Рішення № 99863073, 13.09.2021, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/3471/20

№ 2/610/232/2021

13.09.2021 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

секретаря: Глушко В.В.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту, стягнення моральної шкоди та зменшення розміру аліментних виплат,

в с т а н о в и в:

24.12.2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому він просить зняти арешт з його рахунку в банку НОМЕР_1 та стягнути з відділу ДВС 25000грн. на відшкодування моральної шкоди. Також просить зменшити розмір аліментних виплат на утримання його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.11.2015р. по 31.01.2017р. до суми у розмірі 6746,10грн. Все, що нараховано більше просив скасувати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з незалежних від нього причин аліменти на дитину виплачував не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася значна заборгованість, яка в основному утворилася з 2015р. через його травму, він не міг працювати за станом свого здоров'я і не мав доходів до часу оформлення інвалідності. З 16.09.2015р. по 24.09.2015р. перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні після операції з приводу закритого неускладненого компресійонного перелому хребця та багатоуламкового перелому п'яткової кістки зі зміщенням (07.07.2015р.) у вигляді порушення статики та кінетичної функції, рекомендована ходьба на милицях без навантаження на ліву ногу. Вважає, що має право на зменшення заборгованості по аліментам за період з 01.11.2015р. по 31.01.2017р., коли він не міг працювати через травму, до їх мінімального розміру та із скасуванням нарахованої в цей період розміру пені.

Вказав, що зараз отримує пенсію по інвалідності, з якої утримується 50% пенсійних виплат для погашення боргу по аліментам та на сплату аліментів. Також на даний час навчається в коледжі на 2 курсі та отримує стипендію 950-1000грн. на місяць, однак рахунок, на який вона надходить, арештовано та заблоковано відділом ДВС, тому він не може користуватися цими коштами, які накопичуються на рахунку. Згодом ці кошти було перераховано ОСОБА_2 в повному обсязі, що є порушенням його прав, оскільки він вважає, що 50% цих коштів повинен був отримати він. Стверджує, що з нього утримується більше 50% усіх видів доходу (пенсія та стипендія), з стипендії вчасно не стягуються аліменти, тому в нього накопичуються борги. До того ж, він має кредитні зобов'язання. Все це наносить йому збитки та спричинює моральні страждання. Він неодноразово звертався до відділу ДВС, щоб вони зняли арешт з рахунку, на який він отримує стипендію, однак безрезультатно. Разом з тим, рахунок для виплати стипендії є рахунком зі спеціальним режимом, тому накладення на нього арешту є неправомірним. Такими діями йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пережитими у зв'язку із самим фактом блокування рахунку, з якого він не може отримати грошові кошти, він переживає сильний стрес, перебуває в депресії, в пригніченому стані та нервовому напружені.

06.04.2021р. відповідачем відділом ДВС було надано письмові пояснення щодо позовних вимог, оскільки строк на подання відзиву вони пропустили, в яких відповідач заперечував проти задоволення позову. Вказав, що оскільки позивач в той час не працював, заборгованість нараховувалась виходячи із середньомісячної заробітної плати для даної місцевості. Законодавством не передбачено не нарахування заборгованості по аліментам, якщо боржник перебуває на лікарняному. Зазначив, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на будь-які кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Так, за постановою державного виконавця від 06.11.2019р. було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ боржника, зокрема на грошові кошти на рахунку в АТ «ПУМБ», який відкрито на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому стипендії. Банк постанову виконав, що свідчить про невизнання банком цього рахунку та коштів на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Тобто арештований рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсій, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Посилався на те, що обов`язковою умовою, за наявності якої може бути прийняте рішення про відшкодування моральної шкоди є вина особи. У своєму позові позивач зазначає, що моральна шкода йому спричинена внаслідок арешту його рахунку, у зв`язку з чим він пережив нервовий стрес. Однак, позивачем не підтверджено належними доказами ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, тому вважає твердження позивача щодо завдання йому моральної шкоди голослівними. Вказав, що Балаклійський ВДВС не може надати розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.11.2015р. по 01.03.2016р., оскільки виконавчий документ в цей період на виконанні відділу не перебував (а.с. 54-56).

За ухвалою від 06.05.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач надав письмову заяву про підтримку позову, розгляд справи за його відсутності (а.с. 102).

Представник відповідача БВДВС та відповідач ОСОБА_2 надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні (а.с. 105, 110).

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16), шлюб між якими розірвано за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області 09.11.2011р. (а.с. 31).

За рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22.11.2010р. з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісяця, починаючи з 21.10.2010р. до повноліття дитини (а.с. 17).

16.12.2010р. було видано виконавчий лист про стягнення аліментів з позивача (а.с. 60).

03.02.2015р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду про стягнення аліментів, яке за постановою ст. державного виконавця ВДВС Чугуївського МРУЮ від 14.03.2016р. було закінчено в зв`язку з демобілізацією боржника з в/ч А0501 та було направлено за належністю виконавчий лист (а.с. 59, 80, 81).

Як вбачається з відповіді Міжрайонного відділу ДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву СМУМЮ (м. Харків), наданої на запит суду, проведеною перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділу) встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 46318080 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-5467 від 16.12.2010р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 14.03.2016р. державним виконавцем закінчено вказане виконавче провадження та направлено за належністю до ВДВС Балаклійського РУЮ Харківської області. Заборгованість по аліментам станом на 01.03.2016р. складає 28979,21грн. Зазначили, що до 30.06.2017р. діловодство з виконання судових рішень, порядок зберігання та знищення справ виконавчого провадження регулювалося Порядком , затвердженим 25.12.2008р. Станом на сьогодні матеріали виконавчих проваджень за 2016р. знищено через закінчення строків їх зберігання. Тому у державного виконавця відсутня можливість надати довідку з помісячним розрахунком аліментів (а.с. 79).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, наданому БРВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, борг ОСОБА_1 по аліментам станом на 08.11.2017р. становить 58277,85грн. Зазначено, що заборгованість по аліментам станом на 01.03.2016р. складає 28979,21грн., а за період з 01.03.2016р. по 08.11.2017р. – 29298,64грн. Розмір заборгованості по аліментам з 01.03.2016р. нараховувався відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» виходячи з середньомісячної заробітної плати для Балаклійського району з урахуванням вимог ч. 2 ст. 184 СК України (а.с. 57).

За постановами державного виконавця від 31.01.2019р. у виконавчому провадженні, відкритому 27.04.2016р., були встановлені тимчасові обмеження щодо боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с. 22-24).

За постановою головного державного виконавця БРВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Дейкуна О.Г. від 06.11.2019р. при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: номер рахунку НОМЕР_2 в банку АТ «ПУМБ» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 62).

Цього ж дня вказану постанову для виконання було направлено АТ «ПУМБ» (а.с. 61).

Як вбачається зі звіту по транзакціях по рахунку ОСОБА_1 , що обслуговується у відділенні № 1 ПУМБ в м. Кам`янець-Подільський, за період з 09.05.2019р. по 25.08.2020р. на рахунок надійшло 11346грн., витрати – 3050,45грн., баланс – 8295,55грн. Заблоковані кошти на суму 60986,50грн. згідно виконавчого листа № 2-5467 від 16.12.2011р. (а.с. 18).

Згідно розшифровки операцій по картковому рахунку ОСОБА_1 від 19.07.2021р., що обслуговується у відділенні № 1 ПУМБ в м. Кам`янець-Подільський, за період з 25.08.2020р. по 31.12.2020р. на рахунок надійшло 4479,37грн., витрати – 9185,55грн. Заблоковані кошти на суму 60986,50грн. (а.с. 103).

10.07.2021р. позивач звертався до державного виконавця з вимогою розблокувати картку, на яку він отримує стипендію (а.с. 25).

Як вбачається з довідок ГУ ПФУ в Харківській області, з пенсійних виплат ОСОБА_1 відраховуються аліменти та борг по аліментам в рівних частках (а.с. 20, 21).

Відповідно до довідки про доходи № 68 від 01.07.2021р. ОСОБА_1 навчається у Подільському спеціальному навчально-реабілітаційному соціально-економічному коледжі, де отримував стипендію з вересня 2020р. по грудень 2020р., яка склала 3589,37грн. (а.с. 99).

24.12.2015р. ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як військовослужбовець ЗСУ та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3гр. (інвалідність армії) з 01.11.2016р. (а.с. 9, 10, 19).

Як вбачається з довідок до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з 01.11.2016р. встановлено третю групу інвалідності, причина якої травма, пов`язана з проходженням військової служби. Інвалідність при повторному огляді встановлена на строк до 01.01.2021р. Протипоказана тяжка фізична праця, тривале перебування на ногах, рекомендовано «Д» нагляд, лікування травматолога, стаціонарне лікування (а.с. 11, 104).

Згідно виписного епікризу військово-медичного клінічного центру північного регіону (в/ч А3306) хворий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні в травматологічному відділенні ВМКЦ ПнР м. Харків з 16.09.2015р. по 24.09.2015р., діагноз: стан після операції транспедикулярного спондилодезу (10.07.2015р.) на рівні Т12-L2, відкритої репозиції металоостеосинтезу (17.07.2015р.), уламків лівої п`яткової кістки пластиною із кутовою стійкістю та пластикою кісткового дефекту вуглець-вуглецевим композиційним матеріалом з приводу закритого неускладненого компресійного перелому L1 хребця та багатоуламкового перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням уламків (07.07.2015р.) у вигляді порушення статики та кінетичної функції. Реабілітаційне лікування проходив у санаторію «Хмільник», госпіталізований до ВМКЦ ПнР для проведення ВЛК. 22.09.2015р. проведено ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ ПнР. Захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Рекомендації: дотримуватись ортопедичного режиму, ходьба на милицях без навантаження на ліву ногу (а.с. 26).

Відповідно до виписки № 5470 від 04.01.2017р. ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування з 26.12.2016р. по 04.01.2017р. з діагнозом: закритий неускладнений компресійний перелом L1 хребця, закритий уламковий перелом лівої п`яткової кістки зі зміщенням. Стан після оперативного лікування 17.07.2015р. (а.с. 27).

Відповідно до виписки № 3699 від 18.09.2017р. ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування з 07.09.2017р. по 18.09.2017р. Стан після оперативного лікування. 23.03.2016р. видалення вуглецевого трансплантата з області лівої п`яткової кістки (а.с. 28).

Також згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в період з 20.07.2018р. по 03.08.2018р., з 09.11.2020р. по 13.11.2020р. Зазначено, що в 2015р. під час служби в АТО отримав закритий перелом лівої п`яткової кістки (а.с. 29, 30).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування в період з 01.12.2016р. по 23.12.2016р. (а.с. 46).

Позивач просить суд зняти арешт з його рахунку в банку, на який йому приходить стипендія, накладений за постановою державного виконавця з метою примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - Закону № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону № 1404-VIII, так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що за постановою державного виконавця від 06.11.2019р. було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, відкритих у банківських установах на ім`я ОСОБА_1 , в тому числі в банку АТ «ПУМБ».

При цьому, державний виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту або звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на його рахунках та на які законом заборонено накладати арешт або звертати стягнення.

Тобто постанова містила вказівку про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.

Таким чином, державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, що перебувають на банківському рахунку та на зберіганні у банку, відповідно до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Здійснюючи виконання постанови державного виконавця та виконуючи обов`язок щодо визначення статусу рахунка, на який зараховується стипендія позивача, АТ «ПУМБ» вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Тобто АТ «ПУМБ», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

З наявних в матеріалах справи виписок по рахунку ОСОБА_1 , що обслуговується у відділенні № 1 ПУМБ в м. Кам`янець-Подільський, також не вбачається про його віднесення до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.

Також в статті 73 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено перелік коштів, на які заборонено звертати стягнення, картковий рахунок ОСОБА_1 , на який нараховувалась стипендія, до цього переліку не входить.

Оскільки відсутнє документальне підтвердження, що рахунок позивача, на який нараховується стипендія, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відсутні підстави для зняття з нього арешту.

Як зазначає позивач, у зв'язку з неправомірними, на його думку, діями державного виконавця щодо накладення арешту на його рахунок, як він вважає зі спеціальним режимом використання, йому було завдано моральної шкоди через понесені ним душевні страждання, сильний стрес, перебування в депресії, в пригніченому стані та нервовому напружені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 5 Постанови зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Разом з тим, судом встановлено, що накладаючи арешт на рахунки позивача, в тому числі в АТ «ПУМБ», державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Після звернення позивача до ВДВС з вимогою про зняття арешту, державний виконавець вочевидь не зміг цього зробити без документального підтвердження, що рахунок позивача, на який нараховується стипендія, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Всупереч цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди, а саме порушення його особистих немайнових прав, наявності душевних страждань, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідачаВДВС, які, як було встановлено судом, не були протиправними.

Також, позивач просив звільнити його від сплати частини заборгованості за аліментам у вказаний ним період у зв`язку з тяжкою хворобою, яка виникла внаслідок отримання травми.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Позивач, обґрунтовуючи підстави позову про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах, посилається на те, що він в липні 2015р. отримав травму ноги, тобто тяжке захворювання, в результаті чого не міг ходити тривалий час, періодично перебував на стаціонарному лікуванні, йому проводились операції, тому він був позбавлений можливості працювати, отримувати дохід та сплачувати аліменти на утримання дитини у нарахованому державним виконавцем розмірі, почав отримувати дохід у вигляді пенсії лише після оформлення інвалідності на початку 2017р.

З наявних в суду матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в липні 2015р. отримав травму у вигляді закритого неускладненого компресійного перелому L1 хребця та багатоуламкового перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням уламків (07.07.2015р.) у вигляді порушення статики та кінетичної функції. У виписці із медичної картки встановлено, що перебував на стаціонарному лікуванні з 26.12.2016р. по 04.01.2017р., стан після оперативного лікування 17.07.2015р. Перебував на лікуванні з 16.09.2015р. по 24.09.2015р., стан після операції (22.09.2015р.). У медичній виписці від 18.09.2017р. зазначено, що ОСОБА_1 23.03.2016р. було видалено вуглецевий трансплантат з області лівої п`яткової кістки.

Отже, згідно медичної документації у ОСОБА_1 після отриманої травми було три операції, останню з яких було проведено 23.03.2016р. Керуючись принципом розумності та справедливості, як по відношенню до позивача, так і до відповідача ОСОБА_2 та їх дитини, суд вважає, що року після останньої операції достатньо для проходження післяопераційного відновлення та реабілітації.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за аліментами за період з липня 2015р. по 23.03.2017. у позивача виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою, яка заважала йому працювати та сплачувати аліменти у нарахованому державним виконавцем розмірі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначені обставини можуть слугувати підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості з аліментів за вказаний період тяжкої хвороби відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України.

Разом з тим, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з 01.11.2015р. по 31.01.2017р., погодившись сплатити за цей період частину заборгованості, а саме суму мінімальних аліментів на дитину, виходячи з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого ЗУ «Про державний бюджет України» у відповідному місяці, помноженому на 30%.

Тому суд, приходить до висновку про необхідність звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам в межах позовних вимог, а саме за період з 01.11.2015р. по 31.01.2017р., враховуючи проведені позивачем розрахунки суми аліментів, які він бажає сплатити за цей період.

Водночас суд зазначає про неможливість зменшення заборгованості за аліментами за період з 01.11.2015р. по 01.03.2016р., оскільки помісячний розрахунок заборгованості по аліментам за цей період відсутній.

Міжрайонний відділ ДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву СМУМЮ (м. Харків) не зміг надати такого розрахунку через знищення документів. Надав лише інформацію про наявність заборгованості у позивача станом на 01.03.2016р. у сумі 28979,21грн., яка виникла з дня стягнення аліментів (21.10.2010р.).

Таким чином, у суду наявний помісячний розрахунок заборгованості по аліментам лише за період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р., тому саме за цей період суд може вирахувати суму, на яку необхідно зменшити заборгованість, з врахуванням розрахунку позивача щодо мінімальних аліментів, які він згоден сплатити у цей період виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ЗУ «Про державний бюджет України» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років було встановлено у розмірі: з 1 березня 2016 року по 30 квітня 2016р. - 1455 гривень, з 1 травня 2016 року по 30 листопада 2016р. - 1531 гривня, з 1 грудня 2016 року по 31 січня 2017р. - 1689 гривень.

Сума аліментів, які позивач погоджується сплатити у період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р., складає 5101,5грн.,яка розрахована з наступного розрахунку:

1) 1455грн. х 30% х 2 місяці (за період з 01.03.2016р. по 30.04.2016р.) = 873грн.;

2) 1531грн. х 30% х 7 місяців (за період з 01.05.2016р. по 30.11.2016р.) = 3215,1грн.;

3) 1689грн. х 30% х 2 місяці (за період з 01.12.2016р. по 31.01.2017р.) = 1013,4грн.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за аліментами, за період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р. позивачу нараховано 16445грн. заборгованості, з яких по його розрахункам він може сплатити 5101,50грн.

Таким чином, позивача необхідно звільнити від сплати заборгованості за аліментами за період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р. на 11343,5грн. (16445грн.-5101,50грн.).

Суд зазначає відповідачем Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), якого згідно наказу про перейменування відділів державної виконавчої служби та доданого до нього переліку від 09.07.2021р. було перейменовано з Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати заборгованості за аліментами, які було стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11343,5 гривень.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Дата складання повного судового рішення 23 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач: Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, пл. Ростовцева, б. 1, код ЄДРПОУ 35039424.

Головуючий В.М. Стригуненко