Рішення № 99864144, 23.09.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6111/20

Провадження по справі № 2/635/1503/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Кайдашов Віталій Сергійович,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД»,

третя особа – приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович,

третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 лютого 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №4286, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості в розмірі 32309,45 гривень в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЛАНД».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 червня 2013 року між позивачем та ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» укладений кредитний договір №014/0477/82/0066394, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 22967,82 гривень на строк до 04 червня 2019 року. Позивач виконувала умови договору, однак нею було допущено часткове порушення його умов. 10 вересня 2020 року зі змісту листа приватного виконавця Попляк В.В. позивачу стало відомо, що 15 лютого 2020 року приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинений оскаржуваний виконавчий напис, який знаходиться на виконанні у приватного виконавця Попляк В.В. Під час примусового виконання зазначеного виконавчого документа, приватним виконавцем, окрім іншого, була винесена постанова від 30 червня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Із виконавчим написом позивач не згодний, оскільки договір, укладений між позивачем та відповідачем, не посвідчений нотаріально.

Аргументи учасників справи.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву, а також письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову суду, не надав.

Третя особа приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович письмових пояснень на позов не надав, з будь-якими заявами та клопотаннями не звертався.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна письмових пояснень не надала.

Участь сторін та інших учасників справи.

Позивач та її представник – адвокат Кайдашов В.С., у судове засідання не з`явились, останній надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила постановити рішення згідно чинного законодавства.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення по справі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє її представник- адвокат Кайдашов Віталій Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю; зупинено стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого напису від напису від 05 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №4286, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 32309,45 гривень в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0477/82/0066394 від 04.06.2013, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аланд».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Як вбачається зі змісту договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 04 червня 2013 року був укладений вказаний договір, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 22967,82 гривень на строк до 04 червня 2019 року зі сплатою процентів у розмірі 35,3% процентів річних.

05 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено нотаріальний напис, зареєстрований в реєстрі за №4286, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договоромо №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року, укладеним між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» на підставі договору відступлення прав вимоги №02/10/2019 – КА, укладеного 02 жовтня 2019 року, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» суму заборгованості у розмірі 32009,45 гривень, з яких: 21473,88 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10535,57 гривень – прострочена заборгованість по процентам за вказаним кредитним договором, строк якого настав за період з 07 серпня 2018 року по 29 листопада 2019 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 29 травня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4286 від 05 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32309,45 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 29 травня 2020 року боржнику ОСОБА_1 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 29 травня 2020 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду в сумі 3230,95 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 30 червня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 зі здійсненням відрахувань із доходів боржника у розмірі 20%, відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів боржника.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як вже зазначалось, процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц зазначила, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, вже досліджене Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року його строк дії був визначений сторонами до 04 червня 2019 року і саме цей строк був узгоджений сторонами як кінцевий строк повернення кредитних коштів ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається зі змісту виконавчого напису №4286 від 05 лютого 2020 року заборгованість за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» у розмірі 32009,45 гривень ьула стягнута за період з 07 серпня 2018 року по 29 листопада 2019 року.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» позбавлена можливості стягувати з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, оскільки у даному випадку Товариство має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.

Отже, виходячи з наведеного, не можна вважати безспірною зазначену у виконавчому написі нотаріуса стягнуту з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість по кредитному договору у розмірі 32009,45 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також слід зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 05 лютого 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між Банком та позивачем кредитний договір №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є ще однією підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21 жовтня 2020 року.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на оскарження до суду нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії, передбачене статтею 50 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому сам по собі факт додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів, передбачених Порядком № 26/5, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, якщо судом буде встановлено, що на момент вчинення нотаріусом цього напису боржник не мав безспірної заборгованості перед стягувачем у тому розмірі, як зазначено у виконавчому написі.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 486/388/16-ц.

Відповідачем на спростування вищевказаних висновків суду не надано жодних доказів та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 840, 80 гривень та за подання заяви про забезпечення позову, яка ухвалою Харківського районного суду Харківської обалсті від 07 жовтня 2020 року задоволена судом, у розмірі 420,40 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станілсавівни, вчинений 05 лютого 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №4286, про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №014/0477/82/0066394 від 04 червня 2013 року, укладеним між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль, право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на підставі договору відступлення прав вимоги №02/10/2019 – КА, укладеного 02 жовтня 2019 року, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» суми заборгованості у розмірі 32009,45 гривень, з яких: 21473,88 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10535,57 гривень – прострочена заборгованість по процентам за вказаним кредитним договором

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261,20 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 01033, місто Київ, вул. Саксаганського, буд.14, кв. 301.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, місцезнаходження: 61003, см. Харків, пров. Подільський, буд.5, офіс 011.

Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко