Ухвала суду № 99872443, 23.09.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1379/19

Провадження № 1-кп/603/15/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2021 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіян І. М.

секретаря судового засідання – Олени КОДИ

розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12018210060000246 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2018 року

про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , непрацюючого, одруженого, на утриманні неповнолітня донька, не депутата, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України

за участю:

обвинуваченого – ОСОБА_2 ;

захисника обвинуваченого (адвоката) – Ігоря АНДРУСЕНКА;

прокурора – Віри СТАРУХ, Юлії БОДНАРЧУК, Юрія ШИМОНОВИЧА;

потерпілої – ОСОБА_3 ;

представника потерпілої (адвоката) – Тараса БОДНАРЧУКА.

в с т а н о в и в :

На розгляді у Монастириському районному суді Тернопільської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, внесеного 14 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № 12018210060000246.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження, досліджуючи надані стороною обвинувачення матеріали, зокрема: повідомлення про підозру від 12 січня 2019 року; повідомлення про завершення досудового розслідування від 31 січня 2019 року; повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування від 31 січня 2019 року; клопотання про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_4 ; ухвалу слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 07 березня 2019 року; експрес накладні про відправлення поштової кореспонденції від 29 травня та 03 червня 2019 року; обвинувальний акт від 01 квітня 2019 року; супровідний лист прокурора Бучацького відділу Теребовлянської місцевої прокуратури від 15 липня 2019 року (відмітка про отримання місцевого суду 16 липня 2019 року) про направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за частиною 2 статті 125 КК України, внесеному до ЄРДР за № 12018210060000246 від 14 серпня 2018 року, реєстру матеріалів, та зважаючи на імперативні приписи пункту 10 частини першої статті 284 КПК судом поставлено на обговорення питання щодо можливості подальшого продовження судового розгляду кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор Віра СТАРУХ зазначила, що після повідомлення ОСОБА_4 про підозру – 12 січня 2019 року, обвинувальний акт, який був складений та затверджений прокурором 01 квітня 2019 року, направлений до Бучацького районного суду Тернопільської області 15 липня 2019 року (надійшов до місцевого суду 16 липня 2019 року) після закінчення строку досудового розслідування, а тому наявні підстави для закриття цього кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Ігор АНДРУСЕНКО зазначив, що направлення обвинувального акту до суду поза межами строку досудового розслідування свідчить про істотне порушення стороною обвинувачення вимог кримінально-процесуального закону, вважає що обвинувачений не набув статусу як «обвинуваченого» так і «підозрюваного», а тому вважає усі докази зібрані стороною обвинувачення недопустимими, що є наслідком визнання ОСОБА_2 невинуватим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат Тарас БОДНАРЧУК зазначили, що порушення строків проведення досудового розслідування є безумовною підставою для закриття цього кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд встановив такі обставини.

12 січня 2019 року ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні було повідомлено про підозру;

31 січня 2019 року підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування;

14 лютого 2019 року слідчий звернувся до слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області з клопотанням про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 ;

07 березня 2019 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області задоволено клопотання слідчого та встановлено підозрюваному ОСОБА_4 строк 5 днів, тобто з 18 по 22 березня 2019 року, для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;

22 березня 2019 року закінчився встановлений слідчим суддею строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, після спливу якого сторона захисту вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження;

01 квітня 2019 року т.в.о. слідчого СВ Бучацького ВП ТВП ГУ НП у Тернопільській області Галиною ПАВЛЮС складено, підписано та затверджено прокурором Юрієм ШИМОНОВИЧЕМ обвинувальний акт;

29 травня 2019 року згідно з даними експрес накладної № 59000424967734 оператора поштового зв`язку «Нова Пошта» на адресу Романа ДОВБЕНКА надіслано обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вручено вказані документи згідно відмітки 10 червня о 10:40;

В подальшому, 15 липня 2019 року прокурор Юрій ШИМОНОВИЧ супровідним листом направив обвинувальний акт від 01 квітня 2019 року до Бучацького районного суду Тернопільської області;

16 липня 2019 року обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування надійшов до Бучацького районного суду Тернопільської області.

Отже судом встановлено, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надісланий до місцевого суду через три з половиною місяці по його затвердженні.

А тому суду належить вирішити правове питання, чи звернувся прокурор до суду з обвинувальним актом у межах строку досудового розслідування, якщо ні – чи підлягає подальшому судовому розгляду вказане кримінальне провадження. Вирішуючи це, суд виходить із такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, суд може проводити розгляд кримінального провадження лише щодо особи, якій висунуто обвинувачення. При цьому, висунення обвинувачення повинно бути проведено у законодавчо визначений процесуальний спосіб та порядку, що передбачає, у тому числі, вчинення такої дії компетентною особою та в межах строків досудового розслідування, визначених статтею 219 КПК.

Відповідно до статті 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Усяка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК).

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають часовими умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Отже, аналізуючи наведене слід дійти висновку, що будь-яка процесуальна дія вчинена учасниками кримінальних процесуальних відносин має бути своєчасно вчинена. Адже своєчасність – одна з основних властивостей будь-якої врегульованої правом діяльності. А в силу імперативних норм КПК, своєчасність – юридично обов`язкова, натомість, несвоєчасність, вчинення учасником кримінальних процесуальних відносин процесуальної дії, дозволяє кваліфікувати таку дію як неправомірну.

Послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець на протязі останніх декількох років вніс низку важливих змін до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, починаючи з впровадження механізму судового контролю за строками розслідування і закінчуючи введенням процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею чітких вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Внесені зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, і співвідносяться з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так у справі «Іванов проти України» зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах Карт проти Туреччини (пункт 68), Вемхофф проти Німеччини (пункт 18). При цьому ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

В інтерпретації ж до чинного КПК цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 КПК).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частина 4 статті 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 283 КПК особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Згідно частини другої статті 283 КПК, прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тому, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Аналогічна правова позиція міститься у судових актах Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвала Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).

Повертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що 12 січня 2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, тому досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні повинно було закінчитися прийняттям прокурором одного з рішень, передбачених частиною 2 статті 283 КПК, до 12 березня 2019 року.

31 січня 2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до вимог частини 5 статті 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Слідчий суддя Бучацького районного суду Тернопільської області ухвалою від 07 березня 2019 року задовольнив клопотання слідчого та встановив підозрюваному строк тривалістю до 22 березня 2019 року для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Натомість, з матеріалів кримінального провадження не слідує, що ОСОБА_5 скористався правом на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування.

Тому, перебіг строку досудового розслідування, який не був закінчений до 12 березня 2019 року і складав 40 днів, продовжився з 23 березня 2019 року й останнім його днем було 01 травня 2019 року.

01 квітня 2019 року слідчою Галиною ПАВЛЮС складено і підписано, а прокурором Юрієм ШИМОНОВИЧЕМ затверджено обвинувальний акт, копію якого згідно експрес накладної № 59000424967734 оператора поштового зв`язку «Нова Пошта» обвинувачений ОСОБА_5 отримав 10 червня 2019 року.

15 липня 2019 року прокурор Юрій ШИМОНОВИЧ супровідним листом направив цей обвинувальний акт до Бучацького районного суду Тернопільської області, а 16 липня 2019 року він із реєстром матеріалів досудового розслідування надійшов до місцевого суду.

Тобто, прокурор Юрій ШИМОНОВИЧ склав обвинувальний акт 01 квітня 2019 року в межах строку досудового розслідування, але направив його до суду поза межами строку, визначеного статтею 219 КПК, - 15 липня 2019 року, тоді коли строк досудового розслідування закінчився 01 травня 2019 року.

Оскільки ж у цій справі після повідомлення особи про підозру сплив строк досудового розслідування, цей строк не продовжувався і не зупинявся, а ОСОБА_5 не підозрювався у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, кримінальне провадження згідно з пунктом 10 частини першої статті 284 КПК підлягало закриттю.

А тому, після закінчення 01 травня 2019 року строку досудового розслідування прокурор не був управі звертатися до суду з обвинувальним актом.

Окрім цього, суд змушений звернути увагу й на таке.

Завданнями кримінального провадження відповідно до частини 1 статті 2 КПК є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень як посадовими особами органу досудового розслідування так і суду та спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, як одного з елементів принципу верховенства права.

Дотримання норм права, у тому числі процесуальних, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права, повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати чіткі межі здійснення повноважень органами, що виконують владні процесуальні функції.

Тобто, якщо було порушено належну правову процедуру - немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акта, оскільки він є нікчемним.

За таких обставин, обвинувальний акт у якому сторона обвинувачення звинувачує особу поза визначеними у законі часовими межами, наділяє такий процесуальний документ статусом нелегітимності. А нелегітимний обвинувальний акт не породжує правових наслідків, оскільки втрачають юридичну силу ті юридичні факти, які з ним пов`язуються.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890км19) вказав: «Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та спричинює закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК».

Зважаючи на встановлену судом неналежну правову процедуру з боку сторони обвинувачення щодо ОСОБА_2 та враховуючи наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 284 КПК, що перешкоджає подальшому судовому розгляду, суд приймає рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду в справі № 556/1381/18 щодо відсутності законодавчих обмежень на закриття кримінального провадження на цій стадії процесу.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями.є 2, 9, 28, 113, 115, 116, 100, 219, 283, п. 10 ч. 1 ст. 284, 369-372, 376 КПК, суд -

п о с т а н о в и в :

Кримінальне провадження, внесене 14 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210060000246 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бучач Бучацького району Тернопільської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, закрити на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- три фотознімки ОСОБА_7 визнані та долучені до кримінального провадження як речові докази – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого статтею 395 КПК для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ігор ГАЛІЯН