Рішення № 99868025, 03.09.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7577/20

2/264/469/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., представника позивача – ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Маріуполя. На підставі ордеру на житлове приміщення № 002246 від 06.05.2003 року, квартира АДРЕСА_1 , була надана у користування ОСОБА_7 на родину з чотирьох осіб, а саме – дружину ОСОБА_8 , дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 у квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 – квартиронаймач, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – члени сім`ї квартиронаймача. Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади м.Маріуполя, у квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 24.09.2020 року комісією у складі головних спеціалістів відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Толстової В.А., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , голови КСН «Мирний» Булай О.С., у присутності мешканки будинку ОСОБА_11 складено акт обстеження житлового приміщення та встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі трьох поверхового будинку. У квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зі слів сусідки ОСОБА_11 зареєстровані особи у квартирі не мешкають. Квартирою користується ОСОБА_12 – тітка ОСОБА_7 . За вказаною адресою мається заборгованість, а саме за даними ЖКП «КК Кальміуська» - 4769,06 грн. та КП «Комунальник» - 3832,62 грн. На теперішній час реєстрація відповідачів, які фактично не проживають у житловому приміщенні, перешкоджає виконавчому комітету Маріупольської міської ради, як органу, який наділений повноваженнями з управління об`єктами жилого фонду, розпорядитися жилими приміщеннями, виділивши їх у встановленому законодавством порядку, особам, які потребують поліпшення житлових умов.

На підставі викладеного, просить визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

Представник позивача Маріупольської міської ради - Черноусов В. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, письмовий відзив на адресу суду не надала.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що категорично не згодна із обставинами, викладеними у позовній заяві. Зауважила, що вона з малолітніми дітьми зареєстровані у вказаній квартирі, проте з 2019 року за вказаною адресою фактично не проживають через те, що квартира знаходиться в аварійному стані. Крім того, дійсно за вказаною адресою нарахована заборгованість по сплаті за комунальні послуги, проте вона планує її погасити у найближчий час. На теперішній час вона не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Квартиру до такого занедбаного стану довів їх батько, який помер у 2020 році. Зараз в неї відсутні кошти для проведення ремонтних робіт у квартирі. Газопостачання у квартирі відключено, унітазу в туалетній кімнаті немає. Вона не зверталась до Маріупольської міської ради та соціальних служб міста для отримання соціальної допомоги. Речі її родини зберігаються в квартирі. У зареєстрованому шлюбі з батьком дітей не перебуває. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки це єдина житлова площа, яка в неї є, іншої житлової площі не має, якщо її та її дітей позбавлять реєстрації, то їм ніде буде зареєструватись та в подальшому проживати. Планує сплачувати заборгованість та робити ремонт в квартирі. В квартирі знаходяться її речі та дітей. За квартирою приглядає її тітка ОСОБА_13 .

Представник третьої особи – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради Бартош Н.О., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та висновок про недоцільність визнання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими що втратили право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів на території району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад, здійснюють контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, видають ордери на жилі приміщення.

Згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, є підставою для визнання осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним.

Відповідно до інформаційної довідки № 225800725 від 28.09.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 відноситься до комунальної форми власності територіальної громади м. Маріуполя.

Відповідно до листа ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» № 75/39234 від 30.09.2020р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 - не зареєстровано.

Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади міста Маріуполя від 25.09.2020 р. у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ордер № 002246 від 06.05.2003 року на квартиру АДРЕСА_1 , було надано у користування ОСОБА_7 на родину з чотирьох осіб, а саме – дружину ОСОБА_8 , дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 у квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 – квартиронаймач, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – члени сім`ї квартиронаймача.

24.09.2020 року комісією у складі головних спеціалістів відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Толстової В.А., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , голови КСН «Мирний» Булай О.С., у присутності мешканки будинку ОСОБА_11 складено акт обстеження житлового приміщення та встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі трьох поверхового будинку. У квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зі слів сусідки ОСОБА_11 зареєстровані особи у квартирі не мешкають. Квартирою користується ОСОБА_12 – тітка ОСОБА_7 .

З листа № 233 від 29.09.2020 р., наданого ЖКП «КК «Кальміуська», за квартирою АДРЕСА_1 , вбачається наявна заборгованість у розмірі 4769,06 грн.

З листа № 63.23/41103 від 13.10.2010 р., наданого КП «Комунальник» за квартирою АДРЕСА_1 , вбачається наявна заборгованість в сумі 3832,62 грн.

В судовому засіданні стороною позивача не було беззаперечно доведено, що родина ОСОБА_14 не проживає у квартирі,що відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Маріуполя, більше 1 року без поважних причин, як і не доведений факт занедбаного стану житлового приміщення та відсутності їхніх речей.

Дійсно встановлено ряд обставин, внаслідок яких ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми тимчасово вимушена проживати в орендованому житлі. Однак вони виконують обов`язки наймача, спірна квартира є єдиним для них місцем постійного проживання та реєстрації, та там зберігаються їх речі.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Зазначені правила статей 71 та 107 ЖК Української РСР є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред`явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім`ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Положення цієї статті застосовуються до правовідносини, які виникли між власниками житла (на праві приватної власності) та членами їх сім`ї.

Отже при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2020 року по справі №209/2642/18.

Суд критично ставиться до акту обстеження житлового приміщення, наданого позивачем в якості доказів, оскільки зміст вказаного акту було спростовано наданими суду поясненнями позивачки, а про допит свідків в присутності яких цей акт було складено позивачем не заявлено.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, враховуючи, що відсутність відповідачів за місцем їх реєстрації носить тимчасовий характер через аварійність житлового приміщення та намагання відповідачки здійснити ремонтні роботи у квартирі, суд не вбачає підстав для визначення відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок чого відмовляє у позові.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецької апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Суддя: А. М. Іванченко