Рішення № 99870153, 24.09.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1214/21

Провадження № 2/321/419/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2021 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бородіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Плодородненська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує таким.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.листопада 2009 року позивачу належить право власності на будинок АДРЕСА_1 . Вказаний будинок він збудував у 1975 році, де й були зареєстровані: він, його дружина ОСОБА_3 , 1956 року народження, син ОСОБА_4 , 1985 року народження, син ОСОБА_2 , 1977 року народження. В 1999 році його син ОСОБА_2 виїхав за кордон в Росію ї залишився там до теперішнього часу. Зв`язок з ним втрачено і його місце перебування йому не відоме. Будь яких усних чи письмових домовленостей між сторонами щодо проживання, реєстрації відповідача в будинку - не існує. Відповідач є членом його сім`ї, але в будинку не проживає, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в домі не має і взагалі, його місце проживання на теперішній час йому не відоме. Факт реєстрації відповідача порушує його право на вільне розпорядження і користування майном як власника будинку, а саме: він позбавлений можливості оформити субсидію, відчужити належний йому будинок, а унеможливлює йому право розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, в даному випадку продати, обміняти, тощо. Внаслідок зазначеного просить суд визнати ОСОБА_2 , 1977 року народження, таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав, не заперечував проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Плодородненська сільська рада Михайлівського району Запорізької області всудове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. ст. 280 - 283 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Гарантування кожному права на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлення права власності або обмежена у його здійсненні у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2009 року та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.7-13).

Згідно довідки від 19.08.2021 року за №595, виданої Плодородненським сільським головою ОСОБА_5 зареєстрований в АДРЕСА_1 та має наступний склад сім`ї - сина ОСОБА_4 , 1985 року народження, онуку - ОСОБА_6 , 2020 року народження, сина ОСОБА_2 , 1977 року народження, який за вказаною адресою зареєстрований, але фактично не проживає.

Частиною 1 статті 383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст.156 ЖК УРСР, члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

У відповідності до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ч.2 ЦПК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ними і власником житла або законом.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , 1977 року народження, місце проживання якого зареєстроване за вказаною адресою, фактично не проживає у вказаному житловому будинку понад року.

Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача порушуються відповідачами, тобто останніми створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права користування, розпорядження майном, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачем.

Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеним в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11. Так, зазначено, що в разі будь – яких обмежень у здійснення права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема пред`явивши одну із вимог:1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання відповідача ОСОБА_2 , 1977 року народження таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки в ході судового розгляду було достовірно встановлено, що в спірному житлі не проживає без поважних причин понад рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Плодородненська сільська рада Михайлівського району Запорізької області про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , 1977 року народження, таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Плодородненська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, с. Плодородне вул. Миру, 11, Михайлівського району Запорізької області.

Заочне рішення може бути переглянуте Михайлівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна