Ухвала суду № 99863870, 21.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15347/21

Провадження № 1-кп/643/1276/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, прокурора Шандули Л.О., потерпілої ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Васильєва В.О., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221170001606 від 13.07.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 05.11.2012 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 20.03.2013 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 16.10.2014 Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 296 КК України до 5 років позбавлення волі; 20.07.2020 Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

В судовому засіданні 21.09.2021 прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні в тому числі тяжкого злочину, що вчинений в період іспитового строку. ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, не працює, законних джерел заробітку не має. Враховуючи наведене, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на свідків. Вказані ризики станом на даний час не зменшились. Зазначене свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та викладені в ньому доводи.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник в судовому засіданні просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Потерпіла ОСОБА_1 зазначила на відсутності претензій до обвинуваченого.

Вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, суд керується таким.

Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Також суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 459/3502/19. Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів. Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії підготовчого провадження відповідає положенням КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2021 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатності більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні двох злочинів, в тому числі у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Згідно обвинувального акту, вказані злочини 10.07.2021 та 13.07.2021.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, раніше неодноразовий судимий.

Згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 20.07.2020, ОСОБА_2 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Таким чином, злочини, у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачується в даному кримінальному провадженні, згідно обвинувального акту вчинені в період іспитового строку, визначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.07.2020.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Враховуючи наведене вище, суд вважає доведеними наявність ризиків, які зазначені прокурором, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, у тому числі тяжкого, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на строк до 24:00 годин 19 листопада 2021.

Відповідно, з наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_2 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , його захисника адвоката Василенко Владислава Олександровича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Шандули Л.О. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на строк до 24:00 годин 19 листопада 2021 року включно.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_2 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 24.09.2021 о 12-00 год.

Суддя Д.А. Крівцов