Ухвала суду № 99867246, 22.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/25465/20

Провадження № 1-кп/127/626/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020020001446 від 28.08.2020 та за № 12020020020001618 від 02.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Зайцева Д.В.,

захисника: Корпала В.М.,

обвинуваченої: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України.

У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом на розгляд учасників судового провадження поставлено питання доцільності тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Зайцев Д.В. заявив клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачені ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, частину із яких вчинила під час того, як на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебувало кримінальне провадженні відносно неї, а тому ОСОБА_1 може і далі продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду, а також обвинувачена ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Корпало В.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачена ОСОБА_1 визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, щиро кається, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, а також захисник зазначив, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, а тому просив суд змінити запобіжний захід обвинувачені на домашній арешт або визначити суму застави.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.11.2020 до обвинуваченої ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 неодноразово продовжувався

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного, суд вважає, за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки обвинувачена ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, одне із яких відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, до затримання офіційно не працювала та не мала стабільного джерела прибутку.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, один із яких відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення, а тому вона може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_1 до затримання не працювала та не мала офіційного джерела доходу, вона може продовжувати вчинювати злочини, може чинити тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачена ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з тим, клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає, оскільки у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак остання порушили обов`язки покладені на неї судом та повторно вчинила кримінальне правопорушення.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченої ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника Корпала В.М. щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Корпала В.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення суми застави – відмовити.

Клопотання прокурора Зайцева Д.В. про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 20.11.2021 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: