Ухвала суду № 99869672, 23.09.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/1220/21

1-кп/310/743/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.

при секретарі Герасимовій Г.В.,

за участі прокурора Кривцун О.А.,

захисника Єременка Р.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянськ матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082340000078 від 12 червня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Прокурор у судовому засіданні подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 02 жовтня 2021 року, а ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними та не відпали, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину після звільнення з місць позбавлення волі, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад п`ять років, немає місця роботи, немає стійких соціальних зв`язків, а також не має постійного місця мешкання, на шлях виправлення не став.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Єременко Р.С. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник зазначив, що ризики, зазначені в клопотанні, не доведені. Обвинувачений просив відмовити в задоволені клопотання через стану здоров`я внаслідок його віку.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого в подальшому було продовжено ухвалою суду. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 02 жовтня 2021 р.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, були встановлені на стадії досудового розслідування.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиками. Тобто ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та дійсними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, ризики ухилення від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення волі лише 26.03.2021р. знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за яке передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, та, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, має можливість ухилитися від суду, та, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання потерпілого та свідків, матиме реальну можливість вчинити вплив на них з метою уникнення покарання та спонукати їх до надання свідчень на його користь, а також не маючи постійного джерела доходу, постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо посилання обвинуваченого на стан здоров`я, то за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів на спростування цього суду не надано, натомість, з метою отримання медичної допомоги сторона захисту не позбавлена права звернутись до медичної частини слідчого ізолятору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 319, 331, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому – задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без змін та продовжити його дію на 60 (шістдесят) днів, строком до 21 листопада 2021 року включно.

Копію ухвали надіслати до ДУ "Вільнянська установа виконання покарань №11" та вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М. Дністрян