Вирок № 99864009, 24.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4345/18

Провадження № 1-кп/645/301/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого – судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Рибас В.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12018220460001675 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хатнє Великобурлуцького району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

24 липня 2018 року приблизно 01.20 годині, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 разом із особою, матеріали стосовно якої виділено судом в окреме провадження, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, а саме майна, що належить ПАТ «Укртелеком» та знаходиться у спеціально відведеному приміщенні - каналізаційному колодязі, з метою реалізації свого злочинного наміру, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, взявши з собою металевий різак, приїхали на автомобілі ВАЗ 2111, державний номер НОМЕР_1 до будинку № 2 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, де знаходився каналізаційний колодязь, у якому зберігалось майно ПАТ «Укртелеком».

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, у групі, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, переконавшись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 разом із особою, матеріали стосовно якої виділено судом в окреме провадження, підійшли до вказаного колодязя, де ОСОБА_1 руками підняв кришку каналізаційного люка та проник до каналізаційного колодязя, а особа, матеріали стосовно якої виділено судом в окреме провадження в цей час знаходився на вулиці та спостерігав за обстановкою, щоб їх злочині дії не були виявлені сторонніми особами. ОСОБА_1 , знаходячись у каналізаційному колодязі, що є спеціально відведеним приміщенням для знаходження металевих кабелів, що належать ПАТ «Укртелеком», за допомогою заздалегідь підготовленого металевого різака почав різати металеві кабелі зв`язку, а саме: кабель марки ТПП 200x2x0,4, загальною довжиною 40 метрів, вартістю - 1897,92 грн; кабель марки ТПП 100x2x0,4, довжиною 41 метр, вартістю – 1016,96 грн., кабель марки ТПП 100x2x0,4, загальною довжиною 46 метрів, вартістю 1 140,98 грн, на загальну суму 4055 гривен, 86 копійок, які належать ПАТ «Укртелеком» (ЄДРПОУ 25614660).

У той момент, коли ОСОБА_1 дорізав вищевказані металеві кабелі зв`язку та знаходився в середині каналізаційного люку, особа, матеріали стосовно якої виділено судом в окреме провадження, почав витягувати дані кабелі з середини каналізаційного люку на вулицю. Проте всіх дій безпосередньо спрямованих на вчинення злочину ОСОБА_1 та особа, матеріали стосовно якої виділено судом в окреме провадження, вчинити не змогли з причин, що не залежали від їх волі, оскільки їх дії були помічені та зупинені працівниками ТОВ «Охорона і безпека», які прибули за вищевказаною адресою через спрацювання сигналізації ПАТ «Укртелеком».

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним, позовну заяву визнав та пояснив, що 24.07.2018 року приблизно о 01.20 годині, разом з ОСОБА_2 вони вирішили викрасти майно ПАТ «Укртелеком», яке знаходиться у спеціально відведеним приміщенні - каналізаційному колодязі. Взявши із собою металевий різак, вони приїхали на автомобілі ВАЗ 2111, до проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, де знаходився каналізаційний колодязь, у якому зберігалось майно ПАТ «Укртелеком». ОСОБА_1 руками підняв кришку каналізаційного люка та проник до каналізаційного колодязя, а ОСОБА_2 в цей час знаходився на вулиці та спостерігав за обстановкою, щоб їх злочині дії не були помічені. ОСОБА_1 обрізав кабель і став подавати ОСОБА_2 , проте їх помітили і вони були затримані співробітниками служби охорони.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Представник ТОВ «Укртелеком» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника потерпілого, позовні вимоги підтримав.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження частини доказів на підтвердження вини обвинуваченого, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, відомості для вирішення питання про долю речових доказів, судових витрат та цивільного позову.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в інше приміщення.

Вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире розкаяння у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, задовільно характеризується.

Згідно досудової доповіді орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе у винятковому випадку, за умови інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних злочинів. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середні. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, покласти на нього обов`язки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень, закріплених у ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення; особу винного; обставини, що пом`якшують покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування положень ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинене, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину та його тяжкість, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином, умисну форму вини, дані про особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, у вигляді трьох років позбавлення волі. Дане покарання, на думку суду, відповідає вчиненому та є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів. На переконання суду, саме таке покарання є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Підстав для застосовування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

З огляду на положення ст. 75 КК України, враховуючи рішення суду про призначення покарання певного виду і розміру, особу винного, який повністю визнав вину, та конкретні обставини справи, зазначені вище у даному вироку, які на думку суду не можуть свідчити про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_1 , враховуючи молодий вік обвинуваченого, ту обставину, що з моменту вчинення злочину пройшов значний час, і останній нових кримінальних правопорушень не вчинив, враховуючи думку органу пробації про можливістьвиправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, в зв`язку із чим вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання за даним вироком з випробуванням, із встановленням іспитового строку в межах, передбачених ч. 4 ст. 75 КК України,з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

ПАТ «Укртелеком» заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, в сумі 25 523, 29 грн, у вигляді вартості викраденого кабелю. Окрім того, в позові зазначено, що викрадення кабелю спричинило тимчасове припинення зв`язку для 273 абонентів та 69 ШСД, які були позбавленні можливості отримувати послуги, що також завдало ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди.

Відповідно ст. 128 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона, зокрема, у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна.

При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на відновлення знищеного чи пошкодженого майна, тощо ).

Якщо злочин передбачає заподіяння потерпілому шкоди (майнової, моральної чи фізичної), це є підставою виникнення, поряд з кримінальною, також і цивільно-правової відповідальності.

У свою чергу, статтею ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, окрім іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному провадженні має випливати з пред`явленого обвинувачення.

У даному випадку суд слідує позиції Верховного Суду, висловленій у справах №135/112/17, №486/1223/17, яка зводиться до того, що шкода, заподіяна злочином, включає в себе не тільки вартість викраденого чи пошкодженого майна, а й витрати, понесені на виконання робіт, необхідних для його відновлення.

Однак, заслуговує на увагу також те, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Тому, розмір шкоди також має бути підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно закріпленим у Цивільному процесуальному кодексі України положенням, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що речовими доказами у справі визнано, зокрема, кабель зв`язку марки ТПП 200х2х0,4 довжиною 40 м; кабель зв`язку ТПП 100х2х0,4 довжиною 41 м; кабель зв`язку ТПП 100х2х0,4 довжиною 46 м (постанова слідчого від 25.07.2018 року).

Матеріали справи свідчать також про те, що 30 липня 2018 року представником ПАТ «Укртелеком» під розписку отримано від слідчого на відповідальне зберігання: кабель зв`язку марки ТПП 200х2х0,4 довжиною 40 м; кабель зв`язку ТПП 100х2х0,4 довжиною 41 м; кабель зв`язку ТПП 100х2х0,4 довжиною 46 м.

Таким чином, судом встановлено, що викрадене майно повернуте потерпілому ПАТ «Укртелеком».

До цивільного позову представником потерпілого долучено довідку про вартість викраденого (пошкодженого) майна від 24.07.2018 року; Акт встановлення факту викрадення, знищення або зловмисного пошкодження ЛКС № 031-0718-322ЛДЗ-Х від 24 липня 2018 року; Дефектний акт № 031-0718-322ЛДЗ-Х від 24 липня 2018 року.

Інших доказів того, що матеріальна шкода в сумі 25 523, 29 грн, завдана ПАТ «Укртелеком», внаслідок вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, матеріали справи не містять.

Необхідно відмітити, що вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Слід зауважити, що п.6 ч.2 ст. 242 КПК України (в редакції, чинній на час проведення досудового розслідування) чітко регламентовано, що розмір матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, визначається виключно шляхом проведення відповідної експертизи.

Тому, вирішуючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні, суд виходить із тих доказів, що наявні в його розпорядженні, яким, відповідно до ст.94 КПК України, надає належну правову оцінку та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укртелеком», у зв`язку із недоведеністю підстав і розміру позову.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1; п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місяця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У задоволенні цивільного позову ПАТ «Укртелеком» - відмовити.

Речові докази:

кабель марки ТПП 200x2x0,4, довжиною 40 метрів, кабель марки ТПП 100x2x0,4, довжиною 41 метр, кабель марки ТПП 100x2x0,4 довжиною 46 метрів, переданий представнику потерпілого ПАТ «Укртелеком» на відповідальне зберігання, згідно розписки від 30.07.2018 року, вважати повернутим потерпілому після набрання вироком законної сили;

металевий сучкоріз, який знаходиться на зберіганні в Немишлянському ВП ГУНП в Харківській області – після набрання вироком законної сили знищити;

компакт-диск з відеозаписами з нагрудних камер працівників ТОВ «Охорона і безпека» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -