Ухвала суду № 99868747, 23.09.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/2596/20

4-с/242/7/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелик Євгена Борисовича, стягувачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області, який як суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та заборгованості по вихідній допомозі за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, надійшла скарга представника Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі – ПрАТ «ЦОФ «Росія», боржник) на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелик Євгена Борисовича, яка мотивована тим, що на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року видано виконавчий лист №242/2596/20 про стягнення з ПрАТ «ЦОФ «Росія» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Приватним виконавцем Горелик Є.Б. було відкрито виконавче провадження № 63048102. В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у вищезазначеному виконавчому провадженні. Вважає, що приватний виконавець не дотримався вимог закону, вказана постанова є передчасною та позбавила боржника й стягувача самостійно дійти згоди щодо визначення вартості майна, а тому просить визнати її незаконною та скасувати.

Представник ПрАТ «ЦОФ «Росія» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримав та просить задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. просить відмовити у задоволенні скарги через її необґрунтованість, зазначив, що ні боржник, ні стягувач не зверталися до нього з заявою щодо самостійного визначення вартості майна, тому було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності. В подальшому посилався на те, що скарга подана в рамках зведеного виконавчого провадження, тому її слід розглядати за правилами КАС України. Просить розглянути скаргу без його участі.

Стягувачі заперечували проти поданої скарги та просили відмовити в її задоволенні через її необґрунтованість та розглянути скаргу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, прийшов до наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦОФ «Росія» задоволено та стягнуто з ПрАТ «ЦОФ «Росія» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 89 431,03 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 77 328,94 грн., а також судовий збір у розмірі 840 гривень. Рішення набрало законної сили 07.09.2020 року та на його підставі було видано виконавчий лист № 242/2596/20.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. від 15.09.2020 року відкрито виконавче провадження № 63048102 з примусового виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області № 242/2596/20.

Постановами приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. від 04.11.2020 року у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» описано та накладений арешт на наступне майно, яке належить ПрАТ «ЦОФ «Росія», а саме: легковий автомобіль Toyota Corolla, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/ номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; вантажний автомобіль КрАЗ-6510, 1992 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/ номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль КрАЗ-256, 1991 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/ номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 . Вказана дія була проведена за місцезнаходженням ПрАТ «ЦОФ «Росія» за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Михайлівка, вул. Степна, 49, та у присутності заступника директора товариства Слухай О.М.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. від 17.11.2020 року, яка отримана ПрАТ «ЦОФ «Росія» 23.11.2020, призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Гінес Груп», якого зобов`язано надати звіт про незалежну оцінку транспортних засобів – автомобіль Toyota, номерний знак НОМЕР_7 , КрАЗ-6510, номерний знак НОМЕР_3 , та КрАЗ-256, номерний знак НОМЕР_5 , які належать ПрАТ «ЦОФ «Росія».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі орган і в і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 10 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено наступні заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до п. 18 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у разі, якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт. У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

В постанові ВС від 16.01.2019 року справа № 371/858/15-ц вказано, що досягнення згоди між сторонами виконавчого провадження, а саме: боржником та стягувачем щодо вартості арештованого майна є їхнім правом, а не обов`язком та враховуючи те, що доказів про те, що боржник звертався до стягувача з пропозицією щодо визначення вартості майна та погоджував вартість арештованого майна, заявником не надано, а державним виконавцем здійснені всі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення суду в межах своїх повноважень та прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення оцінки вартості земельної ділянки, з дотриманням вимог чинного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що приватний виконавець 04.11.2020 року у присутності представника боржника провів опис та арешт вищевказаних транспортних засобів, боржник протягом 10 днів з такого арешту до стягувача не звертався з відповідними клопотаннями (заявами) щодо узгодження (за взаємною згодою) вартості рухомого майна, оскільки з урахуванням ст. 81 ЦПК України боржником таких доказів суду не надано, тому у приватного виконавця станом на 17.11.2020 року виникло право призначити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Посилання приватного виконавця на розгляд даної скарги в порядку адміністративного судочинства через наявність зведеного виконавчого провадження суд вважає неприйнятним, оскільки в постанові ВП ВС від 14.10.2018 року № 707/28/17-ц зроблено висновок, що сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

За копією матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішеннями Селидівського міського суду Донецької області та Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, тобто судами загальної юрисдикції, були задоволені позовні вимоги колишніх працівників ПрАТ «ЦОФ «Росія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, ці працівники подали заяви про примусове виконання рішень суду до приватного виконавця Горелик Є.Б., останній відкрив по ним виконавчі провадження та 23.10.2020 року об`єднав у зведене виконавче провадження, тобто в даному випадку скарга підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд доходить висновку, що дії приватного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 18, 259, 260, 261, 447, 451, 452 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги представника Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» на рішення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелик Євгена Борисовича, стягувачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Владимирська І.М.