Рішення № 99870830, 21.09.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/808/21

Провадження №2/443/1087/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Цюмрака М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, Стрийської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: встановити факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого 25.04.1989 року виконкомом Жидачівської районної ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_3 »; встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та позивачем, а саме те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його матір`ю; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої входив житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 залишила заповіт від 27.11.2008 року, посвідчений старостою села Лівчиці, яким заповіла житловий будинок з господарськими спорудами та все, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право позивачу. Зазначає, що крім позивача відсутні спадкоємці за законом та заповітом, оскільки позивач був однією дитиною у ОСОБА_2 .. В подальшому позивач звернувся до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері – ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв`язку з тим, що наявні розбіжності в свідоцтві про смерть, в документах на майно померлої та в документах, які підтверджують родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем: “ ОСОБА_4 ”, “ ОСОБА_5 ”, “ ОСОБА_6 ” та у позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок. Відтак, позивач змушений звертатися до суду із вказаним позовом з метою захисту майнових прав.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 21.05.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 21 вересня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якщо так, то надати належним чином завірені копії спадкової справи.

01.09.2021 року завідувачем Жидачівської державної нотаріальної контори Матусеком В.В. листом №289/02-14 повідомлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилася.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.

Представник відповідача – Гніздичівської селищної ради Львівської області у судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі представника, заперечень щодо вимог заявника не мають.

Представник відповідача – Стрийської районної державної адміністрації Львівської області у судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі представника.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 23.08.2019 року. (а.с.15).

Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входив житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на жилий будинок від 25.04.1989 року, належав на праві особистої власності ОСОБА_3 (18).

ОСОБА_2 залишила заповіт від 27.11.2018 року, посвідчений та зареєстрований старостою села Лівчиці виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області Витак О.В. за №85, за яким належний їй житловий будинок із земельною ділянкою для ОЖБ, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та все що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиму право заповіла своєму синові - ОСОБА_1 , 1953 року народження (а.с.24).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №387 від 11.11.2019 року, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахувався робітничим двором і станом на 30.06.1991 року склад сім`ї був таким: голова двору – ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невістка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внук – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внучка – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; внук – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.21).

Як вбачається із довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №386 від 11.11.2019 року, до дня смерті і на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , яка наступила 23.08.2019 року. Разом із нею за даною адресою проживали і були зареєстровані син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невістка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які надалі зареєстровані і проживають там же. Заповіт від імені ОСОБА_2 по даних виконкому Гніздичівської селищної ради посвідчувався в селі Лівчиці старостою села в користь сина ОСОБА_1 і на день смерті не змінений і не скасований (а.с.22).

Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №958 від 23.08.2019 року, виданої ОСОБА_1 про те, що він дійсно займався похоронами своєї мами – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.23).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданого повторно серії НОМЕР_2 , її батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.16).

Як видно із свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.09.1953 року, його матір`ю є ОСОБА_14 (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00024528435 від 12.11.2019 року, 23.06.1955 року зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Лівчицької сільської ради між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , актовий запис №5. У графі «Відомості про розірвання шлюбу» 19.04.1971 року даний шлюб розірваний згідно рішення обласного суду м.Львова від 31.05.1962 року №1063, актовий запис №26 (а.с.20).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00024529554 від 12.11.2019 року, 23.06.1972 року зареєстровано шлюб Рудянською сільською радою Жидачівського району Львівської області між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис №7. У графі «Відомості про розірвання шлюбу» 23.03.1978 року даний шлюб розірваний Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №21 (а.с.19).

Згідно копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 25.04.1989 року, з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_3 (а.с.18).

Матеріалами справи встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 .

Постановою завідувача Жидачівською ДНК ОСОБА_19 від 24.02.2020 року (а.с.14) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері, оскільки встановлено розбіжності в свдоцтві про смерть та в правовстановлюючих документах на майно померлої та в докементах, які підтверджують родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем: “ ОСОБА_4 ”, “ ОСОБА_20 ”, “ ОСОБА_21 ”, а також відсутній оригінал свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Встановлення факту родинних відносин необхідний позивачу для реалізації його спадкових прав.

Отож, як випливає з вищезазначених обставин, наявні розбіжності у документах, що підтверджуються родинний зв`язок ОСОБА_1 з його матір`ю в свідоцтві про народження та в свідоцтві про смерть, а саме розбіжності з іменем та по-батькові матері “ ОСОБА_22 ” – “ ОСОБА_23 ” та в копії Свідоцтва про право особистої власності від 25.04.1989 року, а саме розбіжності по батькові ОСОБА_2 “ ОСОБА_4 ” – “ ОСОБА_21 ”.

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні дала покази про те, що є дружиною позивача, а ОСОБА_2 була її свекрухою, тобто матір`ю позивача. Також зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 це одна і та ж особа.

Крім того, факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 підтверджується довідками виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №386 та №387 від 11.11.2019 року, де вказано, що станом на 30.06.1991 року та до дня смерті і на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , яка наступила 23.08.2019 року. Разом із нею за даною адресою проживали і були зареєстровані син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невістка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22,23), довідкою виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №958 від 23.08.2019 року, виданої ОСОБА_1 про те, що він дійсно займався похоронами своєї мами – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.23), заповітом ОСОБА_2 від 27.11.2018 року, відповідно до якого належний їй житловий будинок із земельною ділянкою для ОЖБ, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та все що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиму право заповіла своєму синові - ОСОБА_1 , 1953 року народження (а.с.24).

Матеріалами справи встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі – житловий будинок та господарській споруди, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_2 , що підтверджується такими доказами:

- витягом з погосподарської книги села Лівчиці №387 від 11.11.2019 року, згідно якого, станом на 30.06.1991 року будинковолодіння АДРЕСА_1 рахувався робітничим двором, головою якого була ОСОБА_2 , (а.с.21);

- довідкою виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №386 від 11.11.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , яка наступила 23.08.2019 року (а.с.22);

- заповіту ОСОБА_2 від 27.11.2018 року, з якого вбачається, що належний їй житловий будинок із земельною ділянкою для ОЖБ, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла своєму синові - ОСОБА_1 , 1953 року народження (а.с.24).

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт належності ОСОБА_2 Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25.04.1989 року, виданого Жидачівською районною радою народних депутатів Львівської області на ім`я “ ОСОБА_3 ”, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо нерухомого майна – житловий будинок АДРЕСА_1 , який належалав на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджено наявними у справі доказами, які перелічені вище.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у тому числі, за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_2 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Оскільки, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, вимога позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно за заповітом підлягає до задоволення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності на житловий будинок та господарські споруд, що розташовані у АДРЕСА_1 також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого 25.04.1989 року виконкомом Жидачівської районної ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_3 ».

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка