Вирок № 99871160, 24.09.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/50/21

Провадження № 1-кп/451/128/21

ВИРОК

іменем України

24 вересня 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

при секретарі - Ференс І.І.

Справа № 451\50\21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Радехів матеріали кримінального провадження № 12020140150000715 від 18.11.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КПК України раніше не судимого, з 24.11.2020 року перебуває під вартою,

де сторонами та учасниками провадження виступають:

прокурор Ковальчук О.Г.

потерпілий ОСОБА_2

захисник Левицька О.І.

обвинувачений ОСОБА_1

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в період з 09.11.2020 року по 23.11.2020 року, переслідуючи прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, переслідуючи корисливий мотив, користуючись психологічною перевагою над потерпілим ОСОБА_2 , в телефонному режимі, із погрозами вбивства, які потерпілий сприйняв реально, безпідставно, під приводом висунення претензій за неіснуючу заборгованість потерпілого, вимагав в останнього грошові кошти в сумі 100000 гривень, в результаті чого, 24.11.2020 у селі Корчин Радехівського району Львівської області отримав частину грошових коштів в сумі 53 000 гривень та 500 доларів США, що еквівалентно національній валюті станом на 24.11.2020 року становить 14 180 гривень, тобто загальною сумою 67 180 гривень.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України, а саме як вимога передачі чужого майна ( вимагання) з погрозою вбивства.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаявся. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст. 349 КПК України йому зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

У судовому засіданні 28.01.2021 року потерпілий ОСОБА_2 показав, що з 09.11.2020 року близько 16 год. до нього на його особистий мобільний телефон із номера телефону НОМЕР_1 розпочались дзвінки із погрозою, а саме у вищезазначений день зателефонував невідомий по голосу чоловік (даним невідомим чоловіком як йому стало відомо, являється обвинувачений ОСОБА_1 ), який не представився і повідомив йому, що він винен грошові кошти в сумі 100 000 грн., нібито за невиконання замовлення, яке він разом із свідком ОСОБА_3 повинен був виконати ще три роки тому. Одночасно із цим він сказав, що свідок ОСОБА_3 свою частину повернув власним автомобілем та залишається його боргова частина. Крім того, він також повідомив, що свідок ОСОБА_3 у нього в заручниках та він його відпустить лише після того, як він поверне кошти, надавши йому 7 днів для цього. Потерпілий додатково повідомив, що свідок ОСОБА_3 являється його лише знайомим з яким він працював на шахті, однак останніх три роки з ним не бачився і не спілкувався, ніколи не був з ним у близьких товариських відносинах, жодних справ з ним не було і немає та їх нічого не пов`язує.

Так, 12.11.2020 року в черговий раз на його мобільний телефон, з того ж номеру телефону та той самий по голосу чоловік зателефонував та вже спілкуючись дуже агресивно, погрожуючи йому та його сім`ї вбивством, що в нього час для повернення коштів до 16.11.2020 року, в іншому випадку будуть наслідки. Він намагався з`ясувати щодо конкретного боргу, оскільки жодних замовлень ніколи не приймав і єдиним місцем праці є робота на шахті, однак останній перериваючи його наполягав на свому та повторно погрожував вбивством. Також, невідомий йому чоловік передав слухавку свідкові ОСОБА_3 , який йому говорив незрозумілі речі, а саме, що його утримують, забрали у нього автомобіль та сказав, що йому - потерпілому потрібно повернути їхній спільний борг. Він також намагався у свідка з`ясувати щодо походження даного боргу, однак невідомий йому чоловік - обвинувачений перехопив слухавку та сказав, що він має час до 16.11.2020 року назбирати гроші і повернути борг.

16.11.2020 року близько 16 год. та 18.11.2020 року до нього знову зателефонував обвинувачений та поцікався ситуацією із збором коштів, на що він - потерпілий повідомив, що нібито збирає та попросив надати йому ще деякий час, останній погодився почекати до 20.11.2020 року. 17.11.2020 року звернувся із заявою в поліцію щодо вимагання грошових коштів із погрозою вбивством.

20.11.2020 року та 21.11.2020 року обвинувачений періодично близько 5 разів на протязі дня телефонував до нього та цікавився збором коштів, усі розмови записував на мобільний телефон. Після чого, 23.11.2020 року разом із працівниками поліції грошові кошти в сумі 53 000 грн. та 500 дол. США передали свідку ОСОБА_4 цей же день, обвинувачений передзвонив до нього на мобільний телефон, запитав чи він - потерпілий передав кошти та після ствердної відповіді - подякував за роботу та поклав слухавку.

Погрози обвинуваченого сприйняв серйозно, оскільки хвилювався за себе та свою сім`ю, так як останній називав ім`я дружини і дитини, також стверджував, що йому відомо, де працює його дружина. Крім того, в період телефонних дзвінків із погрозами, намагався дізнатись місце знаходження свідка у його матері та знайомих; враховуючи, що дані особи його повідомляли, що давно не бачили свідка, тому реально вірив в те, що свідок перебуває в заложниках. Судом дані показання беруться до уваги та вважає, що порушені права при визначені порядку дослідження доказів за заявою обвинуваченого від 24.09.2021 року порушені не будуть, оскільки в матеріалах справи наявна заява потерпілого про подальший розгляд справи у його відсутності та щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого ( поясненн від 28.01.2021 року) та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вимозі передачі чужого майна ( вимагання) з погрозою вбивства. Його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 189 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, вчинений злочин за ч. 2 ст. 189 КК України класифікується як тяжкий злочин, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, розлучений, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття; обставин, які обтяжуть покарання судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи позицію сторони обвинувачення та думки потерпілого щодо міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи, що злочин вчинений ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, спосіб вчинення, мету та мотив вказаного діяння, а також те, що обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненні злочину, розкаюється у вчиненому, а також обставини, які пом`якшують покарання, характеризуючі дані на обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе, підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України не вбачає, а тому, йому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження слід вирішити відповідно до статті 174 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.

В ході досудового розслідування ОСОБА_1 - 25.11.2020 р. застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодоразово судом був продовжений, останній раз до 01.10.2021 року включно; підстав для його скасування чи зміни немає, тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Згідно протоколу затримання обвинувачений був затриманий 24.11.2020 року і з цього дня перебуває під вартою. В зв`язку з цим початок строку відбування покарання обвинуваченому слід рахувати саме з 24.11.2020 року.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання - з 24.11.2020 року ( 14 год 07 хв.).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку суду в законну силу залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Речові докази, які постановами про визнання речовими доказами від 25.11.2020 року, 14.01.2021 року визнані речовими доказами, а саме:

- диск з аудіозаписом телефонних розмов потерпілого ОСОБА_2 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження ( справа № 451/50/21) - зберігати при матеріалах справи;

- упакувальну картку від сім-карти «Водафон» із № НОМЕР_1 , гаманець чорного кольору, металевий ключ, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , банківську картку «Монобапк» № НОМЕР_2 , банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_3 , мобільний телефон «Самсунг», мобільний телефон «Мейзу», мобільний телефон «Нокіа», які були вилучені у ОСОБА_1 та зберігаються в Червоноградського РВП ГУНП у Л\о - повернути ОСОБА_1

- імітаційні грошові кошти в сумі 53 000 грн., 500 доларів США, а саме:

- 500 доларів США купюрами номіналом 100 доларів із № LF 07337130Н, № LС 44567575А, № НВ 15378255Н, FК 85505458А, № RD 17455267К;

- 3 000 гривень, купюрами номіналом по 200 гривень (15 купюр) із № ГА 9519805, № ГГ 2572204, № ВЕ 4113588, № ВЕ 4113589, № ВЄ 7100505, № ВЄ 8079784, № ВД 1731138, № ГА 0795906, № ГД 0478730, № ВЗ 37298588, № ВЄ 3712096, № ГБ 1506606, № ВЄ 9343054, № ВЄ 2059794, № ГБ 9517445;

- 50 000 гривень купюрами номіналом по 500 гривень (100 купюр) із № АА 4011461, № УИ 2938219, № ФБ 8190065, № ФБ 4786011, № ЗЗ 8394076, № ФЗ 3870589, № ВБ 7968919, № ВФ 1745456, № МБ 2028477, № ЛГ 1293007, № УД 5602105, № ВИ 8894370, № ГК 5833445, № ФЖ 5131282, № БТ 7147591, № ВГ 4747411, № ВБ 4747977, № УД 1842345, № ЛБ 0267427, № ЗБ 8035135, № ВГ 9816979, № ВГ 8427655, № ГН 3902071, № УИ 2087262, № ЗГ 9155524, № БР 2752766, № ФЗ 4954905, № УЗ 6267038, № УЖ 6213340, № ВХ 3932147, № ВХ 8468658, № ЛА 9805291, № БВ 3802796, № АД 6179223, № БГ 6863714, № АД 9416313, № ХЕ 8153532, № ХЕ 9880839, № БВ 3365808, № ХЖ 5945696, № ББ 9855666, № ХВ 5818641, № БА 9802184, №ХВ 1855534, № БВ 9165591, № АЗ 2924168, № ЦА 0982247, № ХЄ 9742523, № ХА 1147648, № ЦБ 4005675, № ББ 9215460, № ХВ 9001008, № АГ 0678278, № АЖ 573645Л, № АЗ 7926509, № АЄ 3193322, № БА 6180496, № ХВ 6444217, № ЦА 6705546, № БГ 8909024, № ЦА 6659752, № ХА 0958981, № АГ 6224075, № ББ 8778802, № АЖ 8730935, № ХВ 0802353, № ЦБ 2341571, № ХЄ 1688323, № АГ 6748241, № АЖ 6214058, № АБ 1941523, № БГ 3478902, № ХБ 1311584, № АЗ 8311319, № ЦА 5710991, № АД 9417847, № АЗ 9822147, № ХЄ 6542974, № ВИ 3838682, № ХВ 0505349, № БВ 7859391, № ХГ 2465571, № БГ 8704413, № ЦА 2317352, № ХЕ 7155812, № ХА 0341414, № ББ 5876873, № ХЕ 0861445, № ХВ 7669802, № ББ 0624678, № ББ 3465333, № ВЄ 9363398, № ХЄ 3356349, № АГ 6962032, № АГ 8331043, № ББ 2990944, № ХГ 0878706, № ХГ 2237886, № ЦА 9778566, № АИ 8697905, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження ( справа № 451/50/21) - зберігати при матеріалах справи;

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 27.11.2020 року після набрання вироком законної сили - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи відео-, звукозапису (висновок експерта № СЕ-19/114-20/23521-ВЗ від 29.12.2020 року) - 3 269 гривень.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддяО. П. Патинок