Рішення № 99863234, 14.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12429/20

Провадження № 2/638/940/21

РІШЕННЯ

іменем України

14.09.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді – Штих Т.В.,

за участі секретаря – Овчаренко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Департамент територіального контролю Харківської міської ради, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, з наступним відшкодуванням підтверджених витрат на знесення самочинної забудови,

встановив:

Позивачка звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Департамент територіального контролю Харківської міської ради, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, з наступним відшкодуванням підтверджених витрат на знесення самочинної забудови.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, вона є власником земельної ділянки та будинка АДРЕСА_1 . З січня 2019 року на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 розпочалися будівельні роботи. Позивачка зазначає, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці проводяться без належних документів. Позивачка просить зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинну забудову за адресою АДРЕСА_3 з наступним відшкодуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджених витрат на знесення самочинної забудови на користь ОСОБА_1 . У позові позивач просить розглядати справу за відсутності позивача, а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

В судове засідання позивачка не з`явилась.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як позивачем не доведені у належний спосіб позовні вимоги. Крім того зазначив, що наявні дозвільні документи.

Представник третьої особи Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, надано письмові пояснення.

Представник третьої особи Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав через канцелярію суду письмові пояснення.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги, такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та будинка АДРЕСА_1 . На сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 розпочалися будівельні роботи. Позивачка зазначає, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці проводяться без належних документів.

Суд критично ставиться до копій документів, які надані у якості доказів, серед яких в тому числі і висновки експертних установ.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки, у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно, в разі, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Законом України, який введений державою для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», 4.8 ст. 39 зазначеного Закону встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №461 від 13.04.2011р у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Отже визнання у судовому порядку право власності на об`єкт будівництва не позбавляє обов`язку введення його експлуатацію.

Інформація про наявність чи відсутність у відповідачів дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту суду не надана.

Проте суд виходить з того, що захищаючи права одних власників майна, не можна порушувати таке ж право інших співвласників. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Статтею 391 ЦК України передбачене що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 12 червня 2006 року). Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення ( рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року). Отже, суд звертає увагу на те, що у даній справі захисту потребують не суспільні інтереси, а інтереси фізичної особи як співвласника майна.

Проте обраний стороною позивача вид захисту свого права не відповідає вимогам законодавства. Суд не може зобов`язати саме позивача знести побудови на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

Враховуючи все вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не мають бути задоволені.

На підставі ст. 376,391 ЦПК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст.258,263,264 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Департамент територіального контролю Харківської міської ради, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, з наступним відшкодуванням підтверджених витрат на знесення самочинної забудови - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлений 23 вересня 2021 року.

Головуючий Т.В. Штих.