Постанова № 99871311, 13.09.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3519/21

Провадження № 2-а/456/61/2021

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Яніва Н. М.

з участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський ВРПП Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старший сержант поліції Сенько Віталій Петрович про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та скасувати постанову поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Сенька Віталія Петровича в справі про адміністративне правопорушеннясерії БАВ № 467707 від 26.06.2021 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 26.06.2021 близько 00:40 год. він керував транспортним засобом «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Зеленій в м. Стрию, де біля магазину «612 км» його зупинили працівники поліції. Він зупинився та попросив пояснити причину зупинки. Однак, поліцейський пояснити причину зупинки згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не зміг та наказав надати для перевірки документи, на що він погодився та надав всі необхідні документи відповідно до п. 2.4 розділу 2 ПДР України, незважаючи на те, що дії поліцейського були незаконними. При перевірці документів поліцейський запідозрив, що нібито водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд за допомого алкотесту «Драгер», на що останній погодився, оскільки алкогольних напоїв не вживав. Результат тесту був негативний, 0,00 проміле. Коли забрав права та від`їхав декілька метрів (з вул. Зелена повернув на вул. Б.Хмельницького), був повторно зупинений тим самим поліцейським, який запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в Стрийській ЦРЛ, на що він також погодився. 26.06.2021 о 01 год. 45 хв. його було доставлено до ВН(е)МД КНП «Стрийська ЦРЛ» для проведення освідування на стан наркотичного сп`яніння. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що водій не перебував у стані наркотичного сп`яніння, результат тесту – від`ємний. Працівники поліції відмовилися від складання акту медичного огляду та висновку щодо його результатів, що підтверджується листом КНП Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня» №705 від 07.07.2021. Після чого, його відпустили, ні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, ні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення в його присутності ніхто не складав. Зазначає, що правил дорожнього руху він не порушував, конкретної причини зупинки поліцейським повідомлено не було, відтак вважає дії

поліцейського Сенька В.П. незаконними та протиправними, оскільки вимоги п.п. 8.7.3 «е», 9.2 «б» ПДР України він не порушував, а постанову серії БАВ № 467707 від 26.06.2021 такою, що винесена з порушенням вимог закону, не відображає дійсних обставин справи та основана на припущеннях, що порушує його права, а тому така підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Крім того, зазначає, що оскаржувану постанову на місці зупинки транспортного засобу йому не вручили. Копії постанови він отримав 10.07.2021 без повідомлення про вручення поштового відправлення та без опису вкладення (простий лист), про що свідчить конверт з штампом «Укрпошта» з датою відправки 07.07.2021, відтак вважає, що строк на оскарження постанови пропущений ним з поважної причини, а тому такий підлягає поновленню.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Турчин Ю.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином неодноразово повідомлений про дату, час та місце слухання справи рекомендованими листами з повідомленням. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надіслав.

Третя особа поліцейський ВРПП Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старший сержант поліції Сенько В.П. у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, про причину неявки суд не повідомив. Однак, у судовому засіданні 17.08.2021 проти позовних вимог заперечив, обґрунтованих пояснень та доказів щодо заперечень не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача та третьої особи не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з копії постанови серії БАВ № 467707,26.06.2021 о 00 год. 30 хв. в м.Стрию по вул. Шевченка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ToyotaCamry», здійснив рух транспортним засобом на заборонений сигнал світлофора (червоне світло) та перед поворотом не подав попереджувальний сигнал відповідного напрямку, чим порушив вимоги п.п. 8.7.3 «е», 9.2 «б» ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з листом КНП Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня» №705 від 07.07.2021 ОСОБА_1 26.06.2021 о 01 год. 45 хв. було доставлено до ВН(е)МД КНП «Стрийська ЦРЛ» для проведення освідування на стан наркотичного сп`яніння. Освідчення було проведено якісним методом за допомогою комбінованого тесту WONDFO, результат тесту – від`ємний. Працівники поліції та ОСОБА_1 відмовилися від складання акту медичного огляду та висновку щодо його результатів.

Позивачем ОСОБА_1 подано скаргу до Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо неправомірних дій поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 та притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з п.8 ч.1ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001(із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.7.3 «е» ПДР України передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

Згідно з пунктом 9.2 «б» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі заст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно дост.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Що й було зроблено поліцейським.

Однак, в свою чергу, поліцейським ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старший сержант поліції Сенько В.П. у оскаржуваній постанові не наведено обґрунтованих доводів, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зокрема, судом береться до уваги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з яким зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, та правомірність винесеної поліцейським ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Сенько В.П. постанови про накладення на нього штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім цього, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, поліцейським не наведено жодних доказів на підтвердження вчиненого останнім правопорушення, зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи не здобуто.

Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення на позивача в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП, в постанові не відображені обставини та дані, які згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.

Вказане свідчить про те, що поліцейський ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Сенько В.П. розглянув справу та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення ним адмінправопорушення та винуватості останнього.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Отже, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, яка, по суті, є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у ній.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відзначити, що дотримання передбаченої законом процедури та поряду винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку поліцейським ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного правопорушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

Суд також вважає, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог закону щодо дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, а тому подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та винність позивача ОСОБА_1 є недоведеною.

За змістом п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.245КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст.293КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови серії БАВ №467707 від 26.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Також, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на оскарження спірної постанови, зважаючи на те, що таку він отримав 10.07.2021 поштовим відправленням (простим листом), про що свідчить конверт з штампом «Укрпошта» з датою відправки 07.07.2021. Підтвердження того, що оскаржувана постанова була вручена позивачу швидше, чи про її існування йому було відомо раніше в судовому засіданні не здобуто.

Враховуючи те, що в судовому засіданні, жодним чином не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому постанову серії БАВ №467707 від 26.06.2021 слід скасувати та звільнити останнього від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246,286 КАС України, ст.293 КпАП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Скасувати постанову серії БАВ №467707 від 26.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України та провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Н. М. Янів