сталінським міськбюро ЗАГС м.Караганда, Російська Федерація (а.с.73).

- син померлого ОСОБА_7 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 02.01.1951 року Сталінським міськбюро ЗАГС м.Караганда, Російська Федерація (а.с.26).

Відповідно до довідки Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 06.07.2021 року за №326 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї померлого (зареєстрованих) входять: дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , невістка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.34).

З матеріалів спадкової справи №537/06, заведеної нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контри Одеської області щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 (а.с.69-88) вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 25.08.2006 року зверталася ОСОБА_6 (а.с.71), син спадкодавця ОСОБА_7 не подавав заяви про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок до теперішнього часу - не видавалося.

А відтак, в силу вимог ст.ст.1258, 1261,1267, 1268 ЦК України, зважаючи на те, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, і незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, кожний зі спадкоємців: і дружина і син, успадкував по 1/2 частині спадкового майна, а саме: по 1/12 = (1/6 : 2) частини будинку з господарськими будівлями і дворовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10.08.2011 року Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.25).

Після його смерті відкрилася спадщина на 3/12 (1/6 +1/12) частини житлового будинку з господарським і будівлями і дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 але нотаріально не оформив після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 за законом першої черги є:

- позивач по справі, дружина померлого ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 02.01.1951 року Сталінським міськбюро ЗАГС м.Караганда, Російська Федерація (а.с.26);

- мати померлого - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 04.12.1977 року Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.15);

- донька померлого ОСОБА_2 (а.с.16-17) відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 20.09.1978 року та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 21.01.2001 року, виданих Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.18-19);

- донька померлого ОСОБА_3 (а.с.20-21) на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 20.05.1987 року, виданого Баннівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.22) та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 від 04.05.2007 року, виданого Острівненською сільською радою Арцизького району Одеської області (а.с.23).

Згідно до довідки Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 24.09.2020 року за №314 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї померлого (зареєстрованих) входили: мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.35).

З дослідженої копії спадкової справи № 265/2012, заведеної Болградською районною державою нотаріальною конторою Одеської області щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 вбачається (а.с.89-120), що з заявами про прийняття спадщини звернулися 06.07.2012 року мати померлого ОСОБА_6 (а.с.92-93) та дружина померлого ОСОБА_1 (а.с.6).

Діти спадкодавця: ОСОБА_11 та ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини нотаріусу не подавали.

06.07.2012 року спадкоємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом у рівних частках по Ѕ кожній на пайовий фонд майна СВК «Баннівка» с.Баннівка Болградського району; на грошові внески (а.с.28).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/12 (1/6 +1/12) частини житлового будинку з господарським і будівлями і дворовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 – не видавалося.

Разом з цим, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу одеської області Станєвою В.Б. на підставі постанови від 30.09.2020 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом першої черги на частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю на ім`я спадкодавця ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , правовстановлюючого документу (а.с.38).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкодавець ОСОБА_7 не залишив заповіт на випадок своєї смерті, а відтак відкрита спадщина після його смерті спадкується за законом.

Стаття 1258 ЦК України визначають положення щодо черговості спадкування за законом.

Так, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Щодо спадкування за законом, то згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1). Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3).

Відповідно до статті 1269 ч.1 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 реалізувала своє право на сприйняття спадщина шляхом подачі заяви до нотаріальної контори (а.с.6).

Таким чином, після смерті чоловіка ОСОБА_7 – позивач ОСОБА_1 (дружина), успадкувала 1/8 (3/12 або 1/4:2) частину будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємець за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 набула право на це майно, тобто на 1/8 (1/4:2) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачами відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивачів цілком обґрунтованими, та приходить до висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині: визнання права власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 як спадкоємцу першої черги після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку ОСОБА_5 фактично прийняв фактом спільного проживання та реєстрації з батьком, але не оформив у встановленому законом поряду, як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – то вони не розглядалися судом,

оскільки є похідними від позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕВ №391378 від 25.08.2006 року,

в силу того, що позивач подала заяву про залишення позовних вимог в частині визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВЕВ №391378 від 25.08.2006 року, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., відповідно до якого спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 3.00 га, розташованої на території Баннівської сільської ради, належної померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту серії РІ № 475245 від 13.02.2002 року – є тільки ОСОБА_6 , дружина померлого (а.с.163), яка була задоволена ухвалою суду від 23.09.2021 року (а.с.167).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293-294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_4 , третя особа Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_10 , виданий 27.01.2000 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_11 право власності:

- на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору;

- на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , паспорт серії НОМЕР_12 , виданий 22.05.2001 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_13 , право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт серії НОМЕР_14 , виданий 05.11.2007 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_15 , право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.В.Кодінцева